“Борець” — так назвав свій творчий вечір авторської пісні бард Віктор Цимбалюк, який відбувся на початку лютого у монотеатрі “Кут”. У тематичному визначенні вечора криється ключ до розгадки художницької спрямованості всієї творчості поета Цимбалюка: поетичним словом і піснею боротися за піднесення духовності українського народу.
“Борець” — так назвав свій творчий вечір авторської пісні бард Віктор Цимбалюк, який відбувся на початку лютого у монотеатрі “Кут”. У тематичному визначенні вечора криється ключ до розгадки художницької спрямованості всієї творчості поета Цимбалюка: поетичним словом і піснею боротися за піднесення духовності українського народу.
У своїй громадянській ліриці, за висловом самого Віктора Івановича, він “…і гетьман, і козак, і бандурист…”. Адже за тлумачним словником бард — це в українському варіанті кобзар у давноминулі часи, нині — гітарист, який оспівує героїв та їхні подвиги.
Героєм бардівської пісні Віктора Цимбалюка “Кров і вода” є снайпер у роки війни, а в мирний час — криницекопач — той, хто дарує людям живильну воду. Але йому і через багато років по війні сняться жахіття: з підземного джерела б’є не вода, а червона кров…
Інтимна лірика поета носить дещо автобіографічну ознаку: вірші, присвячені сину, — “Колисанка для Іванка”, дружині — “Єдина на землі” та інші. Навіть в інтимній ліриці поета вкраплюються авторські роздуми глибинного філософського підтексту: про сенс людського буття, про соціальні протиріччя в нашому суспільстві, про рідну мову — душу нашого народу…
Позначений своєрідним художницьким баченням образ, овіяний легкою іронією й гумором, у пісні “Від річки йде Марічка” — елегантний шарж на відому “Черемшину”. Образним калейдоскопом яскравих і колоритних персонажів майорить “Балада про тролейбус” — блюз дружби, у якому маленький хлопчик і його жовтий побратим у своїх очах бачать небо… Автор своїх героїв означає мітою сарказму, які ніби рентгеном просвічують один одного, але… не помічають листя на запилених деревах міста. В такому ж дусі саркастичного вислову і пісня “Жовтий пес” — пошуки самого себе, самоіронія.
Загалом творчій палітрі Віктора Цимбалюка притаманний ідейний нонконформізм, хоча і віршує він у традиційній формі. Щодо манери виконавства, то це емоційно напружена й артистично гнучка звукова феєрія, що єднає слово і музику.
Якщо поет-пісняр Цимбалюк у своєму життєвому русі наблизився до 40-річчя, то у творчому поступі це лише перші кроки до Евересту поетичної й артистичної майстерності. Хоча його життєвий оптимізм й громадянсько-художницька позиція утаємничують ще нерозкриті пов-ністю творчі потенції. Його вагоме творче кредо ще не озвучене на всю потугу.
Тож чекатимемо від поета нових висот і звершень. І нехай йому щастить на тернистих дорогах творчого поступу.
Микола Кульбовський