Час стирає свідчення про життя наших предків, засипає їх землею, випалює пожежами, змиває водою… Але справа істориків, археологів, науковців по крупиці збережених і віднайдених свідчень скласти цілісне історичне полотно українських поселень, дослідити їх побут, звичаї, традиції, вірування.
У музеї історії міста Хмельницького 11 лютого відбулася наукова конференція за участю істориків-крає-знавців та археологів. Темою для дискусії став Плоскирівський замок. Сперечалися, чи існував він на наших землях в оточенні мурів фортеці.
Аби зрозуміти принципи забудови фортець на наших територіях, потрібно сягнути законів фортифікації. Про них розповів доктор історичних наук Микола Кабачинський. По суті, фортифікація — це військово-інженерна наука про створення штучних укриттів і перешкод для захисту військ та населення під час військових дій. Потрібно було укріплювати поселення, обносячи їх мурами, аби ворог не зміг пробратися всередину. Перші фортеці були зведені в Єгипті приблизно чотири тисячі років тому. З часом з’явилися навіть спеціальні військові інженери, які розробляли принципи побудови фортець так, аби з них можна було якісніше оборонятися від ворога. Класична — кругла фортеця з вежами для смотрителів, з яких можна було й стріляти. Але з появою гармат принципи побудови фортець змінилися. Фортеці обкопувалися ровами, в які запускали воду.
Чи існувала подібна фортеця в Проскурові? Краєзнавець, старший науковий співробітник відділу охорони пам’яток обласного науково-методичного центру культури і мистецтв Володимир Захар’єв припускає, що укріплений замок міг існувати в часи заснування Плоскирова в районі теперішньої СЗОШ №1 біля парку ім. М.Чекмана. До такої гіпотези його спонукали віднайдені свідчення зі щоденника французького агента, який у 1670-1672 роках подорожував Західною Україною та Поділлям, Ульриха фон Вердума. Так, у 1671 році він зафіксував у своїх нотатках: “Проскурів стоїть над низиною серед боліт і широкого озера, яке також тягнеться до Бугу. На ньому є чотирикутний острів, на якому, оточений валами і частоколами, стоїть місцевий замок”.
Для нашого міста ці нотатки дослідив столичний історик, керівник проєкту “Замки і фортеці України” Філіп Гавриленко. Тож Володимир Захар’єв стверджує, що в цьому замку мешкав польський шляхтич, магнат, кам’янецький староста, якому в 1547 році король Сигізмунд ІІ Август надав Плоскирів у спадкове володіння, Мацей Влодек. За його сприяння Плоскирів отримав Магдебурзьке право (звільнення містечка від управління феодалами і створення міського самоврядування).
Володимир Захарʼєв запропонував свою версію художньої реконструкції замку з прилеглим поселенням, яке ховалося за укріпленням, що нагадувало фортецю. Художньо оформив реконструкцію укріпленої садиби Мацея Влодека Юрій Адамчук.
На думку краєзнавця, замок над річкою був дерев’яним, з вежами, разом з прилеглим поселенням обнесений дерев’яним частоколом. Поряд стояли й водонапірні вежі. Укріплення поселення теж були дерев’яними, бо на той час камінь та пісок у цій болотистій місцевості дістати було важко. Крім того, на місці замку не знайдено рештків кам’яної споруди. Хоча дехто припускає, що каміння могло з часом змити водою.
Те, що кам’яної фортеці — військової захисної споруди у нашому місті не було, підтвердив і краєзнавець Валерій Куфльовський. На його думку, оборонні споруди не могли будуватися на болотистій місцевості, бо навіть порох у порохівницях міг би відсиріти.
На думку провідного історика-краєзнавця Сергія Єсюніна, версія реконструкції Володимира Захар’єва — не досконала. Згаданий в історичних документах Плоскирівський замок таки існував, але це була не фортеця, бо міські укріплення з’явилися пізніше.
Археолог Сергій Демидко вважає, що укріпленнями старого міста, а не садиби, були рови та вали, про що свідчать історичні карти міста. В тому числі їх видно й на картах міста кінця ХVІІ століття. Карта міста 1789 року демонструє чіткі кордони цих укріплень.
Проте, щоб достовірно довести існування фортеці чи замку на території міста, потрібні ґрунтовні археологічні дослідження. Тому, вважають фахівці, усі забудови на території історичних ареалів Хмельницького мають проводитися після досліджень археологів.
У рамках заходу старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею Сергій Демидко розповів про археологічні знахідки під час будівництва на вулиці Соборній, 12. У верхньому шарі чорнозему там знайшли дрібні залишки посуду, тому науковець припускає, що на цій території в ХVІ столітті могло бути орне поле. Глибше у ґрунті знайдено сліди забудов. Обгоріла глина та деревина свідчать про наслідки великої пожежі на території сучасного міста в 1822 році.
Археолог вважає, що досліджена територія в роки існування Плоскирівського замку вважалася замістям, існувала за ровом, яким було обнесено старе місто. Закінчувався рів у районі сучасного Будинку побуту на вулиці Кам’янецькій, 2.
Тож, якщо з існуванням замку на території старого міста історики та краєзнавці ще погоджуються, то укріплення його фортечними мурами досі не має ґрунтовних підтверджень і залишається лише припущенням, а дехто заперечує цей факт узагалі.
Ірина Салій