Наші стосунки із салом — це особиста історія, традиція кожної сім’ї. У морозилці може не бути заморожених перців, вишень, печериць та іншого, але є брусочок сала — значить, ситуація ще не зовсім пропаща. Якщо на столі борщ, вареники та сало, то в будь-якому кінці світу українці за цим впізнають один одного. Ми — “салоїди”, так само, як французи — “жабоїди”, італійці — “макаронники”, німці — “сосисочники”. І це зовсім не образливо, бо їжа є невід’ємною складовою кожної культури. А в 2011 році на Січеславщині відкрили навіть пам’ятник салу!
Та, незважаючи на демократизм і популярність улюбленого українського харчу, сало цього року такими темпами “товстішає” в ціні, що ми не встигаємо її фіксувати, і вона вже перевершила вартість м’яса, чого раніше ніколи не було. Чесно кажучи, ця інформація пригнічує: бо якщо вже й споконвічне сало стане нам недоступне, тоді, справді, не тим напрямком іде країна. А ми перетворимось, можливо, із салоїдів на макароників чи сосисочників. Бо дешевше. А минулого тижня ЗМІ повідомили про черговий саловий чи рекорд, чи антирекорд: середньоукраїнська ціна на сало, в середньому, підскочила до 220 гривень за кілограм. А за найякісніше, “генеральське”, у Києві — до 360 гривень за кілограм! І, врахуймо, це не пік різдвяних закупів, коли продавці накручують ціни, як кому заманеться!
Що ж по чім було на хмельницьких ринках минулої суботи? Розпочну із основних продуктів, якими заповнені прилавки та павільйони центрального продовольчого ринку “Кооператор “. Оскільки інформаційним приводом суботнього походу стало таки сало, то розпочинаю із м’ясного павільйону. За найкраще у той день сало продавці просили 160-170 гривень, це трохи заспокоїло. Поки що таки не двісті і не триста. Найдешевші обрізки — 15-20 гривень. Відвідувачів у павільйоні небагато.
Чи вже розпочали хмельничани заготовляти продукти до Нового року? “Вже було б непогано закупити і м’яса, і сала для запікання, і курку чи індичку, бо ж далі дорожче буде, але зараз поки що не по кишені, бо комуналка зимова дуже багато тягне, — розповідає Ніна Олексіївна, пенсіонерка. — Обійдемося легенькими стравами”. Не поспішають робити святкові закупи й інші покупці, і про це красномовно говорив напівпорожній павільйон, хоч прилавки вгиналися від широкого асортименту. До речі, відбірна свиняча вирізка — 120-130 гривень. На ринку “Ранковий” у той же день подібне сало коштувало на 10-20 гривень менше, залежно від гатунку, але також, в середньому, дорожче ,ніж відповідна кількість м’яса.
Здається, розповідати хмельничанам про ціни на продовольчих наших ринках і не варто, бо ж ринки в самісінькому центрі міста, більшість з нас їх час від часу відвідує. Хоча я, до прикладу, востаннє була на центральному в кінці літа, обмежуюсь супермаркетом. Тому побродила павільйонами, прицінювалась. Ціна на коров’ячий сир також підросла: жирний — 130-150 гривень, нежирний — 80-90 гривень за кіло. Виходить, здорожчав за осінь, в середньому, на 20-30 гривень. Єдине, за що відчула гордість, це яблука: таки Поділля — яблучне. Кілограм можна було найдешевше купити за 5-6 гривень. Картоплю — від 8 до 10 гривень.
Але повернемось до сала: замінити його яблуками погодяться хіба що загартовані вегетаріанці. Хоч у нас єдиний у світі пам’ятник салу, першість з виробництва і споживання сала ми не утримуємо. Навіть не входимо в трійку лідерів. “Українці нині, в середньому, свинини їдять утричі менше, аніж європейці. 15 кіло на рік в Україні проти 45 в Європі”, — повідомив виконавчий директор асоціації “М’ясна галузь” Микола Бабенко. З яких країн імпортували сало? З Данії, Польщі та Нідерландів за 10 місяців до нас завезли 85% сала. З Бельгії завезли 10% надходжень свинини за жовтень-листопад. За оцінкою експертів, у 2021 році Україна імпортує вчетверо більше сала, ніж виробляє. Причому проти минулого року виробництво падає, а імпорт зростає, наголошують фахівці. Лише 20% сала на полицях магазинів — українське, повідомляє Держкомстат.
А де ж наші свинки? У 1990 році в Україні було 20 мільйонів свиней, у 2014-ому – 8 мільйонів. У 2021-ому — 5,9 млн свиней. За 9 місяців 2021 року було вироблено 6,5 тис. тонн сала, імпортували за той самий період 25 тис. тонн сала, з яких 14 тисяч з Польщі, розповіли фахівці “М’ясного ринку” виданню “РБК Україна”. Серед цієї кількості додатково йде перерозподіл від домашніх господарств у бік великих ферм: за рік кількість домашніх свиней скоротилася на 9%, фермерських — зросла на 4%.
Вирощувати власних свиней в селі не вигідно, їхня кількість стрімко падає. Тримати худобу і в збиток, і тяжко, свиноферм в нашій (здавалося б!) аграрній країні залишилося небагато, і спеціалізуються вони на м’ясних породах свиней, які швидше нарощують товарну масу. Дефіцит сала, насамперед, тому й з’явився: м’ясні породи вирощувати простіше і швидше. А ще й ціна на корми зростає постійно. У жовтні цього року ціни на зерно були на 22% вищі, ніж рік тому. Пшениця протягом року подорожчала майже на 40% — кажуть експерти Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО).
Але чи може подешевшати сало в наступному році? Причин для зниження цін на сало точно немає, розчаровують експерти. Нинішнє підняття цін на енергоносії дуже відчутно вдарило по м’ясній галузі, і, більше того, ціна на газ може істотно збільшити собівартість сала і в Україні, і в Польщі, чого за останні чотири роки в сусідів не було.
Треба зазначити, що і по українському салу, і по м’ясу з малих фермерських господарств, із домашніх садиб незабаром добряче вдарить українська політика. Останній цвях у домовину “малого” тваринництва (а це ж наше “дядьківське”, домашнє, добірне сало!) забив так званий закон про деолігархізцію, і, зокрема, нові уточнення до Податкового кодексу. 30 листопада Рада ухвалила зміни до Податкового кодексу для “забезпечення збалансованості бюджетних надходжень”.
Його суть вже знають українці: зміна механізму ідентифікації платника податку за землю, зменшення із 2 гектарів до 50 соток мінімального земельного наділу, необхідного для реєстрації сімейного фермерського господарства. Власники, які мають у володінні понад 50 соток землі, мають сплачувати не менше мінімальної суми податку, приблизно 1,5 тис. грн із одного гектара. Характерно, що це підвищення ніяк не вплине на великі агрохолдинги, оскільки вони не є власниками землі, а лише виключно на невеликих фермерів та селян, котрі мають землю і вирощують на ній корми для тих же свиней та корів. Якщо виробництво кормів відповідно зросте, то й чекати, що на ринках подешевшає сало (а також м’ясо, молоко, сир), не доведеться. Сало і молоко “з’їдять” податки. А заразом яблука, груші, сливи, які виростатимуть на площі понад 0,5 га?
Отож, замість сала, матимемо його пам’ятник, поки що єдиний. Можливо, другим стане пам’ятник оподаткованим українським яблукам, курям? Якщо це є початком кінця епохи бідності, про що заявляв Зеленський на початку каденції, то наступна епоха буде якою?
Тетяна Слободянюк