Соціум

Нехай за нас наше діло каже…

До 150-річчя Шевченкового “Букваря”

Пам’ятаючи “Кобзар”, ми іноді забуваємо про те, що Тарас Шевченко дбав і про освіту й просвіту народу.
Вже важкохворим у 1860-му він уклав посібник для навчання грамоти українською мовою в недільних школах, які почали діяти в Україні з 1859 року.
Був це “Букварь южнорусский”, видрукуваний у Петербурзі за два місяці до смерті Тараса Григоровича. В той час він уже рідко виходив з квартири, але все ж зустрівся з петербурзьким митрополитом Сидором і попросив дозволу на друк своєї книжки…

Власним коштом видав її Тарас Григорович тиражем 10 тисяч примірників.

“Букварь южнорусский” був першим у серії задуманих ним навчальних посібників. Сюди увійшли уривки із зроблених Шевченком переспівів “Псалмів Давидових”, молитви, деякі поезії з “Кобзаря”, приказки, народні думи “Про Марусю попівну Богуславку”, “Про пирятинського поповича Олексія”. Половину посібника становили фольклорні тексти. Є й розділ “Лічба”. Дуже вже хотів батько Тарас, щоб діти України були грамотними.

У 1991 році видавництво “Веселка” перевидало цю безцінну книжку. Із передмови Олеся Гончара: “Буквар південноруський” був улюбленою працею нашого національного генія, його прощальною, лебединою піснею, яку він посилав з похмурих берегів Неви далекій своїй Україні, її дітям, її прекрасному юному цвіту, в чиєму достойному майбутті поет вбачав і своє власне безсмертя”.

Думки про рідну землю перемагали в його свідомості передчуття смерті, що вже стала на порозі його житла в Петербурзі. Ось чому саме Тарас Шевченко, який бачив так мало щастя за життя, є і завжди буде символом України, бо великі справи самі кажуть про нього.

Зоя Діденко, голова Хмельницького міського Товариства “Просвіта”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *