З6-літньому Cергію Болот-нікову, голові правління ВАТ “Облагропостач”, вдається повноцінно поєднувати кілька важливих справ: керувати підприємством, бути депутатом Хмельницької міської ради, а ще відомим у місті благодійником. Він робить ставку на розвиток духовності, освіти, вирішує соціальні проблеми виборців, а також за власний кошт допомагає всім, хто цього потребує найбільше.
З6-літньому Cергію Болот-нікову, голові правління ВАТ “Облагропостач”, вдається повноцінно поєднувати кілька важливих справ: керувати підприємством, бути депутатом Хмельницької міської ради, а ще відомим у місті благодійником. Він робить ставку на розвиток духовності, освіти, вирішує соціальні проблеми виборців, а також за власний кошт допомагає всім, хто цього потребує найбільше.
— Сергію Петровичу, у вашій громадській приймальні завжди людно. Ви допомагаєте сім, хто до вас приходить?
— До мене звертаються різні люди: пенсіонери, ветерани, матері дітей-інвалідів, керівники дошкільних установ, навчальних закладів з найрізноманітнішими проблемами. Стараюсь уважно вислухати і за можливістю надати підтримку. Люди цінують щирість у стосунках і добре бачать, хто до них йде з відкритою душею. Часто буває, що людина просто хоче, аби її вислухали, пожаліли, а вже потім допомогли. Адже не секрет, що в наших державних, комунальних установах та організаціях не завжди відвідувача вміють привітно зустріти, а потім зробити все, аби допомогти.
— На жаль, наше суспільство ще й не завжди однозначно сприймає факти благодійності.
— Це — вади нашого соціуму. Вважаю, якщо людина щиро хоче допомагати, то у неї завжди все вийде. Я, як і багато інших, вірю в Бога, і тільки з його допомогою здійснюю вчинки, за які люди мені вдячні.
— Не секрет, що ви часто беретеся за вирішення тих питань, які мали б фінансувати держава або місцева влада.
— Бажання допомагати не обме-жиш територією виборчого округу. Я поважаю послідовних людей і сам намагаюся бути таким у всіх справах. Крім того, відчуваю велику відповідальність перед своїми виборцями. Не хочу ні в якому разі підводити людей, які мене обирали, за мене голосували й на мене надіються.
Задоволений, що за роки мого депутатства вдалося допомогти ЗОШ №23 в мікрорайоні Книжківці, ЗОШ №12, НВО №9, ДНЗ №50, будинку-інтернату №2 в Раковому. За власні кошти облаштовано ігровий майданчик на вулицях Ціолковського, Чорновола, реконструйовано опалення в амбулаторії сімейної медицини мікрорайону Книжківці, замінено вікна в бібліотеці-філії №14. Залюбки допомагав футбольній команді ЗОШ №12 у придбанні спортивної форми. Долучався до проведення водогону в мікрорайоні Книжківці, реконструкції пам’ятників загиблим воїнам-визволителям, жертвував на церкву в Книжківцях та церкву святого Пантелеймона, що поблизу залізничного вокзалу, допомагав коштами в облаштуванні парку, ремонті козирків у під’їздах будинку №5 на вулиці Довженка, а також ямкового ремонту на вулицях мікрорайонів Книжківці та Ракове, викачуванні води з підвального приміщення будинку №3 на вулиці Довженка.
У цьому скликанні ми багато гарних справ зробили з колегою-депутатом Віктором Паламарчуком. Разом з Віктором Анатолійовичем фінансували організацію масових свят до Дня захисту дітей, Дня ракетних військ, Масляної, 8 Березня, Дня Перемоги.
— Про проблеми мешканців міста дізнаєтеся з особистих прийомів?
— Особисті прийоми — це тісний контакт з людьми. На них хмельничани приходять і поодинці, і групами. Ті, що поодинці, у більшості випадків просять допомогти фінансово на лікування, операцію чи навчання. Таких випадків немало. Зрозуміло, що я не маю змоги повністю оплатити ці потреби. Образливо за нашу державу, яка на 21-му році своєї незалежності поставила людей у безвихідну ситуацію, зробила їх незахищеними, причому як пенсіонерів, так і молодих.
Бути в курсі потреб своїх виборців мені допомагає тісна співпраця з головою комітету самоорганізації населення мікрорайону Книжківці Оксаною Зіменко. Вона добре знає потреби як громади, так і окремих її мешканців, є людиною небайдужою і вміє відстоювати права громади. Мені багато допомагають мій помічник по депутатській діяльності Любов Нашубська, а також колеги-депутати з групи “За добробут хмельничан!”. А разом, самі розумієте, можна багато зробити.
— Сергію Петровичу, скажіть чесно, вам не шкода власних коштів, які ви витрачаєте на чужих людей та потреби міста?
— Це цілком природно, це по-людськи. Таку допомогу вважаю пріоритетною і дякую Богу за те, що дає мені можливість допомагати людям. Не можна бути жадібним, бо це не нормально. Слов’янська душа споконвіку й вирізняється поміж інших саме щедрістю. Тож моя позиція така: всі небідні люди повинні допомагати своєму місту чи селу, своїй вулиці чи будинку, або ж окремій людині у вирішенні життєво важливих проблем. Хочу, щоб усі небайдужі хмельничани також долучалися до гарних справ, допомагали тим, хто цього потребує, залишали про себе хороші згадки.
— У вас є діти — дві донечки. Якими хочете бачити їх у дорослому житті?
— Найважливіше, аби мої діти виросли добрими і достойними людьми. Хочу, щоб вони теж робили гарні справи для людей і завжди пам’ятали про тих, хто творить добро.
— Знаю, що ви — прихильник мажоритарних виборів. Чому?
— Я депутат двох скликань. Перший раз йшов за списками політичної сили, вдруге — як мажоритарник. Звичайно, що справжній депутат у будь-якому випадку несе відповідальність за сказані слова, за дані обіцянки. Але “мажоритарка” — це можливість отримати максимальну кількість виборців, а потім без партійних гасел працювати на людей, які тебе обирали. Депутатська робота — не легка, але вона мені під силу.
Розмовляла Вікторія Стандрійчук