В обласному художньому музеї завтра відкриється третя персональна виставка хмельницького живописця Олександра Антонюка.
Вона відбувається в рік сорокаліття митця. Це — час чоловічої зрілості, який вимагає підбиття певних підсумків, оцінки зробленого.
З огляду на вже подоланий відтинок творчого шляху, можна з упевненістю сказати, що Олександр Антонюк відбувся як художник. Він має свій образний лад, свою власну пластичну систему.
В обласному художньому музеї завтра відкриється третя персональна виставка хмельницького живописця Олександра Антонюка.
Вона відбувається в рік сорокаліття митця. Це — час чоловічої зрілості, який вимагає підбиття певних підсумків, оцінки зробленого.
З огляду на вже подоланий відтинок творчого шляху, можна з упевненістю сказати, що Олександр Антонюк відбувся як художник. Він має свій образний лад, свою власну пластичну систему.
Якщо розглядати останню експозицію в контексті попередніх виставок, то стає зрозуміло, що в творчості художника сформувалося певне коло усталених образів, сюжетних варіацій, до яких він повертається знову і знову. Мабуть, найбільш значущими для нього, а отже, превалюючими в кількісному відношенні, є полотна, в яких розробляються біблійні мотиви. Оригінально стилізовані фігурки святих і старозаповітних пророків, з непропорційно маленькими ручками, подані узагальнено, іноді — у вигляді цілісної орнаментальної форми. І лише обличчя ретельно прописані, змодельовані в класичній манері. Це ж слово — обличчя — хочеться вжити і стосовно біблійних тварин на багатьох творах.
Окремі сюжети недвозначно відсилають до подій Священної історії, давніх юдейських обрядів. Очевидно, в цих духовних першоджерелах митець знаходить щось співзвучне власним духовним устремлінням.
Вводячи у плоть живописного полотна зображення тори, синайських скрижалей, літер грецького алфавіту і єврейського письма, художник створює образ мови, що несе до нас повідомлення з глибини буття. Хоча він усвідомлює всю проблематичність сприйняття такого повідомлення, його “пророк” по-дитинному зворушливий, беззахисний і самотній. У ряді полотен прочитується відчуття абсурдності нашої доби. Підміна вартостей і орієнтирів виявляється у співставленні біблійних персонажів з атрибутами сучасного світу та з оголеною натурою.
Втім, ню в доробку Олександра Антонюка складають цілком самодостатню серію. Ще одна тематична група робіт пов’язана з історичними ремінісценціями. Цикл, присвячений козаку Мамаю, співвіднесений з українським етносом, традиціями спільноти, серед якої художник виріс і стався.
Більшість чоловічих облич на полотнах Антонюка наділені автопортретними рисами. Він ніби мандрує у віках і культурах, приміряючи на себе різноманітні часові колізії та життєві ролі.
Колорит його живопису насичений, складний, з тонким нюансуванням відтінків. Картини випромінюють світло, хоча його джерело здебільшого залишається за межами полотна.
Отже, в конгломераті змістовних пластів та культурних слідів, характерних для постмодерної епохи, виозначується власна творча манера, індивідуальна стилістика, ім’я якої — Олександр Антонюк.
Людмила Тимофєєва