П’ятниця. Кінець дня. Прогноз про негоду справджується. Оголошено штормове попередження. Рвучкий морозний вітер, колючі удари снігу по обличчю і… запрошення на відкриття персональної виставки творів “легендарного, дивовижно популярного у вузьких колах українського художника” хмельничанина Олександра Куркчі (на фото).
П’ятниця. Кінець дня. Прогноз про негоду справджується. Оголошено штормове попередження. Рвучкий морозний вітер, колючі удари снігу по обличчю і… запрошення на відкриття персональної виставки творів “легендарного, дивовижно популярного у вузьких колах українського художника” хмельничанина Олександра Куркчі (на фото).
Чого їхати з одного кінця міста в інший? З творами Олександра загалом знайомий, творчість його подобається. Особистість загадкова, закрита, до кінця не зрозуміла. Ці риси художника відбиваються і на його творах, мабуть, тому вони притягують, затримують, заставляють або довго їх розглядати, шукаючи пояснення своїм розумом і підсвідомістю, або, пробігши по периметру експозиції, вийти за двері, в світ більш зрозумілий. Це вже залежить від глядача, рівня його підготовки до сприйняття. Картини митця різнопланові і так не схожі між собою, що складається враження, ніби їх писали різні люди, але всі вони однаково заворожують.
Захопившись цими думками, я, забувши про негоду, опинився в картинній галереї “Ренесанс”, що на проспекті Миру в торговому центрі “Ріко”. І не пожалкував, тому що зустрівся з новою темою творчості Олександра Куркчі.
Інтригуюча назва виставки “Сто двадцять дев’ята” складається з 13 доволі великих за розмірами полотен. Куркчі в своїй манері. Вміє він звернути погляд — як свій, так і глядача на звичайні речі, що зберігають у своїй простоті віковічну мудрість. Але як про це говорити, якщо його до кінця неможливо зрозуміти, якщо ще далеко не всі придумані слова (та й чи будуть придумані)? Мова, звісно, про мистецтво, та є речі, які важко пояснити і самому художнику, бо вони, взяті з тих чи інших сторін, граней і аспектів творчості, важко піддаються чіткому формулюванню. Тому коротко, але трохи більше, ніж художник на відкритті виставки своїх творів, висловлю своє бачення філософсько-естетичної концепції художника.
Перетворюючи природу одухотворених і неодухотворених предметів, Куркчі прагне відіслати глядача в палеогеновий період кайнозойської ери, звідки ще далеко до культурної діяльності людини, як і до самої людини. Але грандіозні полотна (мається на увазі за змістом), де зібрані колекції — зразки матеріальної культури існуючих або придуманих символів періоду трансгресії і регресії морів, вражають. І притягують своєю загадковістю, яку композиційно вдало підсилюють незрозумілі тексти, змушують хвилюватися не тільки тому, що свідомість глядача миттєво переноситься на 100 мільйонів років у глибинну історію планети Земля, а, в першу чергу, символічною структурою глобальної спорідненості всього творіння земного.
“Планетарний” підхід до зображення Землі, пошук довершеності лінійно-пластичних побудов, кольору і декоративності, стремління до глибокої естетичної трактовки — ось у чому витоки духовності, емоційного багатства і стриманості вишуканих полотен митця.
Куркчі оголосив принципи ідеалістично-філософської ідеї повернення, перенасиченого як матеріальними, так і інтелектуальними плодами життя ядерно-космічної епохи, до істинних людських цінностей.
Микола ШАФІНСЬКИЙ
Фото автора