У Хмельницькій міській лікарні відкрилося відділення амбулаторного гемодіалізу на 10 ліжок. Подія — непересічна і довгоочікувана. І не тільки тому, що обійшлася державному та міському бюджетам у чималу суму, приблизно 14 мільйонів гривень, включаючи фінансування до кінця року. Вона ще й символізує перемогу важко хворих хмельничан, чиє життя напряму залежить від діалізу, над, здавалося б, непереборними обставинами.
Діаліз проти діалізу
Що таке стати рабом гемодіалізу — хмельничанин Володимир Гаврилюк відчув ще десяток років тому: тричі на тиждень, чотири години поспіль бути підключеному до апарата штучної нирки. І все це заради того, аби просто жити. Це означає залежати від усього: від зручності ліжка, від якості препаратів, від рівня очищення води, від настрою лікаря, від черги на процедуру, від часу доби. Що вже казати про кошти… Окрім того, що держава брала на себе вартість кожної процедури, складні й дорогі аналізи, окремі медикаменти, бинти потрібно було все ж оплачувати самим.
Потреба відкрити відділення гемодіалізу в міській лікарні, розповідає чоловік, з’явилася перш за все, тому, що в обласній лікарні ці послуги, на його думку, надавалися не досить добросовісно. Сумнів, перш за все, викликала якість діалізного комплекту, який лікарня закуповувала на власний розсуд у постачальників вартістю 2800 гривень за одну процедуру. Крім того, зранку та вдень обласна лікарня обслуговувала виключно хворих із районів, а хмельничан до штучної нирки підключали лише в четверту зміну — з десятої вечора до другої ночі.
“Вилежати чотири години на незручних ліжках було дуже важко. Щоразу погано почувалася після того діалізу. А тут ще й остання нічна зміна, тож щоразу доводилося їздити аж на Гречани на таксі. Дуже сподіваюся, що у новому відділенні буде все по-іншому. Ми вже бачимо і найсучасніше німецьке обладнання, і спеціальні ліжка”, — ділиться пацієнтка Аліна Масалітіна. Попри молодий вік, дівчина на діалізі вже чотири роки.
Хмельничанин Олег Кріштоф також оглядає палату: “У відділення приємно зайти і приємно лягати в зручне ліжко. Раніше брали з собою медикаменти, бинти, розчин, тепер можемо ходити на діаліз без цього. Борюся з хворобою сьомий рік. Якщо я, наприклад, пропускаю два дні, суботу й неділю, то на понеділок мені вже важко, я задихаюсь. Тож три рази в тиждень добиратися в дві години ночі додому — ви хоч уявляєте собі, що це таке?”.
Над тим, що з гемодіалізом в обласному центрі коїться щось не те, Володимир Гаврилюк задумався, коли відвідав один із гемодіалізних центрів Одеси. “Я побачив там зовсім інше обладнання, їхні штучні нирки були, як небо і земля з нашими. Через це і стан хворих там значно кращий. Я написав офіційного листа, аби вони запропонували й Хмельницькій обласній лікарні встановити таке обладнання. Пропозицію надіслали, та через дороговизну лікарня від більш сучасних та якісних технологій відмовилася”, — розповів він.
Тим часом відділення гемодіалізу в обласній лікарні, а разом із ним і його пацієнти потерпали від серйозних перебоїв з водопостачанням, що оберталися для життя хворих справжньою катастрофою. Як тільки на Чернелівському водогоні ставалась аварія, відділення залишалося без води. Замість того, аби бодай підвозити воду, процедури діалізу просто відміняли. “Я це питання порушував із 2009 року, та тільки в 2015-му там поставили резервуар”, — констатує мій співрозмовник.
Власна гірка доля й небажання змиритися зі складними обставинами змусила Володимира Гаврилюка очолити місцеву громадську організацію “Спільнота людей з вадами нирок”. Десяток років громадський активіст разом із іншими пацієнтами оббивали пороги обласної та міської влади, втрачаючи занадто дорогий у їхній ситуації час на те, аби переконати чиновників, що відкриття сучасного відділення гемодіалізу на базі міської лікарні — це життєва необхідність.
Медичний прорив
Те, у що донедавна важко було повірити, сталося. 25 квітня сучасне відділення амбулаторного гемодіалізу офіційно відкрили. Справу зрушив з місця Хмельницький міський голова Олександр Симчишин, який опікувався нею не один рік. Кілька місяців тому він ще тільки показував журналістам завершений капітальний ремонт приміщення, який, як відомо, обійшовся міському бюджету в півтора мільйона гривень. Пізніше підписував меморандум із представниками постачальника обладнання — фірмою “Ремар”. Тепер же повідомив, що весь обсяг запланованих робіт стовідсотково виконано і з 1 травня відділення обслуговуватиме в три зміни 54 пацієнти, маючи в резерві ще шість місць.
“Ініціатива реалізації цього проекту належить безпосередньо нашим активним мешканцям міста. Моя перша сесія міської ради як міського голови почалася з візиту пацієнтів Хмельницької обласної лікарні, частина з них присутні тут. Тоді ми домовилися, що зробимо все можливе, аби забрати мешканців обласного центру і надавати послугу саме в міській лікарні, а не в обласній у пізній вечірній час… І справді, була якась неймовірна мотивація, бо коли ти бачиш, як важко хворому, то розумієш, що мусиш не зволікати, а діяти. Я особисто для себе визначив, що рано чи пізно, а ми таки зробимо це відділення”, — розповів Олександр Сергійович.
У просторій лікарняній палаті дев’ять спеціалізованих ліжок, біля кожного з них сучасна німецька діалізна машина фірми “Fresenius Medical Care”. Вартість однієї складає 20 тисяч євро. Десяте місце для пацієнтів облаштували в ізоляторі — кімнаті поруч, на той випадок, якщо хтось із них матиме інфекцію, скажімо, респіраторну.
Як прокоментував Ярослав Шатковський, представник підрядника — компанії “Ренар”, апарати для діалізу — остання розробка німецьких виробників, яку широко застосовує не тільки Європа, а вже й частина України. Аби обладнати відділення, компанія за домовленістю з владою міста вклала 10 мільйонів власних коштів.
Величезна перевага такого обладнання — сучасна система водопідготовки з подвійною очисткою води. Директор компанії “Fresenius Medical Care” Роман Шурдук розповів, що навіть найсучасніше медичне обладнання можна знівелювати якістю води. Саме вода — основа ефективного діалізу.
Адже процедура гемодіалізу розпочинається з того, що очищена вода подається на діалізну машину й змішується з розчином, який підбирають кожному пацієнту індивідуально. Тож поряд з палатою обладнали й приміщення для системи водопідготовки, яке медики назвали серцем відділення. Не секрет, що наскільки якісним буде гемодіаліз, настільки й ефективною буде трансплантація нирки.
Цікаво, що, монтуючи обладнання, фахівці постійно консультувалися з пацієнтами, саме задля цілковитого задоволення їх потреб встановлювали спеціалізовані ліжка з трисекційними матрацами.
Вимогою міської влади була максимальна якість та зручність для пацієнтів. Як повідомив Олександр Симчишин, нове відділення гемодіалізу буде постійно вдосконалюватися та розвиватися, враховуватимуть і думки пацієнтів. Максимальну підтримку та фаховий конт-роль здійснюватиме фірма “Fresenius Medical Care”.
Кожна процедура діалізу для одного клієнта державі коштуватиме 2600 гривень. “Маємо все одноразове: розчин, системи, голки, гелізатори. Підключили пакетом, процедура закінчилася, пацієнта відправили додому, відпрацьовані матеріали викидаємо. Все решта — шприци, бинти, вату закуповуватиме міська лікарня. За новим законом із 2020 року субвенції держави будуть закріплені за кожним пацієнтом і надходитимуть саме в той заклад, де йому надаватимуться послуги. Це європейський стандарт гемодіалізу, вивірений за півстоліття”, — розповів завідувач відділенням Віталій Онуфран.
На жаль, за статистикою в Україні лише 30% пацієнтів, які потребують діалізу, його отримують. 70% пацієнтів замісної ниркової терапії не отримують узагалі. Щороку кількість хворих, яким лікарі ставлять діагноз важкої ниркової недостатності п’ятого ступеня й життя яких залежить виключно від процедури гемодіалізу, зростає на очах. Тож медики передбачають, що й у нове відділення прибуватимуть нові хворі.
Натомість міська влада обіцяє, що робитиме все необхідне, аби в перспективі гемодіалізне відділення розширити й, можливо, у недалекому майбутньому запустити тут ще й трансплантологію.
Наталя КРУШЕЛЬНИЦЬКА