В Україні з минулого року відзначають День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави.
Нинішня російсько-українська війна на сході України триває вже довше, ніж Друга світова. Ворожі кулі навічно приспали немало українських захисників. І навіть у часи так званого перемир’я продовжують гинути воїни. Відвага кожного з них — ціна нашого з вами спокійного життя. Ця жертовність і високе почуття патріотизму омиті сльозами небайдужих українців.
Усе ж у суєті буднів памʼять деяких українців про війну притуплюється. Як нагадувальний тривожний бій у дзвони — дата 29 серпня. Ця чорна мітка на календарі України — важкий болісний спогад про найбільші втрати українських військових на Донбасі, які сталися під час виходу наших захисників із оточення в Іловайську. Як відомо, 29 серпня 2014 року розпочався вихід українських військових з оточення під Іловайськом. Регулярні частини збройних сил Росії, що вторглися до України, обстріляли коридор, яким, за домовленістю, мали виходити українські бійці. За офіційними даними, тоді загинули 366 українських військових і правоохоронців, 429 були поранені, 128 потрапили в полон, 158 досі вважаються зниклими безвісти.
У Хмельницькому 29 серпня представники влади міста й області, родини загиблих, духовенство зійшлися біля меморіальної стели Героям Небесної сотні та російсько-української війни, що на майдані Незалежності. Поклали квіти біля сотень світлин захисників, в очах яких навіки застиг біль війни.
“Вічна памʼять усім українським воїнам, зокрема й нашим землякам. Не маємо права забути про їхні мужність та звитягу, як і про страшні дні початку війни, що триває й досі, — зазначив секретар міської ради Михайло Кривак. — Маємо розуміти, що німецький кайзер свого часу не випадково говорив, що папір дорожчий домовленостей із московитами. Нині дуже важко перемогти у двобої військового монстра, але вірю, що імперія зла рухне й ми таки “запануєм у своїй сторонці”.
Звернулася до присутніх на урочистості й дружина загиблого воїна Анатолія Суліми Валентина Суліма: “Нас у Хмельницькому 36 родин, які втратили рідних під час російсько-української війни. Ворог забрав їхні життя нагло й безжально. Мене нерідко запитують, чи я не забула про втрату, адже минуло стільки років. Питають ті, в чиє вікно не влетіла куля. Якби вони заглянули в наші душі, їх би розірвало від болю”.
Як віра в мир і світле майбутнє України на урочистості пролунав Державний гімн у виконанні солістів міського академічного муніципального хору під керівництвом Ігоря Цмура.
Урочистість продовжилася поминальною панахидою на Алеї Слави на кладовищі у Раковому, яку відслужили представники міської ради капеланів та священики. Кожну могилу героїв російсько-української війни на кладовищах мікрорайонів Ракове та Шаровечка прикрасили букети жовтих соняхів — як символ памʼяті. Букети лягли й до підніжжя пам’ятника Героям Небесної сотні.
Ірина Салій