На злобу дня

“Б’є — значить любить?”

З 25 листопада до 10 грудня в Україні тривала міжнародна акція “16 днів проти насильства”, яка з 1991 року підтримується Всесвітнім інститутом жіночого лідерства та світовою спільнотою. Основне завдання цієї кампанії — привернути увагу громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, гендерного насильства та створення соціального простору, вільного від насильства.

За оцінками фахівців, в Україні від домашнього насильства щорічно потерпає більше 1,8 млн жінок. Більшість із них стають жертвами фізичного насильства. Однак офіційно зареєстрованих випадків у сотні разів менше. Адже багато хто сприймає це явище як норму: “б’є — отже любить”. Інші намагаються знайти виправдання зневажливому і навіть жорстокому ставленню до себе. Мовляв, чоловік випив зайвого, але ж проспиться, вибачиться, або він добрий, коли не п’є (хоча не п’є він украй рідко). А ще, і цей фактор чи не найбільший, коли жінка вважає, що “виносити сміття з хати” не варто. А чи варто терпіти та жити у постійному страху? Хіба це нормально? Однозначно — ні, тому що насильство у будь-якому прояві — фізичне, яке більш видиме, психологічне чи економічне — це злочин. Особливо, коли воно стає нормою в сім’ї, коли свідками чи навіть жертвами насильства стають діти.
У таких випадках психологи радять перебороти страх і зробити перший крок до подолання домашнього насильства. Тим більше, що сьогодні є соціальні служби, у справах сім’ї, ювенальна поліція, до яких можна звернутись за захистом своїх прав.
Щоб допомогти містянам, які потрапили у скрутну життєву ситуацію, повернутися до нормального життя, у Хмельницькому працює міський центр соціальної підтримки та адаптації. Знаходиться він на вул. Житецького, 22.
Три роки тому рішенням Хмельницької міської ради при центрі створено соціальний готель, розрахований на тимчасове проживання людей, які опинились у кризовій життєвій ситуації, в тому числі постраждали від домашнього насильства.
“Спочатку працювало лише праве крило готелю, яке було обладнано п’ятьма житловими кімнатами на 16 ліжко-місць, кухнею та санвузлом. З лютого 2020 року, після реконструкції другої черги будівлі, почало працювати ліве крило, в якому облаштовано шість кімнат на 16 ліжко-місць, також кухня та санвузол. Наразі у соціальному готелі є 11 житлових кімнат на 32 ліжко-місця, дві кухні та стільки ж санвузлів. Кухні облаштовані побутовою технікою (холодильниками, пральними машинами, електроплитами, бойлерами), кімнати — меблями та іншим необхідним для комфортного проживання інвентарем. Нещодавно для найменших мешканців соціального готелю встановили дитячий майданчик.
Наразі з 2017 року послугами соціального готелю скористалися 59 осіб, з яких 20 потерпілих від домашнього насильства. Зараз тут проживають 25 людей”, — зазначив директор Хмельницького міського центру соціальної підтримки та адаптації Дмитро Старцун.
Рішення про дозвіл поселення приймає управління праці та соціального захисту населення. Втім проживання у соціальному готелі — це не лише забезпечення дахом над головою, меблями, побутовою технікою та іншим необхідним. Тут можна отримати психологічні, юридичні та медичні послуги, а також комплекс заходів, необхідних для пристосування до соціального життя тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах. Також можна отримати інформацію та консультацію з будь-яких питань і навіть матеріальну допомогу, якщо вона необхідна.
Загалом за 11 місяців цього року Хмельницький міський центр соціальної підтримки та адаптації надав понад 50 тисяч послуг майже півтисячі громадян.

Ольга Сєргєєва

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *