Україна давно потребує нового трудового
законодавства, що визначає основні принципи правового регулювання трудових відносин, щоб замінити ним старий радянський трудовий кодекс, прийнятий ще у далекому 1971 році.
Новий проєкт Трудового кодексу містить 398 статей та складається з дев’яти книг, а також прикінцевих та перехідних положень. Його ініціаторами є народні депутати Михайло Папієв та Степан Кубів.
Цей законопроєкт уже розглядали на комітеті Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення. Власне, голова цього комітету Сергій Каплін сказав таке: “Цей Трудовий кодекс приймали під впливом олігархічних груп, він був внесений “Опозиційним блоком” — тією частиною, яка контролюється Ринатом Ахметовим. Я голосував проти цього закону, бо там суттєво звужені права профспілок, зокрема в частині підготовки до страйків і всіх процедур примирення. Це особливо актуально у теперішній час, коли більшість громадян не задоволена рівнем заробітної плати. Також там суттєво звужені права працівників у взаєминах з роботодавцем, передбачені застарілі європейські стандарти щодо звільнення працівника тощо. Окремо суттєво звужені права профспілок, це тоді, коли у французькому, англійському законодавстві вони розширюються”.
Слід зауважити, що Федерація профспілок України проголосувала за прийняття цього проєкту Трудового кодексу, а Все-українська профспілка “Народна солідарність” — проти. На думку Сергія Українця, співголови парламентської робочої групи з доопрацювання проєкту Трудового кодексу України (реєстр. №1658) до другого читання, головна зміна нового трудового законопроєкту в тому, що правовий статус працівника став більш стійким і захищеним: “Новий кодекс вмістив у собі основні норми понад 60 ратифікованих Україною конвенцій Міжнародної організації праці, Європейської соціальної хартії, директив Європейського Союзу у сфері праці”.
За його словами, у проєкті Трудового кодексу дармова праця скасовується, ненормований робочий день допускається лише один раз на місяць, оплачується така робота у підвищеному розмірі. Повторне залучення до роботи понад норму оформлюється як надурочні роботи і кожна година оплачується уже в подвійному розмірі, а понад 120 годин на рік — у потрійному.
“Іншими профспілковими поправками працівник отримує ефективні інструменти самозахисту в разі, якщо роботодавець порушує його трудові права. Працівник має законне право відмовитися від продовження роботи, якщо на робочому місці виникли умови, небезпечні для його життя чи здоров’я, або якщо йому протягом семи днів не виплачено нараховану заробітну плату. В обох випадках за ним зберігаються робоче місце і середня заробітна плата за кожний день вимушеного простою”, — зазначає Сергій Українець.
Звертаємо вашу увагу на окремі аспекти цього законопроєкту. Так, згідно з інформацією, поданою Федерацією профспілок України, у проєкті Трудового кодексу завершено внормування надання працівникам відпусток.
Таким чином, мінімальна тривалість щорічної відпустки становитиме 28 днів.
У зв’язку з врахуванням у проєкті Кодексу пропозиції профспілок стосовно збільшення тривалості щорічної основної трудової відпустки з 24 до 28 діб, виникла необхідність корегування ст. 171 “Відпустка подовженої тривалості”. Такі відпустки встановлено для певних категорій: працівників лісової промисловості та лісового господарства, працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах, на кар’єрах та рудниках, для воєнізованого складу рятувальних служб та деяких інших.
Згідно з прийнятою редакцією загальна тривалість щорічної основної та додаткової відпусток для таких категорій не може перевищувати 59 днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів. Тобто гранична чисельність днів відпустки не зменшилась.
Прирівняно в правах жінок і чоловіків при народженні дитини
Робоча група підтримала пропозицію профспілок про доповнення ст. 180 “Право на щорічну трудову відпустку за перший рік роботи” пунктом про те, що у перший рік роботи за бажанням працівника може бути надана щорічна відпустка повної тривалості, не зважаючи на закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи: жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю, пологами або після неї, а також додали пункт про те, що право на таку відпустку в зв’язку з народженням дитини мають і чоловіки. Цю статтю доповнено правом на отримання відпустки у першій рік роботи до закінчення шести місяців безперервної роботи для батьків, діти яких вступили на навчання до вишів.
(Далі буде)