Українська молодь продовжує мігрувати за кордон у пошуках якісної вищої освіти. Та все ж більшість навчається в рідній країні, а дехто навіть цілеспрямовано вирушає в Україну з-за кордону, щоб отримати диплом тут. Нині в Хмельницькому національному університеті навчаються майже 70 іноземних студентів. Із них 60 відсотків залишаються в місті після закінчення вишу. Хто ці люди, чому наша освіта приваблює їх та які у них враження від України — наша розповідь.
Навчання — якісне та цікаве
Хмельницький національний університет наші африканські співрозмовники обрали цілеспрямовано, вважають його одним із найрейтинговіших в Україні. Привабили і відгуки про високий професіоналізм тутешніх викладачів, якісну освіту та комфортні умови проживання.
Обрати виш іноземним студентам допомагають спеціальні агенти.
“Мені допоміг агент, у якого власна компанія, яка готує до навчання у вишах усього світу”, — ділиться першокурсник Блес із Гани (Західна Африка).
Юнак виявився одним із найговіркіших серед африканських новачків ХНУ. До речі, мова, якою спілкуються іноземні студенти, — англійська. Вільне володіння нею — головний критерій при вступі до вишу. А вже згодом студенти опановують і вдосконалюють українську.
“У перші дні в Україні мене збентежило, що на вулицях, у магазинах, транспорті майже ніхто не знає англійської. Дуже важко було елементарно купити їжу. Спершу користувались Інтернет-перекладачем, потім почали вчити українську.
Блес вивчає міжнародні економічні відносини. Його ровесниця Ердза у ХНУ обрала професію перекладача, а юнка Марша у виші пройде лише курси української, далі вступатиме до Хмельницького базового медичного коледжу. Каже, медик — одна з найзатребуваніших професій у африканських країнах і навіть світі. Також на медика, але вже до столичного вишу, вступатиме випускниця ХНУ Лінда з Камеруну (Центральна Африка). Дівчина стверджує, що в Африці вступити до медичного університету важко, навіть маючи найвищі оцінки в атестаті. На жаль, зізнається, вступити до вишу в африканських країнах заважає корупція.
Африканка Марша у ХНУ обрала професію перекладача. Дехто зі студентів удосконалює власну мову, навчаючи інших. Так, старшокурсниця Шарлотта викладає у мовній школі, де вільно спілкується з хмельничанами на різні теми.
Популярна серед професій, обраних африканцями у ХНУ, і комп’ютерна інженерія. Її опановує Брайт із Зімбабве (Південна Африка).
“Вчитися в Україні важче, ніж у себе на Батьківщині, але дуже цікаво”, — зазначає юнак, з чим погоджуються і його товариші.
Про іноземців турбуються не лише у стінах вишу
Університет забезпечує гостей з інших країн гуртожитком, турбується про їхнє дозвілля, перекладацький супровід, здоров’я… При вступі до вишу кожен із них отримує медичну страховку, яка діє лише при шпиталізації, в іншому випадку, наприклад, коли комусь зі студентів потрібно консультацію лікаря, викладачі допомагають зареєструватись у загальну чергу через Інтернет.
“Медицина в Україні, на мою думку, дорога. Відвідував приватного лікаря — дуже дорого! Недешеві й ліки в аптеках”, — стверджує старшокурсник Ерік.
Та попри високі ціни іноземцям подобається в Україні. Кажуть, тут великі можливості для творчості й дозвілля. Так, камерунка Лінда гарно співає і вже неод-норазово виборювала нагороди на різноманітних конкурсах зі співочим студентським колективом.
Справжніми футбольними зірками стали африканські студенти Нгону, Кевала, Макдоувел, котрі успішно грають за збірну “Поділля” і мріють про великий футбол.
Першокурсники теж беруть приклад зі старших. Брайт активно відвідує спортзал і закликає всіх до здорового способу життя.
“Помітив, що в Африці значно менше палять та вживають алкоголь, ніж в Україні, особливо молодь”, — ділиться спостереженнями Брайт.
Одним із улюблених місць для іноземних студентів є бібліотека. Читання збагачує і покращує знання з української та англійської мов.
Калейдоскоп вражень про Україну
У вільний час студенти-африканці обожнюють гуляти вулицями нашого міста. Кажуть, воно дуже чепурне та комфортне. “Приємно, коли українці, особливо діти, просять з нами сфотографуватися. Тоді почуваємося кінозірками”, — ділиться Брайт.
Студенти-іноземці, котрі у Хмельницькому вже не один рік, об’їздили з екскурсіями майже всю Україну. Зізнаються, враження — найприємніші, а ще залюбки купують українські сувеніри. Та чи не найбільше подобаються самі українці.
“З першого дня в Україні зрозумів, що тут дуже привітні, добрі і турботливі люди. Не почув ще жодної образи на свою адресу”, — додає першокурсник Блес.
Дивовижею в Україні, якої ніколи не бачили в себе на Батьківщині, став для африканських студентів сніг. Лінді він дуже не сподобався, бо зі снігом прийшов незвичний для мешканців сонячного континенту мороз.
“Я у себе вдома ношу легку одежину і літнє взуття. А в Хмельницькому так замерз, що мусив кутатися, у вас кажуть, як капуста: одна одежина, друга, одні шкарпетки, другі… Дивним для мене було навіть утеплене взуття”, — нині з усмішкою згадує Блес.
Але, запевняє хлопець, зима по-українськи має і плюси. Святкування Нового року та Різдва тут дуже багате традиціями, а в передноворічні та новорічні дні місто стає просто казкове. “Особливо дивувала ялинка. У Зімбабве її можуть дозволити собі лише заможні. Зазвичай на Новий рік просто прикрашають вікна гірляндами, готують кілька страв і незабаром після вечері лягають спати, а в Україні святкують усю ніч”, — каже Брайт.
“Я живу у великому ганському місті, для нас ялинка — не дивина, але тут Новий рік — значно яскравіше свято”, — додає Блес.
Крім снігу, африканців вразила врода українців. “Хлопці тут — гарні, а дівчата — просто красуні!” — стверджує Шарлотта.
“Ідеали краси в наших країнах майже однакові. Головне, щоб фігура була струнка”, — одноголосно запевняють хлопці.
Юнаки та дівчата з Африки не проти, коли завершать навчання, знайти собі половинку серед українців.
“Мені подобаються розумні, інтелігентні, виховані дівчата, котрі одягаються зі смаком. Саме за такими критеріями обиратиму собі дівчину”, — відкриває секрети Брайт.
А ще африканська молодь підмітила, що хлопці в Україні вищі, ніж у них. Хибне враження, що типовий африканець — широкоплечий велет, до двох метрів заввишки.
А ось українські традиції вивчити нелегко. Вони дуже відрізняються від африканських. Наприклад, як розповідають викладачі, студенти з південного континенту не мають звички скидати шапки в приміщенні, “вони до них, наче гвіздком прибиті”. Що це вважається поганим тоном в Україні, хлопцям завжди потрібно нагадувати.
Дуже скучили африканці за своєю традиційною їжею. Тут їхніми улюбленими стравами є рис, курятина, картопля, ананасовий сік… З українських страв більшості подобається борщ. З салом гірше. А ось навчати українців власних національних страв дуже люблять.
Так, ганієць Блес неодноразово готував для українських друзів кусі — щось на зразок українських галушок. Хлопець може з’їсти їх до десяти за раз з вівсянкою. Каже, кусі — одна з улюблених страв президента Гани.
А ще, звиклі до гучних бітів та репу, африканські хлопці скучили за рідною музикою. В українців, кажуть, вона значно повільніша, хочеться запальних танцювальних ритмів. На щастя, нині легко можна знайти улюблених виконавців у Інтернеті. Блес рекомендує послухати Шатанавалі та Саркоді.
Серед української музики їх вразив альбом тернопільського гурту “Творчі”, до складу якого входить темношкірий музикант.
Здивувало африканців і те, що українці менше відпочивають. Виявляється, в Африці вдвічі більше державних вихідних, ніж в Україні.
Як розповідає ганієць Едмунд, найбільшими святами у них вважається День Незалежності, 1 травня святкують міжнародне свято праці. У нього ж найулюбленіше державне свято — День фермера, коли організовують фестивалі, де презентують різноманітну продукцію та веселяться. Після завершення свята обирають кращого фермера. День учителя у Гані також дуже поважають, він припадає на грудень.
Та попри те, що в Україні іноземцям подобається, вони дуже сумують за родинами. Дехто не бачив рідних ще з першого навчального року. Сім’ї у них традиційно більші, ніж в українців — троє, четверо, п’ятеро дітей. Як і в сучасному світі, в родині — рівноправність батька і матері, яких дуже поважають діти. Спілкуються з родинами африканці через соціальні мережі. Проте аж надто сумувати за Африкою студентам ніколи, зранку до смерканку — навчання, прогулянки вже улюбленим Хмельницьким, найбільше подобається відпочивати у парках та скверах міста. В Україні все подобається! Щоправда, першокурсники з Африки мало обізнані про події на сході України.
“Хмельницький — привітне і гарне місто, тут хочеться залишитися”, — вважають молоді іноземці.
Ірина САЛІЙ