Соціум

Богдан Міхняк: “Ми лише на початковому етапі євроінтеграції…”

Наш нинішній співрозмовник, депутат Богдан Міхняк — не новачок у міській раді. Як і минулої, так і нинішньої каденції потрапив до ради, пройшовши вибори на мажоритарній основі, хоч і належить до фракції партії “Самопоміч”. За плечима у нього неабиякий підприємницький досвід, серйозні напрацювання на відповідальних державних посадах. Адже свого часу очолював Старокостянтинівську райдержадміністрацію, донедавна керував Хмельницьким регіональним центром з інвестицій та розвитку, що перебував у структурі Мінфіну. До речі, це завдяки його особистій депутатській ініціативі щодо змін до регламенту роботи міськради депутати під час минулої каденції прийняли рішення розпочинати сесійні засідання Державним Гімном України…

Наш нинішній співрозмовник, депутат Богдан Міхняк — не новачок у міській раді. Як і минулої, так і нинішньої каденції потрапив до ради, пройшовши вибори на мажоритарній основі, хоч і належить до фракції партії “Самопоміч”. За плечима у нього неабиякий підприємницький досвід, серйозні напрацювання на відповідальних державних посадах. Адже свого часу очолював Старокостянтинівську райдержадміністрацію, донедавна керував Хмельницьким регіональним центром з інвестицій та розвитку, що перебував у структурі Мінфіну. До речі, це завдяки його особистій депутатській ініціативі щодо змін до регламенту роботи міськради депутати під час минулої каденції прийняли рішення розпочинати сесійні засідання Державним Гімном України…

— Богдане Григоровичу, з огляду  на ваш особистий досвід з інвестиційної проблематики, якими бачите її особливості у нашому місті та країні? Адже не секрет, що Хмельницький і наша область загалом є інвестиційно привабливими.
— Звичайно, з цим твердженням важко сперечатися. Проте нині Україна перебуває у стані війни і це аж ніяк не сприяє поліпшенню її інвестиційного клімату. І якщо цей факт належить до об’єктивних причин зменшення рівня закордонних інвестицій, переконаний, нам нічого не заважає ефективніше залучати внутрішні інвестиції. Але з цим у нас є проблеми через відсутність того, що називається політичною волею у діях керівництва держави й влади на місцях. Скажімо, аби реально допомагати тому ж малому та середньому бізнесу в усіх сегментах економіки. Не менш негативним є фактор низького професіоналізму працівників держструктур, які зобов’язані працювати на інвестиційному полі. Даруйте, але нині гостро відчувається дефіцит фахівців, здатних узагальнити інвестиційні пропозиції у конкретний бізнес-план, з яким можна виходити на потенційних інвесторів за кордон чи в середині країни. Додаймо повільні зміни у податковому законодавстві, очевидні проблеми з корупційною складовою в економіці і ми переконаємося, що це тупцювання на місці стало помітним негативним фоном і навіть загрозою для позитивних змін в українській економіці, а відтак і в суспільних процесах.
— До речі, чому в Києві вирішили практично ліквідувати регіональні центри з інвестицій та розвитку, а не, скажімо, саме на їх основі творити Агенції регіонального розвитку, які нещодавно з’явилися та фактично розпочинають з нуля, куди навіть не запросили ваших фахівців? Зрештою, як держава вирішила розпорядитися досвідом цих центрів та їх унікальною інформаційною базою?
—  Це питання, зрозуміло, не до мене, але логіку таких дій з Києва важко зрозуміти. Зазначу, що протягом останнього часу в тому ж Мінфіні, здається, забули про наше існування і ми більше варилися у власному соку. Дуже шкода, що нікого не зацікавили наші напрацювання. Адже, наприклад, з 15 національних проектів на Хмельниччині реалізовувалося 10. Досить тут згадати проект “Відкритий світ”, направлений на зміцнення навчальної бази шкіл найсучаснішим обладнанням, до якого на першому етапі були залучені Кам’янець-Подільський та Хмельницький. Ми долучилися до створення обласного перинатального центру — унікального проекту, який уже дає віддачу. Здійснено роботу з реєстрації першого в регіоні індустріального парку на базі Славути. Задіяли систему відкритого вікна для потенційних інвесторів, яких ми, так би мовити, вели на всіх етапах інвестиційних пропозицій. Створили унікальну інформаційну базу підприємств області, земельних ділянок, вільних приміщень. Серйозні теоретичні напрацювання центру щодо проекту зі спорудження заводу з переробки сміття, який може служити базою для будь-яких переговорів з потенційними інвесторами.
На жаль, нині складається враження, що всі ці напрацювання нікому не потрібні. Тож наш невеличкий колектив вирішив створити громадську організацію “Інституція регіонального розвитку”, яка продовжить співпрацю з науковцями, бізнесом, при потребі з владою в усіх цих та інших напрямках. Адже, на мій погляд, це дуже велика розкіш для держави через чийсь недогляд, політичну кон’юнктуру чи навіть факти зловживань у діях окремих столичних посадовців розкидатися подібним досвідом.
— На які питання та проблеми у своїй депутатській діяльності нині робите основний наголос?
— Тут дуже важливий мій безпосередній контакт з виборцями, чому слугують регулярні особисті прийоми у бібліотеці на вулиці Тернопільській, хоча жителі округу №20 добре знають, як зі мною зв’язатися поза графіком цих прийомів. Турбує нині, що очевидним є збідніння більшості хмельничан, адже багато звернень за матеріальною допомогою на лікування чи інші нагальні життєві проблеми. У дорученнях виборців багато прохань про утеплення будинків, тож питання енергозбереження у цьому контексті нині на першому плані не лише на моєму окрузі, а в цілому по місту. Дуже добре, що хмельничани почали розуміти необхідність цих заходів і нам, депутатам, вочевидь, проблеми енергозбереження у місті необхідно вирішувати першочергово. Знаю, що в багатьох інших містах області та країни з цим не краще, а навіть гірше. Переконаний, саме цей напрямок повинен стати нашим пріоритетом, до чого слід більше залучати самих хмельничан, бізнес, відповідні банківські установи, тобто програма енергозбереження в місті повинна запрацювати на повну. Тут немає дрібниць, коли кажемо про утеплення сходових кліток, торців, переходів між будинками тощо.
Крім того, на своєму окрузі зіт-кнувся з проблемою приватизації в гуртожитках житла, яке мешканці облаштували з вестибулів, колишніх побутових приміщень. Виявилося, що існує законодавча колізія, яку слід вирішувати на урядовому та парламентському рівнях, хоча на це питання першими мали б відреагувати у міському управлінні житлово-комунального господарства. З цього приводу ініціював громадські слухання.
Зрозуміло, що стараюся тримати під особистим контролем усе, що відбувається на окрузі та в місті. Серед моїх власних пріоритетів — облаштування нових дитячих та спортивних майданчиків,  благоустрій прибудинкових територій. Хоча тут є питання до багатьох мешканців багатоповерхівок, які визнають своєю власністю квартиру, ну, ще сходовий майданчик, на якому вона розміщена, а от прибудинкову територію чомусь вважають нічийною і чекають, що про порядок тут повинні дбати ЖЕК та міська влада.
Вважаю, що нам необхідно поступово витісняти й тіньову складову в організації роботи міського громадського транспорту, який, на моє переконання, повинен більше ставати комунальним, аби ліквідувати існуючі тіньові схеми, які приніс туди насамперед приватний бізнес.
Думаю, слід у практиці депутатських сесій та міськвиконкому більше приділяти уваги цим соціально-економічним складовим життя міста.
— До речі, що скажете про дії нової владної команди в місті, зокрема у кадровому оновленні багатьох структур? Як відомо, депутати від “Самопомочі” нещодавно висловлювали думку щодо кадрових змін в освіті на прикладі ліцею №17.
— Вважаю себе ідейним однодумцем представників нової влади в місті, хіба що більш поміркованим у політичних поглядах. Голосував за всі кадрові призначення, які проходили через сесію і, думаю, що не помиляюся щодо підтримки принципових рішень міського голови та міської ради. Згаданий кадровий інцидент уже вичерпаний, хоча як батько двох школярів та одного вихованця дитсадка знаю, що тема кадрових змін в освітянській галузі далі обговорюється і серед педагогів, і в середовищі батьків. Щодо моєї думки з цього приводу, то, здається, в управлінні освіти поквапилися зі зміною керівництва, зокрема в дитсадку №59 “Лелеченька”, вихованцем якого є мій син, який перед тим поміняв кілька садочків. Завідувача, якого я, на жаль, особисто не знаю, там звільнили нібито за те, що батьки вихованців садочка продовжували збирали гроші на закупівлю всіляких санітарно-побутових товарів. Нині кошти вже не збирають, але купують самі ці товари, бо, даруйте, хочуть, аби в туалетах був належний порядок… Будемо вважати, що це виняток з правила, хоча у моєму сприйнятті педагог, медик та священик — це не просто професія, а покликання.
А продовжуючи тему нашої розмови, скажу ще одну, можливо, не зовсім популярну у нашому прагненні до Європи річ. Добре, що в Хмельницькому є більші напрацювання, ніж загалом по області, проте, на моє переконання, в Україні ми на початковому етапі євроінтеграції. Думаю, тут мені ніхто не заперечить.
Розмовляв Богдан Теленько

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *