У дитинстві він бешкетував, як і всі хлопчаки, та нерідко отримував від матері на горіхи, але навчався гарно. Щоправда, не мріяв стати поліцейським. На вибір професії вплинули батьки. Саме вони порадили синові здобути юридичну освіту, а він не заперечував. Після закінчення Національної академії внутрішніх справ вступив до магістратури Львівського державного університету, а згодом став аспірантом вишу і вже у 2010-ому захистив кандидатську ди-сертацію. Знайомтесь: начальник Хмельницького відділу ГУ Національної поліції у Хмельницькій області, полковник Валерій
ОНІСЬЄВ.
— Валерію Анатолійовичу, вам є з чим порівняти роботу в органах внутрішніх справ до реформи і нині. Є моменти, з якими не погоджуєтесь категорично?
— Навпаки. Реформа зрозуміла й базується на досвіді європейських країн. По-перше, всі служби (надзвичайних ситуацій, прикордонна…) працюють у єдиній системі. У цьому великий плюс, адже всі виконують спільне завдання з Національною гвардією і Нацполіцією.
Якщо говорити конкретно про поліцію, то позитив очевидний. Наші молоді працівники нині дивуються, коли їм розповідають, що раніше їхнім колегам доводилося шукати бензин, щоб виїхати на виклик. Тепер такого немає. Ми повністю забезпечені всім необхідним. Докорінно змінилося ставлення в кожного до роботи, до фізичної підготовки. Якщо раніше спортом займалися більш формально, то нині кожен усвідомлює, наскільки важливо бути фізично підготовленим. Будь-яка посада — це конкурс та пильне спостереження громадськості, чого не було раніше. Плинність кадрів є, оскільки люди, які за конкурсом потрапили на службу, недооцінили навантаження. Нині ми припинили набір на службу офіцерів. Беремо лише сержантів, причому не звертаємо уваги, чи має претендент вищу освіту. Людина працює, набирається досвіду і, коли зрозуміє, що це її, то це — наш авангард. І цим хлопцям абсолютно все одно, хто правопорушник, хто скоїв ДТП: закон і все!
— Наскільки відомо, кадрів таки бракує. В яких службах відчуваєте найбільший кадровий голод?
— У нас відбулося дуже суттєве скорочення. За три роки майже наполовину. На сьогодні всі структурні підрозділи у міському відділі вкомплектовані майже на 90%. Не вистачає слідчих. В ідеалі їх мало б бути приблизно 150. Є майже 80. Відтак на кожного припадає до 200 справ і це немало. Чекаємо на випускників вишів, але їм потрібен певний час для набуття практичних навичок.
Бракує дільничих, а для нас вони — універсальні солдати, адже практично всі злочини фіксують саме вони. Окрім цього, вони знають усе і про всіх, тобто неблагополучні родини, дебошири, хто схильний до скоєння злочину, хто вживає наркотики… Така інформація значно допомагає в розкритті злочинів. Відповідно навантаження на дільничого дуже велике.
— Ви кажете, що бракує слідчих, але за показниками розкриття злочинів динаміка досить позитивна.
— Так. Причому в поліції взагалі зникло таке явище, як укриття злочинів, щоб покращити статистику. Результату досягаємо завдяки вдалому експерименту. У 2017 році Хмельниччина стала однією з семи областей України, де створена служба поліцейських детективів. Це новий підрозділ досудових розслідувань, який утворився шляхом об’єднання слідчих підрозділів та карного розшуку. Тобто є оперативники, які збирають докази та ведуть спеціальні спостереження. І є слідчий, який аналізує факти і визначає кроки. Сучасний детектив це об’єднує. За такою схемою працюють поліцейські в США та Європі і ми на практиці бачимо, що цей експеримент себе виправдав.
— А які злочини домінують у Хмельницькому?
— Квартирні крадіжки — найпоширеніший вид злодійства. Вони складають у середньому 20% загального числа крадіжок. Хоча збільшення активності злодіїв припадає на літо, “домушники” не гидують роботою і не в сезон відпусток. Розкривання квартирних крадіжок по місту складає 21,5%, адже досвідчений “домушник” зазвичай відчиняє двері за 1-2 хвилини. Якщо ж двері дісталися господарям від будівельників, то її просто вибивають. Якщо двері укріплені, діють відмичками. Як правило, скоюють такі злочини заїжджі “гастролери”. Щоб залишити якомога менше слідів, користуються рукавичками, бахілами. Тож якщо впродовж двох годин “домушника” вирахувати не вдається, то розкрити такий злочин складно. Вже цього року в місті жертвами квартирних злодіїв стали понад два десятки хмельничан.
Окрім квартирних крадіжок, почастішало й випадки шахрайств. І тут велика провина людей, які ведуться на машину, яку начебто виграли, перераховуючи на рахунки зловмисників величезні суми грошей, ведуться на телефонне “рятування родичів”, які начебто скоїли ДТП. Буквально нещодавно чоловік знайшов в Інтернеті автомобіль за досить привабливою ціною і продавець запросив завдаток 120 тисяч гривень, мовляв, є вже три покупці. І що ви думаєте? Спрацьовує й таке. Перерахував — і залишився і без грошей, і без авто. Часто такі шахраї перебувають на непідконтрольній території — в Донецьку, Луганську — відповідно й розкрити такі злочини вкрай важко. А ось тяжких злочинів стало менше. Вбивства розкриті всі.
— А вдалося вийти на слід “мінувальників” торгових центрів “Оазис” та “Квартал”?
— Це була хвиля “мінувань”, яка прокотилась усією Україною. Складність у тому, що повідомлення про замінування було не телефоном, а надійшло на електронну пошту, знову ж таки з територій, які сьогодні контролюються бойовиками та сепаратистами. Тому поки що розкрити цей злочин не вдається.
— У нас, здається, вже минула хвиля селфі з поліцейськими, і ми терпляче чекали, коли ж вони навчаться. Але останнім часом побільшало скарг на роботу патрульних. Ви особисто це підтвердили на сесії міськради в квітні. В чому причина?
— Так, справді, проблема існує. Мають місце випадки непрофесійного реагування, некоректного спілкування з громадянами, що у свою чергу створює негативний імідж поліції в цілому. Уявіть, коли управління патрульної поліції тільки-но розпочинало роботу, в Хмельницькому працювали 19 екіпажів. Сьогодні їх лише 5-7. Така ситуація виникла через брак кадрів та зламані транспортні засоби. Ці “Toyota Prius” мають обмежений ресурс, який вони відпрацьовують і більше не їдуть. Ці 5-7 екіпажів за добу їдуть на 240-250 викликів. І коли патрульні бачать, що там не зовсім злочин, а забаганка, то, звісно, реакція буває різною. Ми всіляко працюємо з патрульними, аби виправити ситуацію. Разом з тим, коли щось стається в місті, вони перші “летять”, не знаючи, чи там буде зброя, чи хтось п’яний із сокирою в руках. Вони ризикують найбільше.
— Але ж рівень довіри в цілому до поліції змінився. Хмельницький визнаний найбільш безпечним обласним центром України, одразу за ним ідуть Тернопіль, Чернівці, Чернігів та Івано-Франківськ.
— Хмельницький — чи не єдине місто в Україні, де найбільше сальдо довіри людей до роботи поліції і є найбільш безпечним містом для його мешканців. Моніторинг проводив Інститут суспільно-економічних досліджень. Він і оприлюднив цю інформацію і вона дійсно є такою: 73% хмельничан почуваються безпечно, йдучи додому ввечері після настання темряви. Водночас у місті, порівняно з іншими обласними центрами, найменше кримінальних правопорушень — всього 2 на 10 тисяч осіб. Вдається це завдяки спільному проекту з міською радою “Безпечне місто”. Його мета — встановити в місті достатню кількість камер спостереження, об’єднавши їх у спільну систему. Так, у місті вже встановлено понад 100 камер, серед яких є й так звані аналітичні, що здатні розпізнавати номерні знаки та дрібні деталі. Всі вони закуплені за кошти міського бюджету. Вже цьогоріч на сесії міськради було виділено ще один мільйон 200 тисяч гривень на придбання обладнання системи відео-спостереження в комплекті з програмним забезпеченням. Всі вони об’єднані в одну систему і доступ до них мають лише міська влада, управління Національної поліції, Національна гвардія, патрульна поліція та управління Служби безпеки України. До кінця року система нараховуватиме понад 200 камер. Це не лише допомагає боротися зі злочинністю, а й стримує правопорушників, зокрема й заїжджих, бо у Хмельницькому їм не сховатись. До речі, завдяки камерам спостереження буквально за день вдалося затримати зловмисника, який розтрощив стелу Небесної сотні, розкриті й інші злочини.
Зазначу, що ми постійно відчуваємо підтримку міського голови Олександра Симчишина. Заради безпеки в Хмельницькому міська влада щороку виділяє кошти на покращення матеріально-технічної бази відділу поліції, забезпечила двома сучасними автомобілями, нагрудними камерами та комп’ютером для їх обслуговування. Все це використовується слідчими при виїзді на місце події, дільничими тощо. Не можу не сказати про допомогу поліції з боку самих хмельничан. Небайдужі люди телефонують, коли бачать порушення правопорядку, коли щось стається, і ми їм за це вдячні.
— Кажуть, непутящий солдат, який не мріє стати генералом. Полковники теж про це мріють?
— Сьогодні найвище офіцерське звання в поліції — полковник. Генералом — це вже так: якщо будеш заслуговувати, то станеш. Сказати, що мрію про погони генерала, не можу. Подивимося, як у житті складеться.
— Оцініть професійність своїх підлеглих за п’ятибальною шкалою.
— Відсоток розкриття злочинів достатній, аби говорити, що оперативні служби працюють позитивно. 100 відсотків тяжких злочинів розкриті, злочинці затримані. Щодо виявлення наркозбувачів, то показники кращі, ніж торік. Відтак моя оцінка — це п’ятірка, але недоліків немає тільки в тих, хто нічого не робить. Ми розуміємо серйозність завдань, які перед нами стоять, і маємо всі необхідні сили й засоби для їх виконання — і це головне.
— Як відпочиваєте?
— Мій робочий день починається о 7.20 і ніколи не закінчується о 18.15. Доводиться працювати й у вихідні. Тому, якщо є вільний час, проводжу його в колі сім’ї, з дітьми, бо часто, коли йду на роботу, вони ще сплять, а коли повертаюсь додому, вже сплять. Така вона служба в поліції.
— Валерію Анатолійовичу, дякую за те, що знайшли час для нашої розмови, причому у вихідний.
Лариса СВІТЛОВСЬКА