Якраз до Міжнародного дня рідної мови в Україну надійшла інформація про те, що своїм указом №101 Президент РФ нагородив медаллю Пушкіна (державна нагорода Росії) С.Ківалова, В.Колесниченка та іже з ними — О.Царьова, Д.Шенцева. За що? А за великий внесок у збереження та популяризацію російської мови та культури за кордоном, себто в Україні…
Оце вам, бабусю, і Юрія! Оце вам, хахли, русини, малороси, а може, й українці, визнання вашої безпомічності, бездержавності і всякого іншого без… Президент сусідньої держави цим указом ще раз каже своєму колезі: ось як треба захищати мову, вчися, товаришу Янукович.
Не дає Європа вступити до Митного союзу, то буде вам знову союз мовний, бо тепер є лише декілька “медальованих”, а може бути ще більше…
“Доборолась Україна до самого краю”, — ще і ще раз каже майже 200-літній Тарас Шевченко, ще і ще раз нагадуючи нам в Україні сущим: чия мова, того й влада в державі.
Очевидно, наступним “медальованим” буде Д.Табачник з його Всеукраїнським конкурсом з російської мови “Лукоморьє”.
Великий росіянин Пушкін, якби знав, в які ланцюги закують мову великого українця Шевченка, то не написав би про той дуб у лукоморья… Бідний Пушкін, а ще бідніші ми, бо виростили за роки незалежності під тим дубом отруйні гриби та й самі ту мовно-політичну отруту вживаємо.
У законотворчому абсурді загубився проект Закону України “Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні” (автор С.Головатий).
Та вірю, що не загубляться українські сили у Раді і закон про мови від опозиції приймуть, а черга за мовними нагородами від Путіна зникне.
Cподіваючись на це, Зоя ДІДЕНКО, голова міської “Просвіти”