21 червня працівники поліції затримали 45-річного уродженця Волинської області, який, застосувавши насильство, поглумився з 12-річної дівчинки. Гвалтівником виявився ув’язнений, який втік із виправного центру неподалік Рівного. Хмельницький міськрайонний суд взяв підозрюваного під варту.
Про злочин повідомила правоохоронцям мама дівчинки. За її словами, чоловік не місцевий. Того дня він підстеріг її доньку серед білого дня, неподалік будинку, в якому вони мешкають. Спочатку попросив показати дорогу до магазину, а потім виманив за межі села, затягнув у кущі і, погрожуючи ножем, зґвалтував. Насильника налякали хлопці, які іхали на велосипедах, і дівчинка змогла вирватись.Поліцейські розшукали і затримали чоловіка того ж дня. Слідчі ГУНП в Хмельницькій області вже оголосили йому про підозру за ч. 4 ст. 152 Кримінального кодексу України “Зґвалтування”, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 15 років. У соціальних мережах містяни обурені таким покаранням. Люди вважають, що таких покидьків потрібно назавжди ізолювати від суспільства. Адже за “хорошу” поведінку ґвалтівник може вийти на волю навіть через 5 років і жертвами сексуального насильства можуть стати інші діти. Випадок, який нещодавно стався в нашій області, коли чоловік, відсидівши у в’язниці за ґвалтування рідної доньки, вийшовши на волю, зґвалтував неповнолітню падчерку. Між іншим, у сусідній Польщі для категорії таких злочинців застосовують медичну кастрацію, в Україні про це поки лиш говорять. Відтак сьогодні максимальний термін покарання для дитячого ґвалтівника — 15 років позбавлення волі.
Гнів людей цілком зрозумілий, адже буквально за останній місяць на Хмельниччині поліція відкрила 3 кримінальні провадження за сексуальні злочини проти неповнолітніх. У двох випадках підозрюваними є рідні дорослі. Одна дівчинка знайшла в собі сміливість заявити до поліції про систематичні злочини вітчима. Вона знала, куди звернутися, адже у закладі, де навчається, працівники ювенальної превенції вели посилену роботу з школярами. Втім через закритість цієї теми важко уявити, скільки ще подібних історій замовчано крізь сльози і назавжди зачинено у рідних стінах. Психотерапевти стверджують: їх сміливо можна множити на три. І, як не дивно, часто матері скривджених дівчаток не бачать складу злочину в діяннях своїх чоловіків чи співмешканців, або мовчать, бо бояться людського осуду. Ще гірше, коли жертвами батьків-збоченців стають малолітні діти, які зазвичай сприймають неадекватну поведінку дорослого в рідний домівці звичним явищем, а відтак за допомогою до психотерапевта ніхто не звертається. Лише згодом у дорослому віці все пережите у дитинстві дається взнаки.
А чи є злочином ситуація, коли дорослі переглядають фото та відео, на яких зафільмований процес сексуального насильства над дітьми у власне задоволення? У багатьох цивілізованих країнах суворе покарання передбачено не лише за безпосереднє насильство над дітьми, а й за споглядання такого процесу. В Україні ж дивитися дитячу “полуничку” не заборонено, проте за розповсюдження можна понести кримінальну відповідальність. Нещодавно на Хмельниччині суд відправив під домашній арешт групу молодих чоловіків, які розповсюджували дитячу порнографію. Хто знає, яку міру покарання їм визначить Феміда. Суть в іншому, адже хто гарантує, що збоченцю надалі такого перегляду вже стане замало? До речі, в Україні немає єдиної бази педофілів. За її створення виступають самі правоохоронці, але на законодавчому рівні їхню ініціативу чомусь не підтримують.
підготувала Ольга Сєргєєва