Професія лікаря в усі часи затребувана. А для тих, хто її обрав, це не просто рутинна, щоденна праця, а покликання, день за днем слідувати своєму професійному обов’язку — лікувати людей.
З лікарем, для якого це не просто професія, а сенс життя — наша розмова. Знайомтеся: лікар-генетик і водночас голов-ний лікар Хмельницької дитячої лікарні Наталя ЗИМАК-ЗАКУТНЯ.
— Пані Наталю, чи були ви на роздоріжжі, коли обирали професію медика?
— Відверто кажучи, ні. Я — з медичної родини, тому мій вибір був цілком осмисленим і логічним. Сподіваюсь, що таким же осмисленим є вибір і моїх дітей: вони також обрали лікарський фах. Закінчила Чернівецький медінститут і після інтернатури одразу почала працювати лікарем-генетиком. Це було тоді, коли ця галузь медицини в Україні тільки починала спинатися на ноги.
— Тобто ви займалися виявленням та лікуванням так званих орфанних (рідкісних) захворювань?
— Так. У Хмельницькому міському перинатальному центрі, де я впродовж 20 років очолювала медико-генетичну консультацію і була обласним медичним генетиком, ми займались рідкісними захворюваннями, їх діагностикою та лікуванням. І мушу зазначити, що саме в медичній генетиці чи не найочевиднішим є прогрес у розумінні причин захворювань, підходах до їх попередження, лікування.
— Наскільки це важливо?
— Тривалий час про хворих на орфанні недуги в нашій країні не говорили вголос. Відтак хворі, значна частина з яких — діти, були практично кинуті напризволяще, не маючи ні ліків, ні фахівців, які б знали і підказували дієві методи лікування. І, якщо на початках моєї праці, часто навіть успішно діагностувавши захворювання, доводилося розводити руками перед схвильованими батьками, оскільки не існувало способів лікування, то зараз тільки встигай за новітніми досягненнями!
— А після народження дитини виявити рідкісну хворобу складно?
— Так, немовляті важко поставити діагноз. Якщо діагностики не було проведено, то дуже важливо вчасно встановити діагноз, аби якнайшвидше розпочати лікування. Так, при фенілкетонурії дуже важливим є спеціальне дієтичне харчування для немовляти. Якщо дотримуватись усіх принципів лікування та дієти, то маленький пацієнт згодом не відрізнятиметься від здорових дітей. Але це — рутинна праця і часто батьки не готові до майбутніх труднощів. Доводиться навчати, переконувати, допомагати. Складність у тому, що вони лікуються пожиттєво, а вартість лікування надзвичайно висока і непідйомна навіть для сімей з високими доходами. Цей тягар бере на себе держава.
— Наталю Олегівно, наскільки знаємо, ви — лікар-генетик з великої літери і це не комплімент, а незаперечний факт. Так вважають і ваші колеги, і батьки хворих діток. Як зважились залишити своє дітище — генетику й очолити колектив Хмельницької міської дитячої лікарні?
— Я розумію, що це величезна відповідальність, адже за спиною немала команда — понад 800 працівників, які чекають від тебе, як від капітана корабля, чіткого курсу. Але я знала, що в міській дитячій лікарні дуже потужні фахівці і згуртований колектив і це відіграло свою роль. А ще на той час медицина стояла на порозі реформ і дуже хотілося позитивних змін. Щодо генетики, не залишаю її, більше того, досвід і знання в цій галузі в дитячій лікарні дуже допомагають.
— У реформі не розчарувалися?
— Медична реформа в галузі охорони здоров’я назрівала багато років. Хронічне недофінансування медичних закладів довело до зубожіння матеріально-технічного оснащення медичних установ, застарілих та невідповідних умов перебування, транспортування пацієнтів. У цій ситуації потрібно було щось змінювати — це вже була точка неповернення, однозначно. Звісно, що критикувати завжди легше, але потрібно вийти з зони комфорту і починати робити непопулярні речі. Скажу, що вони не всіма сприймаються однозначно і в медичному середовищі, адже реформа чітко показує, хто є хто. Я особисто підтримую реформу. Це, як вчитись їздити на велосипеді: спочатку тебе кидає трохи врізнобіч, але згодом, набравши швидкості, починаєш упевнено рухатись до мети. Хіба що бракує інформації і ми, медики, не знаємо, що саме планується, яка буде карта цього чи іншого руху і, як на мене, це гальмує процес. Адже медики, в першу чергу, мають знати, які кроки будуть і мати змогу обговорювати ці кроки, щоб уникнути помилок. Але впевнена, де є велика підтримка органів місцевого самоврядування, проблем з впровадженням реформи немає.
— З огляду на те, які позитивні зміни відбулись у дитячій лікарні, підтримка міської влади є?
— Так, і підтримка досить суттєва. Збільшилося фінансування нашого закладу. До прикладу, в 2018 році на потреби лікарні нам виділили понад 7,5 мільйона гривень на придбання нового обладнання, медикаментів, покращення умов перебування діток у лікарні. Вдалося відремонтувати реанімаційне відділення, завершився ремонт дитячої стоматології поліклініки. Зараз тут сучасне відділення з новим обладнанням. Відремонтована також реєстратура, облаштовані кімната для матері та дитини, кімната очікування. Замінено також частину внутрішніх мереж, завершені роботи на переході між лікарнею та поліклінікою. Капітально відремонтоване хірургічне відділення, на ремонт якого було витрачено з міського бюджету понад 1,6 мільйона гривень.
Окрім обов’язкових робіт, подбали також про яскравий дизайн, що дуже радує дітей. А ще повністю відмовилися від загальних туалетів і душових: кожна палата обладнана окремим санвузлом, що додає не лише комфорту, а й суттєво зменшує перехресне інфікування. Зважаючи на існуючий проект будівлі, зробити це все було нелегко. Для того, щоб діти мали, де гратися та вивчати щось нове, облаштували спеціальну кімнату з яскравими меблями, великою кількістю іграшок та матеріалів для розвитку дитини. Також тут працюють педагог і психолог.
Завершили ремонт харчоблоку та закупили нове кухонне обладнання. Нині це сучасне приміщення з індукційними плитами, що дало змогу повністю відмовитись від природного газу. Загалом на харчоблок за два роки витрачено 2,5 мільйона гривень. Крім того, суттєво збільшено видатки на харчування. І це лише початок. Адже позиція міського голови Олександра Симчишина щодо цього тверда і чітка: не економити на дітях і, якщо щось робити, то робити фундаментально, якісно і на перспективу.
— А чи можете похвалитися новим медичним обладнанням?
— Маємо новий сучасний і потужний апарат штучної вентиляції легенів для новонароджених, електрохірургічний апарат для потреб операційної, який виключає кровотечу, зводить до мінімуму різні інфекційні ускладнення та зменшує тривалість лікування, і ще багато іншого: сучасні стоматологічні установки, обладнання для операційного блоку — операційна лампа, монітори стану пацієнта…
Особливо хочу подякувати нашим справжнім друзям і благодійникам в Україні та за кордоном, які небайдужі до потреб хворих дітей. Саме завдяки їм у лікарні з’явилися сучасний медичний автомобіль, електроенцефалограф з відеомоніторингом, суперсучасна система для лікування лор-патології у дітей, пульсоксиметри, спеціальні системи обігріву, що використовуються при операціях у немовлят; комп’ютерна техніка та багато іншого. Є у нас і дуже особливий спонсор — унікальна красуня та надзвичайно позитивна юнка Аріна Чабан. Будучи серйозно хворою, вона, щодня долаючи недугу, творить світлі, як сама, картини й допомагає іншим хворим дітям у лікарні.
— Донедавна було так: приїжджаєш до лікарні і тобі дають довгий список з медпрепаратів. Як зараз?
— Ситуація змінилася радикально. Нашим батькам тепер не потрібно бігти до аптеки за ліками. Всі необхідні медикаменти є і не лише у реанімації, травмпункті та відділенні екстреної допомоги. Хоча трапляються випадки, коли потрібні особливі ліки, їх потрібно купувати, але це буває вкрай рідко.
— За рік скільки лікуєте діток і скільки витрачається коштів на одну дитину в день?
— Лікарня розрахована на 360 ліжок і щороку в стаціонарі ми надаємо медичну допомогу майже 11 тисячам хворих діток. Що стосується вартості, то в реанімації на одну дитину в середньому на день витрачається понад півтори тисячі гривень. В інших відділеннях це приблизно 600 гривень, все це за рахунок міського бюджету.
Ми відкриті до спілкування. І щиро вдячні нашим пацієнтам за їх конструктивну критику. Це допомагає нам ставати кращими! Бо маємо амбітну мету — лікувати маленьких подолян на рівні кращих європейських стандартів. Саме тому наші лікарі активно стажуються в Україні та за кордоном, приємно, коли їх знаходять пацієнти з інших областей, особливо університетських. Розширюємо спектр лапароскопічних операцій. Унікальний лазер, до речі, також придбаний волонтерами, активно використовується в лікуванні шкірних уражень. У співпраці з громадськими організаціями намагаємося підтримувати грудне вигодовування, розвивати відкриту реанімацію, поширювати сучасну інформацію про міжнародні стандарти лікування та запобігання дитячих хвороб.
— Продовжіть, будь ласка, фразу: хороший лікар — це…
— Справжній лікар — закоханий у свою справу спеціаліст, до якого тягнуться люди. Власне для мене — це медик з глибокими фундаментальними знаннями, який заради справи, заради інших людей готовий до самопожертви. Мій еталон лікаря — це медичний працівник, у житті якого на першому місці робота, а в ній — пацієнт з власними проблемами і потребами. Лікар, для якого не існує поняття “початок і кінець робочого дня”.
— Пані Наталю, дякую за відверту розмову і бажаю, щоб саме таких справжніх лікарів у дитячій лікарні була переважна більшість.
— Хочу в свою чергу подякувати громаді, волонтерам, благодійникам і, звичайно, міській владі за допомогу й розуміння наших спільних починань та проблем.
Розмовляла
Лариса СВІТЛОВСЬКА