До 27-х роковин аварії на Чорнобильській АЕС у Верхов-ній Раді України були проведені парламентські слухання на тему: “Про стан, заходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи”.
До 27-х роковин аварії на Чорнобильській АЕС у Верхов-ній Раді України були проведені парламентські слухання на тему: “Про стан, заходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи”.
Учасники парламентських слухань відзначали, що прийнята нормативно-правова база з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи в Україні загалом відіграла позитивну роль, але затвердження недостатньо обґрунтованих законодавчих норм щодо протирадіаційного і соціально-економічного захисту населення призвело до розбалансування витрат державного бюджету.
У зв’язку з недостатнім обсягом фінансування заходів, передбачених на соціальний захист постраждалих, не в повному обсязі виконуються зобов’язання щодо забезпечення соціальних прав і гарантій постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, які їм надано законодавством. Найбільше напруження викликає незадовільний рівень забезпечення безоплатними ліками та житлом, відсутність оптимальної й прозорої системи організації оздоровлення та недостатній рівень медико-санітарного забезпечення. Практично жодна з дев’яти бюджетних чорнобильських програм не виконується.
Незадовільним залишається стан забезпечення чорнобильців безоплатними ліками за рецептами лікарів. Для прикладу, з держбюджету для придбання ліків у м. Хмельницькому протягом останніх років виділяється чотири гривні в місяць на одного чорнобильця.
Тривожна ситуація і з виплатою компенсації сім’ям з дітьми та організацією безоплатного харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. У дошкільних та середніх навчальних закладах на радіоактивно забруднених територіях (у нашій області населені пункти Кам’янець-Подільського і Чемеровецького районів) не забезпечено харчування потерпілих дітей відповідно до фізіологічних норм.
Невідкладним є завдання законодавчого вдосконалення системи пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, насамперед механізму нарахування пенсій. До речі, з 1 січня 2012 року набрала чинності постанова Кабміну “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою затверджено новий Порядок обчислення пенсій за інвалідністю постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС. Вперше для розрахунку розміру пенсії цих інвалідів запроваджено формульний підхід за аналогією розрахунку заробітку для обчислення пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Проте інваліди-чорнобильці не згодні з таким порядком обчислення пенсій. По-перше, чорнобильське законодавство чітко встановило розміри пенсій для інвалідів, а постанова Кабміну, яка значно зменшує розмір їх пенсій, не може відмінити Закон. Адже Конституційний суд своїм рішенням від 8 вересня 2009 року визнав незаконним встановлення розмірів пенсій інвалідам Чорнобиля Кабміном. Щоправда, у 2011 році цей же Конституційний суд визнав таку ж постанову Кабміну уже законною… По-друге, для всіх пенсіонерів для обчислення розмірів пенсій застосовано середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузі економіки України за 2007 рік, лише для чорнобильців — за 2006 рік? Це що — підвищення рівня соціального захисту?
Регіональні комісії з реставрації заробітної плати учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не мають підстав, відповідно до нормативних документів Мінсоцполітики, для прийняття будь-якого рішення. Вони створюють лише конфлікт між державними закладами та громадськістю на місцях. У цьому Міністерстві не підготовлено досі жодних пропозицій і обґрунтувань щодо осучаснення заробітної плати учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС за показниками середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік.
Актуальними залишаються проблеми забезпечення путівками на оздоровлення дорослих і дітей, якості надання санаторно-курортних послуг, виплати компенсації вартості санаторно-курортного лікування постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Дуже турбує нас і ситуація на об’єкті “Укриття”. Проблемні питання на майданчику Чорнобильської АЕС виникають у зв’язку з залишковим принципом фінансування відповідних бюджетних програм, які профінансовані нині лише на рівні 57%. Таке недофінансування не дозволяє виконувати необхідні роботи зі зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС, ускладнює супровід міжнародних проектів та, загалом, є недостатньо ефективним витрачанням бюджетних коштів, оскільки і через 12 років після остаточної зупинки станції основні витрати йдуть на підтримку її безпеки, а не на зняття з експлуатації.
На жаль, до сьогодні не вирішені питання щодо статусу потерпілих від аварії дітей, які після 18 років його втрачають. До речі, у Японії такий статус мають люди і в четвертому поколінні. Державою створена тяганина для отримання статусу вдови ліквідатора, коли смерть чоловіка повинна бути пов’язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, хоча цей механізм давно вже повинен бути задіяний, без тяганини, без розтинів трупа, без комісій, а автоматично.
Обурює, що через 27 років після аварії відповідні державні служби проводять перегляд статусу ліквідатора і при цьому вимагають підтверджуючих документів. У багатьох випадках знайти підтверджуючі документи дуже складно. Перших ліквідаторів на виконання завдань посилали у складі підрозділів і кожного наказом не оформляли. Тоді ніхто не думав про пільги. І тепер тим, першим, важко довести свою причетність до праці в зонах з високими рівнями радіації. В архівах цього нема. Не завжди приймаються до уваги наявні документи, що викликає справедливі нарікання й обурення серед чорнобильців.
Виходячи з того, що подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є одним з головних пріоритетів державної політики України, учасники парламентських слухань рекомендували Кабміну цілий комплекс заходів. Проте переглядаючи рішення парламентських слухань, які відбулися у березні 2011 року, бачу, що вони й досі не виконані.
То кому потрібні ці слухання, якщо їх рекомендації не виконуються? Виходить, що нас завели в приміщення Верховної Ради, щоб ми не стояли з акціями протесту біля стін парламенту і не брали його штурмом, як це було у 2011-ому? Чи ці слухання для того, щоб поставити чергову “галочку” про проведений захід? Адже нічого нового ми не почули. І останнє та основне питання, яке, сподіваюсь, хвилює не лише нас: коли ми навчимося вимагати і добиватися виконання законів України від тих, хто їх зобов’язаний виконувати?
Володимир ЛУКІЯНЧУК, голова міської організації “Союз Чорнобиль України”