Минулого місяця відзначив 85-літній ювілей класик радянського і російського кінематографа Ельдар Рязанов. На честь цієї дати в міському Будинку культури російський культурний центр і товариство російської культури “Русь” організували та провели літературно-художні читання про маловідомі сторінки життя і творчості ювіляра. Доповнила їх демонстрація фільму “Провістка” — одного з останніх, знятих Рязановим.
Минулого місяця відзначив 85-літній ювілей класик радянського і російського кінематографа Ельдар Рязанов. На честь цієї дати в міському Будинку культури російський культурний центр і товариство російської культури “Русь” організували та провели літературно-художні читання про маловідомі сторінки життя і творчості ювіляра. Доповнила їх демонстрація фільму “Провістка” — одного з останніх, знятих Рязановим.
Характерний момент з того життя: при розподілі квартир Рязанова і Рибакова московська міська рада викреслила зі списку “Мосфільму”. Допомогли їм заслужені метри Пирьєв і Ромм, які на двох мали 17 Сталінських премій. З цими регаліями на грудях вони пішли до міськради і молоді режисери отримали житло. Ось так тоді видатні митці ставилися до молодого покоління.
Вдалий дебют продовжився рядом популярних стрічок: “Дівчина без адреси”, “Гусарська балада”, “Дайте книгу скарг”, “Людина нізвідки”, “Зигзаг удачі”… Але, зростаючи як режисер, Ельдар Рязанов відходить від жанру ліричної комедії. Його вабить складніший, хоча й дуже непростий у радянські часи жанр сатири. А ще — трагікомедії. Так на екранах країни з’являються улюблені в народі кіношедеври: “Іронія долі, або З легкою парою”, “Старики-розбійники”, “Службовий роман”, “Вокзал для двох”, “Гараж”… Колись, ще на початку режисерської кар’єри, Іван Пирьєв, вказуючи Рязанову на чорні автівки високого начальства у дворі “Мосфільму”, яке з’їхалось на прем’єру стрічки “Пролог” про революцію 1905 року, сказав пророчі слова: “На твою картину такі лімузини ніколи не приїдуть. Ти їм не цікавий. Але до тебе буде ходити народ, тому що ти вмієш робити те, що мало хто вміє”.
Вміти Ельдар Рязанов міг. У нього залюбки знімались найвідоміші вітчизняні кінозірки: Аліса Фрейндліх, Анатолій Папанов, Євгеній Євстигнєєв, Юрій Нікулін, Андрій Мягков, Юрій Яковлєв, Інокентій Смоктуновський, Людмила Гурченко, Лариса Голубкіна, Олег Єфремов, Ольга Аросєва, Андрій Миронов, Валентин Гафт, В’ячеслав Невинний, Олег Басилашвілі, Лія Ахеджакова, Олександр Ширвіндт, Георгій Бурков, Ія Саввіна… Загальною улюбленицею радянського глядача стала Барбара Брильська з Польщі, за честь для себе вважала зіграти у фільмі “Провістка” французька зірка Ірен Жакоб…
Найбільше і найпродуктивніше Ельдар Рязанов працював з кінодраматургом Емілем Брагинським та композитором Андрієм Петровим. З першим вони створили найкращі фільми, зокрема “Бережись автомобіля”, “Іронія долі…” та “Гараж”, а другий писав музику для майже всіх його кіноробіт. Цікаво, що чимало пісень для них були написані у співавторстві: музика Петрова, вірші Рязанова. При цьому Рязанов поводився делікатно, свої вірші видавав композитору як інших відомих поетів, адже другу, як він вважав, відмовити було б складніше, якщо ці вірші не подобались. Згодом у Рязанова віршованих творів накопичилось на декілька поетичних збірок.
Когда-то, не помню уж точно когда,
На свет я родился зачем-то.
Ответить не смог, хоть промчались года,
На уйму вопросов заветных.
Зачем-то на землю ложится туман,
Все зыбко, размыто нечетко.
Неверные тени, какой-то обман
И дождик бормочет о чем-то…
И ночь для чего-то сменяется днем,
Куда-то несутся минуты,
Зачем-то разрушен родительский дом,
И сердце болит почему-то.
О чем-то кричат меж собою грачи,
Земля проплывает под ними.
А я все пытаюсь припомнить в ночи
Какое-то женское имя…
…Кончается все. Видно, я не пойму
Загадок, что мучают с детства.
И эти куда-то, о чем-то, к чему
Я вам оставляю в наследство.
У фільмах пізнішого періоду Ельдар Рязанов відходить від звичного жанру комедії, його цікавлять теми філософії життя, драми особистості. Такими стали “Тихі вири”, “Ключ від спальні”, “Андерсен. Життя без любові”, “Провістка”. Останнім же часом він більше займається просвітницькою діяльністю: на телебаченні, у своєму кіноклубі. У 2002 році Рязанов стає президентом Російської академії кінематографічних мистецтв “НІКА”. Незважаючи на вік, він і сьогодні не сидить на місці. Напередодні нинішнього ювілею поїхав до Самари на відкриття пам’ятника Юрію Дєточкіну — герою фільму “Бережись автомобіля”. Ось так склалася доля: створені ним кіногерої продовжують життя у вигляді пам’ятників його творчості.
Володимир РАЗУВАЄВ