З життя громади

Останній промінь надії для безпритульних у Хмельницькому

Часто безпритульними вважають людей, які з власної волі опинилися на суспільному дні. Але це не завжди так. Через примхи долі власну домівку втрачають громадяни, які навіть уявити не могли, що потраплять у скрутну життєву ситуацію. Щоб допомогти їм повернутися до нормального життя, в Хмельницькому працює міський центр соціальної підтримки та адаптації, який дарує багатьом ледь не останній промінь надії. Щоб допомогти безпритульним, у нашому місті на вулиці Житецького, 22 у 2006 році запрацював Центр реабілітації бездомних “Промінь надії”. З того часу він удосконалював свою роботу, збільшив кількість послуг і минулого року міська рада реорганізувала його на більш ефективну структуру. Відтоді Центр отримав нову назву — Хмельницький міський центр соціальної підтримки та адаптації.

Пані Яна з донькою, Єлизавета Пінкасевич та Ніла Андрушкова

“Нині робота центру спрямована на повернення людей, які опинились у скрутній ситуації, до нормального життя. Зокрема, при потребі надаємо їм житло, забезпечуємо харчуванням, допомагаємо відновити документи й знайти роботу, — розповідає заступник начальника міського управління праці та соціального захисту населення Юрій Коновалов. — Завдяки роботі центру можемо зібрати безпритульних в одному місці. Коли вони ночують у підвалах житлових будинків, особливо в холодну пору року, то несуть загрозу собі та іншим, адже можуть зокрема розпалювати вогнища, щоб зігрітися”.
За його словами, ефективність центру проявляється в тому, що зростає відсоток безпритульних, які повертаються до нормального життя. Є підопічні, які одружуються, знаходять роботу й винаймають житло.

Дитячий майданчик закладу

Нині у міському центрі соціальної підтримки та адаптації працює два відділення — нічного перебування та підтриманого проживання (соціальний готель). Перше обладнане 40 ліжко-місцями: 32 — для чоловіків і 8 — для жінок. Там безпритульні можуть переночувати, поїсти, помитися, отримати взуття й одяг або випрати свій, а також отримати медичну допомогу.
Відкриття минулоріч соціального готелю зробило центр одним із найефективніших в Україні. Саме там люди, які опинились у скрутній ситуації, можуть поселитися на термін до шести місяців або більше, якщо вимагає ситуація. У готелі — п’ять житлових кімнат, кухня, санвузол, є меблі й побутова техніка. Впродовж минулого року послугами соціального готелю скористалися 12 людей, серед них і переселенці зі Сходу.

У дитячій кімнаті соціального готелю

Показовою є історія однієї з клієнток соціального готелю пані Яни, яка мешкає там з чотирма дітьми вже другий рік. Після початку війни на сході України вона переїхала з Донецької області в наше місто.
“Спочатку винаймали квартиру. Проте після зростання тарифів була змушена звернутися до міського голови Олександра Симчишина з проханням надати нам місце в гуртожитку. Саме тоді відкрився соціальний готель і мені з дітьми надали найбільшу кімнату, — ділиться пані Яна. — Умови тут чудові: нові меблі, холодильник, пральна машина, гаряча вода. Дружній колектив допомагає вирішувати будь-які питання. Усі мешканці соціального готелю здружилися. В кожного власні проблеми, але жодні труднощі не вплинули на їхню людяність”.
В іншого клієнта готелю, який вирішив не представлятися, не менш драматична доля. Коли вийшов із в’язниці, почалася війна і він втратив документи. Зізнається, що спочатку хотів оселитися в Одесі чи Києві, але там його проблеми нікого не цікавили. Допомогти відновити документи й прихистити зголосилися лише у нашому місті.
Дружність клієнтів центру помітна навіть неозброєним оком. Вони висадили у саду фруктові дерева, доглядають за клумбами, власноруч обладнали невеликий дитячий майданчик.
За словами завідувачки соціальним готелем Ніли Андрушкової, наразі у готелі 14 вимушених переселенців з Донецької та Луганської областей.
“Спочатку вони жили протягом шести місяців. Опісля закінчення цього терміну зважаємо на ситуацію, в якій опинилися наші клієнти, й деяким із них продовжуємо термін проживання. Іншим вдається знайти роботу й нову домівку. Тобто для деяких вимушених переселенців соціальний готель стає місцем, де вони можуть адаптуватися до життя у Хмельницькому”, — розповіла Ніла Андрушкова.
Щоб покращити свою роботу, центр соціальної підтримки та адаптації планує розширюватися.
“Цього й наступного року плануємо провести ремонт. Зокрема, хочемо збільшити кількість кімнат соціального готелю за рахунок приміщень, які нині використовує адміністрація, — зазначає тимчасово виконуючий обов’язки директора міського центру соціальної підтримки та адаптації Єлизавета Пінкасевич. — Також проводимо реконструкцію приміщень, переданих нам міським протитуберкульозним диспансером. Завдяки цьому збільшиться кількість послуг: матимемо приміщення для відділення реінтеграції, трудотерапії, їдальні, конференц-залу й розширимо площу банку одягу”.
Андрій ЯЩИШЕН
Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *