Політика

Я розповім вам про Україну своєї мрії

Можливо, не всі знають, але саме такими словами починалася передвиборча програма Володимира Зеленського. Далі його мрії, як і в будь-якому літературному сюжеті, мали експозицію, зав’язку, розвиток, кульмінацію, якою, скоріш за все, можна вважати пункт: “одразу хочу запевнити — іду на один термін, щоб змінити систему заради майбутнього, щоправда він вже так не думає. Ну, і, звісно, є в тій програмі розв’язка і навіть епілог: “Змінимо країну разом!”. Щоправда, згодом він трансформувався в інший: “Зробимо їх разом”. Звучить дещо по-хамськи, проте в стилі 95 Кварталу, бо розраховане на його прихильників.
Втім написати мрію на кшталт мрії Зеленського може кожен. Можливо, вона не буде так яскраво виписана, можливо, в ній не буде стільки афоризмів, епітетів, пікантних авторських протиставлень на зразок: “де бабця отримує гідну пенсію, а не інфаркт від рахунку за комуналку”, або “де підставою призначення на посаду є розум, освіта, талант і совість, а не те, що разом хрестили дітей”, “де недоторканими є Карпатські ліси, а не депутати”. Можливо, не буде утопії, або, як її ще називають, соціальної фантастики на кшталт: “де в молодої сім’ї є один клопіт — обрати квартиру в місті чи заміський будинок”, але точно в ній не буде брехні, бо простій людині, яка мріє про заможну Україну, брехати немає сенсу, а йому — Зеленському —  був. І мрійник Великого будівництва або просто мрійник з великої дороги продовжує видавати бажане за дійсне і, здається, навіть отримує від цього задоволення або, як кажуть артисти, працює на камеру. Та, мабуть, краще б на неї працював, тільки не з президентського крісла. Бо ж оплесків стає все менше, але актор, здається, й слух втратив. Втім, аби втримувати публіку, почав шукати винних в уряді, а відтак почалися перестановки, кадрові зміни, але й це, як у тій байці, не допомогло.
Суцільний хаос в управлінні країною призвів майже до фінансового колапсу, але тепер Зеленський списує це на пандемію, хоча це окрема тема, бо ж таки знаємо і про оборудки з масками та ПЛР-тестами, знаємо, куди йшли гроші з ковідного фонду, про захмарні зарплати тих, хто імітує роботу і сидить кліщем на тілі народу. Знаємо, що під час економічної кризи, коли у держбюджеті з’явилася здоровенна діра, можновладцям без усілякого докору совісті купують за бюджетні гроші преміальні автомобілі. Так, наприклад, автобаза Управління справами Апарату Верховної Ради України місяць тому за результатами тендеру уклала договір на придбання одразу 14 автомобілів Toyota Camry за 12,5 млн грн. Так само нещодавно розкішними автомобілями обзавівся Національний банк, витративши на оновлення свого автопарку 9,5 млн грн. А Генштаб ЗСУ для своїх співробітників закупив 100 чоловічих наручних годинників виробництва Японії та Швейцарії вартістю майже мільйон гривень. Сувенірні годинники вартістю майже півмільйона гривень впродовж жовтня-листопада закупив і Кабмін.
І це лише верхівка айсберга. Адже буквально днями Верховна Рада затвердила постанову “Про фінансове забезпечення діяльності народного депутата України” №4449, згідно з якою збільшено фонд оплати послуг помічників-консультантів народних депутатів. Тобто парламент у грудні вдвічі збільшив зарплату помічникам нардепів, а це майже 10 середніх зарплат на місяць. І це в той час, коли грошей на обіцяне і прорекламоване підвищення зарплат нема ні медикам, ні вчителям! Але є на мільйонні виплати Коболєву та неробам у наглядових радах держпідприємств. Ганебна ситуація в бюджеті на наступний рік стосується й армії. Разом з тим два мільярди додадуть прокуратурі. При цьому “мінімалка” в Україні піднялася з 4723 гривень до 5000 гривень, аж на 277 гривень.
Втім найбільша біда України — олігархат, якому був вигідний слабкий, некомпетентний і підконтрольний президент на Банковій. І якраз оті 73 відсотки виборців Зеленського і навіть ті, хто ще й досі йому аплодує, і є інструментом для здійснення олігархічних планів і наслідки їх здійснення вже відчули на собі всі 100 відсотків українців. Відтак різке зубожіння мільйонів українців може призвести ще до більш масового виїзду з країни, а намальована мрія з програми Зеленського: “Україна, де немає оголошень “Робота в Польщі”. А в Польщі є оголошення “Робота в Україні”, зазнає фіаско, як і всі інші його пустослів’я, серед яких передвиборча обіцянка оголосити війну олігархам. Бо ж нічого системного і несистемного, аби побороти олігархат в Україні, Зеленський не робить, бо працював з ними і до, і під час виборчої кампанії.  І навряд чи її виграв би, оскільки на нього одного працював потужний олігархічний телеканал Коломойського. Та й сам олігарх, тримаючи в ручному режимі “Слуг народу”, конт-ролює всі голосування у Верховній Раді. Так само, як і інші олігархи: Ахметов, Пінчук — вони і далі мають вплив на політичну ситуацію і своїх представників у парламенті.
Хіба ж не видно, як красномовно голосують нардепи, коли потрібно проголосувати за ту чи іншу поправку, вигідну олігархам, які мають великі підприємства чи промислові об’єкти? Так було з ринком електроенергії, газу, землі, гральним бізнесом… Тобто можна сказати, що в сесійній залі парламенту більшість — не народні депутати, а депутати олігархів, яких, як не парадоксально, сам народ і приводить до влади. Коли ж, врешті, в Україні завершиться цирк, епоха хаосу та брехні? Можливо, коли українці обиратимуть президента не по приколу, а розумом?

Лариса Світловська

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *