30 вересня у світі відзначили День перекладача. В Україні ж цій даті приурочений цілий перекладацький фестиваль Translatorium, що 2-4 жовтня вчетверте проходив у Хмельницькому.
Його мета — привернути увагу загалу до проблем художнього перекладу, познайомити з сучасними перекладами, поширити в Україні світові перекладацькі тенденції.
“TRANSLATORIUM щороку проходить у Хмельницькому за ініціативи організаторів — перекладацької групи VERBація та активістів з Хмельницького й Києва. Але цьогоріч через коронавірус організатори вирішили зробити його в режимі онлайн. Тож протягом фестивальних днів у Facebook транслювалися ві-деозаписи заходів, проводилися онлайн конференції та майстер-класи від провідних перекладачів світу.
Головною метою “TRANS-LATORIUM-2020” стала художня форма, оригінал якої важко зберегти перекладачу, роблячи текст зрозумілим іншою мовою.
Одним із сучасних ноу-хау в формі художнього тексту є 3D поезія. Відомим на весь світ автором таких поетичних рядків є латвієць, учасник текст-групи “Орбіта” Олександр Заполь.
То що ж таке 3D поезія або тривимірна поезія? Спочатку вірш створювався як відеоробота, пізніше його почали моделювати на спеціальних комп’ютерних програмах. Йдеться про зоровообʼємний текст вірша. Нині його друк можливий завдяки 3D принтеру. Створення такої поезії Олександр Заполь перетворив на мистецький перфоманс, який вражає не тільки змістом віршів, а й формою тексту. Його роботи стали виставковими експонатами.
Подібний перфоманс із перекладацьким текстом “Motopoiesis” на цьогорічному фестивалі робила сама текс-група “Орбіта”. Озброївшись складними механізмами, її учасники створювали музику, одночасно перекладаючи, роздруковуючи і транслюючи текст за допомогою проєктора. Таким чином фестиваль довів, що можливості сучасної літератури сягнули далі, ніж сторінки книги.
Проте книга залишається основним літературним продуктом. Сучасний світ усе більше турбується про її якість, особливо це стосується перекладу, що дуже важливо для зближення культур глобалізованого світу.
Одним із гостей фестивалю став перекладач, поет і письменник Андрій Бондар, який радив сучасним перекладачам не боятися братися за серйозні твори і перекладати їх. У свої 24 роки він ризикнув і взявся за переклад книги відомого польського письменника Вітольда Ґомбровича “Фердідурка”. Каже, до цього його заохотила сама Соломія Павличко.
“Вважалося, аби перекладати таку величину, як Вітольд Ґомбрович, потрібно роками гострити зуби, але я подолав цей страх, просто взяв і переклав. Звісно, привести текст до ладу мені допомагали редактори, один із них — Володимир Затуливітер. Переклад книги навіть вважаю нашою спільною роботою”, — ділиться пан Андрій.
Про книгу в форматі подорожі “Лексикон інтимних міст” на “TRANSLATORIUM-2020” говорили автор — письменник та перекладач Юрій Андрухович та перекладачка цього роману хорвацькою Дарія Павлешен. Йшлося, насамперед, про складність перекладу традиційних колоритних чи культурних моментів, типових для різних міст. Щоб лексикон звучав іншою мовою, Юрій Андрухович радив перекладачу використовувати елементи впізнаваності, адаптувати його до лексикону мови, на яку перекладають.
Побачили учасники “TRAN-SLATORIUM-2020” і пряме включення роботи над текстом перекладача Максима Нестелєєва.
Марина Зінов’єва