Пам’ятаєте перші місяці після перемоги Зеленського на виборах? Усім, хто віддав за нього свій голос, було цікаво і весело: селфівідео, тренування та челенджі, жарти, приколи в Інстаграмі, фото в шортах на пляжі, шаурма. Словом, простий і відкритий до народу президент. Навіть дехто казав, нехай клоун, але життя зміниться у нас, бо ж таки обіцяв покласти край епосі бідності, брехні, жадібності, обіцяв знизити тарифи, повернути українські території, посадити корупціонерів. Щоправда, не казав, хто і як виконуватиме ці амбітні плани. Як, між іншим, і досі цього не каже. От слухаєш Зеленського і не розумієш, про що він говорить: якийсь набір слів, пауз або, якщо читає те, що йому написали з суфлера, то складається враження, що він і сам не розуміє про що, як диктор.
До речі, свого часу на центральному телебаченні відмовились від дикторів — артистів, які мали гарну дикцію. Їх замінили на тих, хто мав журналістську освіту, оскільки диктори більше думали, як вони виглядають, а новини, прочитані ними, не сприймалися глядачем — були донесені без розуміння того, про що йшла мова.
Десь так і в Зеленського, коли говорить, складається враження, що думає він про те, яке враження справить на нас, і зовсім не розуміє, про що читає.
І якщо в Україні це ще якось люди ковтають, то за межами держави ляпи Зеленського викликають щонайменше подив. До прикладу, під час інтерв’ю досить впливовим західним ЗМІ — Der Spiegel, Le Monde, Time, Gazeta Wyborcza, Зеленський сказав, що він ніколи не погодиться на війну в разі провалу переговорів у Парижі й не має наміру відвойовувати Донбас зброєю, бо наслідком цього стануть сотні тисяч жертв. І це тоді, коли насправді війна вже триває з весни 2014 року і, попри всі гучно проголошені перемир’я, ледь не щодня гинуть чи отримують поранення українські вояки. А під час виступу президента Володимира Зеленського на Все-світньому економічному форумі в Давосі зала взагалі була майже порожньою, хоча, коли перед ним виступав прем’єр Пакистану Імрана Хана, була повна. Хіба це ні про що не говорить? Ще відвертіше продемонстрував свої припущення щодо українського президента американський журнал Foreign Policy: “За рік після інавгурації жодна з великих обіцянок Зеленського і близько не виконана і багато українців втрачають терпець… Якщо він не зможе виконати обіцянки своєї кампанії, а також запропонувати чітку та цілеспрямовану програму реформ, Зеленський може втратити міжнародних партнерів, яких Україна відчайдушно потребує, аби не впасти назад в обійми Росії”, — зауважує видання. Втім про це все більше і більше почали говорити й в Україні, причому не лише ті, хто в опозиції до президента, а й ті, хто за нього голосував. Бо ж таки економічні обіцянки Зеленського з тріском провалилися і всі гасла, з якими він ішов у президенти, лопнули, як мильна булька. Хоча в команді Зеленського й досі пробують зробити такі собі “Свати” або “95 Квартал”, тобто заграють з народом, при цьому нічого не роблячи. А президент у свою чергу каже, що бути президентом — нелегка робота. Вона забирає увесь його час (!) і не дає достатньо побути з родиною та дітьми. Ну, я б не сказала, що не достатньо: відпочивати Зеленський полюбляє. Варто лише порахувати, скільки за рік він селфився на курортах. Здається, жоден президент такого собі не дозволив би, коли в країні триває війна, а економіка загнана у глухий кут з діркою у бюджеті, з дефіцитом кадрів (лише міністра охорони здоров’я тричі змінювали), не кажучи про уряд в цілому. До речі, спочатку Зеленський називав уряд Гончарука найкращим в історії України, але раптом з’ясувалося, що цей “найкращий” уряд робив реформи для лайків у соцмережах. Тепер новий уряд Шмигаля, який пропрацював уже 100 днів, досі не має затвердженої програми. Народні депутати провалили голосування за оновлену програму діяльності Кабінету міністрів, не надавши, таким чином, уряду імунітету від звільнення на рік. Першу версію програми діяльності Кабміну у Верховній Раді назвали “рефератом”. Вона складалася всього з кількох сторінок і була забракована всіма комітетами Ради. Міністри працювали в поті чола і написали більше, а Зеленський особисто закликав нардепів підтримати уряд, але знову провал.
Натомість Денис Шмигаль каже, що Кабмін все одно буде працювати за презентованою програмою, навіть попри те, що Рада її не прийняла. І йти у відставку не збирається, хоча опозиція вже розпочала збирати підписи за його відставку. Ну, щось таки в нас не так, щось заважає і, скоріш за все, — попередня професія президента і більшості його команди. Вони грають роль, яку самі собі написали. Словом, бавляться. Бо ж таки бажання Зеленського під час такого відвертого хаосу в державі штучно заразитися коронавірусом і пропустити хворобу через себе, щоб таким чином морально підтримати людей на початковому етапі пандемії, ніщо інше, як спектакль.
“Я хотів на собі пройти цей етап, щоб людям було легше. Коли був у нас момент депресії, ми зібралися. Я запропонував нашим: давайте, я захворію, одразу мене ізолюємо на Банковій. І проживу це нормально”. Щоб люди розуміли — це страшно, ти можеш захворіти, тобі погано. І я через себе це пропущу, покажу. Але щоб люди зрозуміли і те, що це не чума. Щоб не було депресухи. На самому початку був момент дуже страшний, коли люди вважали, що ми всі помремо”, — сказав Зеленський.
І це говорить президент? Що це? Ностальгія за сценою? Звичка дивувати і ловити оплески? Невдалий жарт?
Бажання президента Володимира Зеленського навмисно заразитися коронавірусом і показати українцям, “що це не страшно”, свідчить про підліткову психологію глави держави. Таку думку висловив психолог, спеціаліст з невербальної комунікації Валентин Ким. “Психологія нашого президента така, що він вважає себе героєм. А герой має зробити вчинок, скориставшись обставинами, для демонстрації свого героїзму. Це — підліткова психологія. І зараз ми маємо справу з підлітком на троні. З недостатньо дорослою людиною, яка не розуміє, чим саме має займатися президент і що таке персональна відповідальність за владу. Втім, за словами самого ж Зеленського, від такої ідеї відмовилися: “Вирішили, що занадто. Що перебір…”
Та, схоже, від самого сценарію таки не відмовились. Адже раптом стало відомо, що коронавірусну інфекцію підхопила дружина президента. Олена Зеленська отримала позитивний результат тесту на COVID-19. При цьому перша леді почувається добре та не має жодних симптомів хвороби. Крім цього, перебуває на амбулаторному лікуванні ізольовано від інших членів сім’ї. Де та коли саме могло відбутися зараження — поки що невідомо, адже під час робочих зустрічей та в побуті перша леді постійно дотримувалася правил карантину й рекомендацій МОЗ, а також відповідно до вимог протоколу безпеки регулярно проходила тестування на COVID-19. Результати попереднього тесту, зробленого на початку червня, були негативними. Збіг обставин? Можливо, але якщо піар, то вдалий, адже ім’я пані Зеленської не сходить зі шпальт не лише українських видань, а й світових. І це саме тоді, коли Зеленський відкрито заявив, що планує розробити законопроєкт (!), який би регулював обов’язки першої леді, бо часто люди ставляться до його дружини несправедливо, поводяться неетично і вона нерідко стикається з безпідставною критикою. Тобто президент країни, яка воює, і верховний головнокомандувач сьогодні зайнятий розробленням закону про повноваження своєї дружини, бо вважає, що саме зараз дуже важливо, що в країні немає законодавства, яке регулює інститут першої леді. Цікаво, чому відсутність такого закону в більшості країн світу не заважає дружинам президентів включатися в політику, перейматися програмами освіти й охорони здоров’я, як, до прикладу, Гілларі Клінтон, яка навіть мала намір стати головою оперативного комітету з медреформи у США.
Між іншим Олена Зеленська постійно розповідала, що стала першою леді не зі своєї волі, оскільки була категорично проти того, щоб її чоловік балотувався в президенти. Більше того, з її слів вона хотіла би залишатися осторонь політики, бо справжнє задоволення їй приносить написання сценаріїв для “95 Кварталу”.
Що змінилось з того часу? Бажання отримувати гроші з держбюджету на фінансування своїх програм, закордонні поїздки, зарплату, охорону? Адже контроль за їх використанням, без усяких сумнівів, був би формальний. Хіба це не корупція?
До речі, у Франції, коли Макрон так само намагався узаконити статус першої леді, понад 200 тисяч громадян підписалися під петицією проти цього рішення. Платники податків не хотіли додаткової розтрати бюджетних коштів, адже на адміністрацію Бріджит і так ішло до 450 тисяч євро на рік. А в нас витрати на утримання Офісу президента та діяльність глави держави за перші п’ять місяців поточного року склали 325,3 мільйона гривень! Але питання тут не лише в грошах. Адже сьогодні законодавчому органу країни є чим займатись: досі немає остаточної версії Виборчого кодексу, хоча місцеві вибори вже на носі, програма уряду зависла в повітрі, так само, як і надбавки лікарям, другий етап медреформи, війна, безробіття… А Зеленський не про статус Донбасу і Криму, а про статус першої леді. Хіба не зухвало? Якщо до цього додати ще всіх його друзів-сценаристів при владі, то закон під дружину може стати останньою краплею терпіння.
Лариса Світловська