Волонтери Хмельницького обласного підрозділу об’єднання українок “Яворина” (голова — Тетяна Бондарчук, дружина Героя Небесної сотні) доправили два вантажних автобуси благодійної допомоги на схід України.
Передали допомогу вихованцям центру допомоги дітям “Отчий дім”, бійцям 1-ї окремої штурмової роти та 3-ї стрілецької роти ДУК “Правий сектор”, парамедикам із “Медекс”, воїнам добровольчого підрозділу “Санти”, 34-го батальйону 57-ї бригади (ЗСУ) та 8-го батальйону “Аратта” Української добровольчої армії.
“… До першого пункту призначення — дитячого притулку “Отчий дім” — ми їхали 20 годин, не зупиняючись. Нас зустріла ціла юрба допитливих малят, яка одразу нас оточила. Коли ж дітки дізнались про гостинці з мирної землі, дуже зраділи. Невеличка екскурсія притулком, теплий борщ із салом — і в дорогу.
У батальйоні добровольців командира “Да Вінчі” нас зустріли не менш радісно. Навколо помітили чимало маскувальних сіток. Упізнала дві виробництва “Жіночої сотні”. Уздовж коридору — дитячі малюнки. Хлопців вразила півтораметрова хлібина, яка стала чи не основним реквізитом для спільних фото. Традиційно український прапор із підписами воїнів на згадку — і далі в дорогу.
Ще один добровольчий батальйон. Вивантажили гостинці, зазнімкували легендарного “Санту”, який, до слова, полюбляє в’ялену тараньку і солодощі, і знову в дорогу.
Надвечір дісталися до парамедиків. Домашні вареники з вишнями, сиром, картоплею, капустою та пельмені (по вісім відерець для кожного пункту призначення) прийняли тут з неприхованою відрадою. А ще сало. На передовій йому всі раді. Тут і заночували. Після смачної вечері — гарна розмова. Над моїм ліжком висіла картинка, виготовлена учнями з Кам’янця-Подільського. Ці листи ми передавали роки три тому. І так у всіх кімнатах: стіни прикрашені дитячими листами та малюнками.
…На Донеччині часто повторюються назви населених пунктів, тому трохи заблукали. Жахливі картини постали перед нами: заміновані узбіччя дороги, зруйновані будинки, постріляні огорожі та брами. Трохи далі люди (переважно літнього віку) садять городи, палять сміття, хатки чепурненькі, садочки квітнуть. Вечорами вони частенько чують недалекі обстріли. На колишньому пасовиську зустріли дітлахів. Пригостили їх домашніми пиріжками, а вони думали, що ми їх грабувати приїхали. Сумно!..
8-й батальйон Української добровольчої армії, де командир Андрій Гергерт “Червень”. Маскувальні сітки волонтерської роботи тут бережуть.
Добу йшов дощ, але настрій це не псувало. Нас пригостили обідом і запросили до штабу. Ось і сам “Червень” — ще один легендарний командир на російсько-українській війні. Про нинішню ситуацію в Україні почули з перших уст. І це не зовсім те, що нам показують по телебаченню. Трішки насварив, бо забагато меду привезли — аж 70 кілограмів.
В останньому пункті призначення приблизно о восьмій вечора почули постріли. Один із бійців порадив нам якнайшвидше виїжджати, бо щодня о цій порі тут починаються обстріли. Кілометр-два їхали вузенькими вулицями із вимкненими фарами — небезпечно.
…Дорогою на мирну територію переважно мовчали, думали про почуте й побачене. Там — інше життя. Там — наша золота молодь, яка бореться за майбутнє України. Наше ж завдання — підтримувати їх у тилу!”
Лариса Діновська,
голова ГО “Жіноча сотня”
(м. Кам’янець-Подільський)
P.S. Волонтери висловлюють щиру подяку всім, хто долучився до збору благодійної допомоги. А також Всеукраїнському об’єднанню “Свобода” за постійну підтримку в організації поїздок на передову російсько-української війни.