Герої не вмирають, вони відійшли у небуття, каже Валентина Базилюк. Саме завдяки їй та її чоловікові Михайлу Твердохлібу в Олешині у 2017 році з’явилась Алея Героїв Небесної сотні. Тоді, напередодні святої Покрови, подружжя разом з іншими небайдужими толокою висадили майже 180 кущів бузку, калини та горобини.
“Це був наш обов’язок — увіковічити пам’ять тих, хто віддав життя в боротьбі за волю України”, — каже пані Валентина. Для неї це не просто слова, адже з самого початку Революції гідності і до її завершення Валентина Базилюк та її чоловік були на столичному Майдані. На їхніх очах розгорталися криваві і драматичні події. На руках пана Михайла загинув юнак, якому куля снайпера влучила прямо в серце. Чоловік зі слізьми на очах згадує, як на останньому подиху хлопчина вимовив: “Слава Україні!” Таке, каже, забути неможливо. Одразу після майдану Валентина разом з Михайлом долучились до волонтерського руху. З першого дня російсько-української війни вони допомагають нашим воїнам на Сході.
Коли в селі Благовісне на блокпосту сепаратисти розстріляли 17 бійців, серед яких були й хмельничани, жінка разом з волонтерами висадила поруч алею з квітів у пам’ять про героїв. Тоді ж вирішила, що Алея героїв в Олешині має пролягти до Сходу. Ідею підтримали депутати сільської ради і вже у 2018-ому під час наступної благодійної акції селяни, вчителі, учні, волонтери продовжили алею сотнями ірисів та чорнобривців. А цього року до акції, організованої Валентиною Базилюк, приєднались поліцейські, рятувальники, представники духовенства, влади, лісомисливського господарства, рідні загиблих бійців на Донбасі та бійці 8-го полку спецпризначення. Вздовж Олешина біля церкви майже на кілометр простяглась нова алея з саджанців дерев, кущів калини та горобини. Разом толокою учасники акції розфарбували стіни вздовж Алеї героїв. Нині пані Валентина закликає всіх мешканців сіл і міст підтримати їхній гарний почин, щоб Алея героїв простяглась до українського кордону на сході країни.
Ольга Сєргєєва