У Хмельницькому художньому музеї стартував міжнародний проект “Індентифікація”. За словами музейників та мистецтвознавців, цей проект — унікальний, адже більше сотні творів про пізнання себе, людства, нації представили метри сучасного живопису, народні художники України Любомир Медвідь, Анатолій Мельник та Михайло Туровський. Кожне полотно експозиції — неповторне, зі своїм баченням буття й різною технікою письма.
Роботи Михайла Туровського бачила чи не вся Європа. Знаний митець останні 40 років живе у Сполучених Штатах Америки, але вся його творчість просякнута українством. До Хмельницького Михайло Туровський привіз графіку та живопис. Тематика — самопізнання через поєднання смертного і безсмертного. Його картина “Чи буде в нас хліб кожноденний” нагадує про важкі роки Голодомору, які художник пам’ятає з дитинства. Себе пан Михайло ідентифікує як чоловіка, голову роду. Про це його картина “Старі”, де дві фігури, чоловіча і жіноча, сплелися в одне ціле. Їм уже не важливий міжстатевий потяг, поєдналися на глибшому, духовному рівні. На противагу “Старим” картина “Молодість”, де всі герої оголені і приваблюють одне одного, як чоловіки та жінки, а не як особистості.
А ось “Ідентифікація” Анатолія Мельника найкраще розкривається в особистостях та козацькій тематиці. “Особи” — авторський триптих, де влучними штрихами митець підкреслює різноманітність людей, характерів, типів… Про особистостей його масштабне полотно “Білі ворони”. Птахи, які символізують сильних світу цього, безрезультатно намагаються достукатися в лисі голови твердолобих невігласів. Ще одне полотно з експозиції — війська козаків з оселедцями, якими намагається керувати начальник у радянських погонах. Дивляться вони в різні боки і не зрозумієш, яку країну захищають. Креативна робота Анатолія Мельника — “Спікер”. Розмита фігура виступає перед народом за голоси (люд голосує за нього навіть ногами). Водночас над “Спікером” видніється божественне створіння, що вказує пальцем у небо. Тобто закликає до духовності, високого. Як зазначають мистецтвознавці, творчі пошуки Анатолія Мельника апелюють до свого роду ікони українства, легендарного персонажу національної культури козака Мамая, що, за думкою дослідників, уособлює “викристалізувану віками думу народу про свою сутність”. Нині Анатолій Мельник — гендиректор Національного художнього музею України, а колись (народився 28 серпня 1953 року) бігав хлопчаком у хмельницькому селі Рідкодуби. Побувати в художньому музеї для нього — ностальгія, адже з 1987 до 1997 року працював його директором.
Львів’янин Любомир Медвідь уже три десятиліття у своїх роботах надихається ідеями християнства. Ідентифікація в його розумінні найкраще розкривається у біблійних сюжетах. Поштовхом до антропософських мистецьких розвідок Любомира Медвідя стала свого часу відома євангельська притча про Блудного Сина. Опрацьовуючи різні варіанти та виконуючи все нові інтерпретації цього мотиву, художник створив багаторівневу авторську міфологію. Її головний герой (Блудний Син) “втілює певну модель поведінки, ставлення до життя, світу, до самого себе, сформовану віками матрицю не лише особи, а й доби”. До речі, роботи митця є і у фондах нашого музею.
Побачити твори класиків сучасного українського живопису можна протягом місяця.
Ірина САЛІЙ