Попри домовленість президентів України та Росії про повне припинення вогню на сході країни до кінця минулого року, війна триває й досі. З кожним днем множаться смерті українських військових. На жаль, є втрати і серед наших земляків.
Так, уже в новому році 5 січня в районі хутора Вільний внаслідок підриву вантажного автомобіля на невідомому вибуховому пристрої загинув мешканець Волочиська Сергій Дичек. Народився захисник 20 липня 1972 року, на фронті був старшим солдатом-водієм. У батальйоні — з весни 2015 року. З почестями похований у селі Богданівка Волочиського району, де живуть його мати, дружина та двоє синів.
Того ж дня поблизу Кримського Новоайдарського району від кулі снайпера під час обстрілу з боку окупованого Жолобка загинув й уродженець села Москвитянівка Полонського району Сергій Рацун 1978 року народження. На фронті був старшим солдатом, механіком-водієм. В мирному житті Сергій Рицун працював трактористом у місцевому фермерському господарстві та на славутському заводі “Будфарфор”. У 2014-2015 роках проходив мобілізацію, після чого потрапив на передову в район Дебальцевого. Згодом брав участь у боях у Кривському та Новотроїцькому біля Авдіївки. Відзначений багатьма нагородами за бойові заслуги. У 2019 році брав участь у навчаннях у Німеччині. Вічним сном спочиває захисник у Славуті. Найбільше сумують за рідним мати, брати, донька та пасинок.
Уже 13 січня під час виконання службового обов’язку в районі проведення ООС (місце й обставини не уточнені) загинув уродженець села Корчик Шепетівського району Віталій Караван 1993 року народження. До військової служби працював молодшим інспектором відділу нагляду й безпеки Шепетівської виправної колонії №98.
І це тільки початок року! Щомиті наші військові ризикують власним життям, обороняючи цілісність держави від загарбників і сепаратистів. Їхні душі безстрашні, серця відважні, а честь і слава про них — не-оціненні, вічні!
Разом з усією країною Хмельниччина сумує за втраченими життями земляків і повна сподівань про припинення вогню та смертей.
Ірина Салій