З життя громади

Шлях сміття до урни лежить через нашу свідомість

У Хмельницькому завершився місячник благоустрою

Якось у центрі міста стала свідком, коли трирічна дитина їла морозиво і геть уся ним забруднилася. Мама спочатку насварила дівчинку, а потім витягла з сумки серветки і стала ними витирати доньку. Кожну використану серветку жінка просто кидала на асфальт. Повз проходили люди, але ніхто не зробив їй зауваження. Я спробувала. Спочатку молода мама зробила вигляд, що не чує, а потім відповіла: “Тобі потрібно — ти й прибери”. У той момент навіть дитина перестала плакати і з подивом подивилася на маму. Мимоволі подумала, що саме так вчинить ця маленька дівчинка, коли підросте, адже найкраще виховання — це гарний приклад, якого її мама, на жаль, не продемонструвала. Думаю, кожному з нас доводилось бачити, як на зупинці громадського транспорту дехто кидає під ноги недопалок або обгортку від морозива чи цукерки, чи, кинувши повз урну сміття, йде без усякого докору сумління далі. Разом з тим нам усім подобається, коли в місті гарно і чисто. А що для цього потрібно? Просто не смітити. А ще краще, хоча б раз у місяць усім дорослим та дітям, озброївшись лопатами, граблями та віниками, прибрати двір навколо свого будинку чи сквер, парк, вулицю. Це найкраща агітація за порядок і чистоту: сам підмів — не будеш смітити. Як кажуть: чисто там, де не смітять. Звісно, така ідея не всім до вподоби. Мовляв, подвійне нахабство: не тільки нічого не роблять за наші податки, а ще змушують нас безкоштовно виконувати роботу, яка нами вже оплачена. Таке ж нерозуміння суті суботників чи місячників з благоустрою демонструють люди, які вважають, що це не їм потрібно, а комусь іншому — місту, наприклад. Думаю, колективні прибирання зовсім не для того, щоб дати змогу місту зекономити несуттєву в масштабах його бюджету суму. Головна мета — виховна, аби містяни не лише відчули себе частиною великого колективу, але й перейнялися неприязню до тих, хто не доносить сміття до урни. Тоді зауваження тим, хто смітить, робитиме переважна більшість.
Не всі поважають наше довкілля, та, на щастя, таких меншість. Місячник благоустрою у Хмельницькому, який завершився толокою 20 квітня, довів це. За словами міського голови Олександра Симчишина, до нього долучилися тисячі людей. За місяць усі разом висадили понад 700 дерев, прибрали кілька сотень вантажівок сміття, сухостою, самосіву, впорядкували нові клумби і газони.
“Мав за честь сьогодні попрацювати в трьох місцях. Найскладніша ділянка — розв’язка на Західно-Окружній. Там не прибиралося десятки років. Попрацював також на велодоріжці в парку ім. М.Чекмана, а ще з директорами шкіл розбили тут нову клумбу. Загалом до місячника благоустрою долучилися тисячі людей, за що їм велика подяка”, — написав мер на своїй сторінці у Фейсбук.
Втім хотілося б віддати належне нашим комунальним службам, адже вони прибирають місто щодня. І навіть миють тротуари і вулиці! Задля цього місто закупило сучасну техніку, але загальноміські суботники — це традиція, яка об’єднує людей, дає змогу нагадати, що ми живемо в одному місті, і саме від нас залежить, як воно виглядає. А жити в чистому та охайному місті приємно кожному, тому цілком логічно, щоб кожен брав участь у наведенні порядку і не лише під час місячника чи суботника. Що може бути простіше: віднести відходи до сміттєвого контейнера, а ще краще — їх сортувати. Тож, починаючи з малого, маємо змінювати світ, аби він став кращим.
Лариса ЛАЗАРЕНКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *