Цього літа Верховна Рада дала старт реформі системи охорони здоров’я. Проекти реформування впроваджуються у чотирьох пілотних регіонах: Донецькій, Дніпропетровській, Вінницькій областях та місті Києві. Про те, як розвивається сімейна медицина в нашому місті і що треба зробити для поліпшення якості та доступності медичної допомоги, — наша розмова з начальником міського відділу охорони здоров’я Михайлом ВАСИЛИШИНИМ.
Цього літа Верховна Рада дала старт реформі системи охорони здоров’я. Проекти реформування впроваджуються у чотирьох пілотних регіонах: Донецькій, Дніпропетровській, Вінницькій областях та місті Києві. Про те, як розвивається сімейна медицина в нашому місті і що треба зробити для поліпшення якості та доступності медичної допомоги, — наша розмова з начальником міського відділу охорони здоров’я Михайлом ВАСИЛИШИНИМ.
— Михайле Йосиповичу, яке найперше завдання на шляху до реформування української системи охорони здоров’я?
— Найперше, треба розмежувати первинну медико-санітарну (ПМСД) та спеціалізовану медичну допомогу. Маємо зробити це до 2014 року. Наразі розробляємо плани, формуємо дільниці. На рівні ПМСД державою повинна бути забезпечена безперервність медичної опіки. Це означає надання лікувально-діагностичної допомоги пацієнту у будь-який час, включаючи нічний та святкові дні, а також забезпечення нагляду за пацієнтами, які виписалися зі стаціонарів для продовження лікування за місцем проживання. Передбачається також надання невідкладної медичної допомоги хворим у важкому стані. Всім цим вимогам відповідає концепція надання медичної допомоги на засадах сімейної медицини, яка для будь-якого пацієнта та членів його сім’ї є фізично доступною, безперервною та невідкладною. Не менш важливою є профілактична спрямованість сімейної медицини.
— У яких країнах розвинена сімейна медицина? На чий досвід ми опиратимемося?
— Медичні системи Канади, Ізраїлю, Німеччини, Нідерландів, Угорщини й багатьох інших європейських країн діють на засадах сімейної медицини. У Великій Британії 50% усіх фахівців — це сімейні лікарі. Висока якість медичних послуг у зазначених країнах підтверджує ефективність такої практики. Звичайно ж, братимемо до уваги практику впровадження сімейної медицини в пілотних областях та Києві. Хоча, на мою думку, доречно було запроваджувати пілотний проект також в одній з областей, яка за кількістю населення є подібною до нашої Хмельниччини.
— Ходять чутки, що відбуватимуться кадрові скорочення.
— Хотілось би заспокоїти працівників сфери охорони здоров’я: питання так не стоїть. Ми хочемо зберегти весь кадровий потенціал.
— Як здійснюватиметься фінансування галузі охорони здоров’я?
— Кожен рівень, тобто первинна медико-санітарна допомога та спеціалізована, фінансуватиметься окремо.
— Існує думка, що лікарі загальної практики — сімейної медицини замінять терапевтів та педіатрів.
— Справжні сімейні лікарі з’яв-ляться у нас не раніше, ніж через років 10-12. А нині базовими спеціалістами для перепідготовки є педіатри і терапевти. Що ж до сімейного лікаря, то це — не лікар певної кваліфікації з розширеними обов’язками, а фахівець, який має широкий спектр знань і зможе надати необхідну допомогу.
— Як сімейний лікар взаємодіятиме з вузькими фахівцями?
— Сімейний лікар має охопити вивчення 20 різних спеціальностей в обсязі, потрібному для первинної допомоги. Він буде повноцінно обстежувати пацієнта, призначати лікування і тільки, якщо буде потреба чи виникне підозра на серйозне захворювання, з яким сам не зможе впоратися, направлятиме до фахівця. Саме він, а не хворий, налагоджує зв’язок із вузькими фахівцями. Нині ж, не секрет, хворі самі йдуть до фахівців 2-3 рівнів, а це неправильно. По-перше, лікар з вузькою спеціалізацією не завжди може розібратися з простими випадками, адже він займається специфічними проблемами. По-друге, немає потреби змушувати вузькоспеціалізованого фахівця надавати первинну допомогу.
— Чи матимуть право пацієнти самі консультуватися у вузьких спеціалістів?
— За своїм бажанням, тобто без направлення сімейного лікаря, вони зможуть записатися на консультацію до певного фахівця, але змушені будуть сплатити певну суму у касу. Незабаром ми ознайомимо людей із розцінками, які нині розробляємо. Можу лише сказати, що платні послуги будуть дешевші, ніж у приватних кабінетах та клініках.
— Скільки людей обслуговуватиме один лікар сімейної медицини?
— Півтори тисячі пацієнтів (разом із дітьми). Це менше, ніж ми обслуговуємо зараз. Тож завдяки цьому якість послуг повинна покращитися.
— Скільки планується відкрити дільниць, де в місті надаватиметься первинна медико-санітарна допомога?
— Перший рівень надання медико-санітарної допомоги відбуватиметься у чотирьох поліклініках. Зараз у місті працюють 43 сімейні лікарі. У разі потреби, а це з’ясується в ході роботи, відкриємо додаткові дільниці.
— Чи потрібна перекваліфікація тим, хто працюватиме лікарем загальної практики — сімейної медицини?
— Кожен лікар первинної ланки повинен мати знання з дитячих хвороб, хірургії, неврології, гінекології, особливостей екстрених захворювань та невідкладних станів. Ці знання йому потрібно поновити, адже він змушений буде оцінювати стан хворого, надавати першу допомогу, відслідковуватиме процес лікування, реабілітації і т.д. Тобто, на сімейного лікаря покладатиметься велика відповідальність.
— На вашу думку, яка проблема під час впровадження реформування вимагає нагального вирішення держави?
— Думаю, що паралельно з реформуванням має впроваджуватися страхова медицина. Треба продумати механізм руху за пацієнтом хоча б тих коштів, які виділяються на первинну медичну допомогу.
— Чи виправдає себе нова практика надання медичної допомоги?
— Думаю, так. Процес — поступовий, розтягнений у часі. І ми розпочинаємо впроваджувати лише основи. Така практика буде позитивною, бо допоможе виявляти хвороби на ранніх стадіях, генетично їх передбачити, змусить людей відповідальніше ставитися до свого здоров’я.
Розмовляла Вікторія СТАНДРІЙЧУК