Уже втретє Проскурівською у дні Різдвяних свят крокував Парад вертепів: із традиційною віншувальною зіркою та вертепними героями, древніми і новітніми колядками, які перегуком зринали в морозяне небо. Учасниками масового фольклорного шестя, яке цьогоріч відбулося 8 січня, стали 14 самодіяльних аматорських міських та сільських колективів Хмельницької територіальної громади, які заздалегідь підготували свої обрядові програми.
На традиційному маршруті, від “Дитячого світу” до сцени на майданчику біля кінотеатру ім. Т. Шевченка, до виконавців доєдналися сотні містян, підхоплюючи мелодії головних різдвяних віншувань чи просто супроводжуючи учасників із Різдвяною зіркою на чолі кожного співаючого гурту. Тому вся Проскурівська перетворилась на величезну рухливу сцену, яскраву від квітчастих хусток, свиток, наповнилась перегуком колядних співів, троїстих музик, об’єдналась загальним піднесеним настроєм. Парад вертепів, який минулого року не зміг розгорнутися на повну силу через суворі карантинні обмеження, цьогоріч став наймасовішою, і, без перебільшення, головною подією в рамках свята “Різдвяний ярмарок” за суттю духовно-культурного наповнення.
Увінчалося вуличне шестя загальноміською Колядою, в якій взяли участь майже три сотні виконавців на головній сцені біля кінотеатру. Колективи разом співали “Небо і земля нині торжествують”, “Нова радість стала”, які були підхоплені всіма на майдані. Також глядачам представили театралізоване вертепне дійство і святковий концерт.
Ведучим та режисером-постановником свята був викладач театрального відділення Хмельницької школи мистецтв, лауреат міської премії ім. Б.Хмельницького Анатолій Тітов, який розповів:
“Парад вертепів у нас відбувається не вперше, ми намагались організувати щось подібне ще в середині 2000-их років. Ініціатор ідеї саме Різдвяного параду — управління культури і туризму міської ради. Я підготував сценарій і зібрав програми колективів. А за шестя по Проскурівській, масові віншування відповідала директорка школи мистецтв “Заріччя” Галина Ладанська. Вперше в параді вертепів брали участь фольклорні колективи Шаровечківського, Олешинського, Пироговецького, Копистинського старостинських округів: з Олешина, Копистина, Пироговець, Пархомовець, Бахматовець, Черепівки, Великої Калинівки. Були мистецькі школи міста Хмельницького, вокальний ансамбль “Книжківчанка”, хоровий колектив “Намисто”. Всього – чотирнадцять, а всіх учасників — майже 300. Кожен колектив приготував низку колядок, а фольклорний гурт “Богодар” та театр-студія “Без меж” Центру національного виховання учнівської молоді — Різдвяний вертеп. Головне завдання свята — відродження, збереження та пропагування народних традицій. Щоб колядки торкнулися сердець хмельничан сяйвом любові і радості, освітили кожну родину щастям, спокоєм, теплом і миром, зміцнили віру, принесли добробут, здоров’я, світло. Я радий, що й сам виконував з учасниками мої улюблені колядки “По всьому світу стала новина” та “Рай розвився”.
Серед учасників дійства — титулований зразковий фольклорний гурт “Ладосвіти” Хмельницької школи мистецтв “Заріччя” (керівник Ірина Телюх). Цей колектив — мистецьке відгалуження “Ладовиць”, які цьогоріч, у травні, відзначатимуть 30-річчя з часу заснування. В репертуарі — більше сотні колядок, записаних під час етнографічних експедицій Хмельниччиною, Вінниччиною, Тернопільщиною… Про традиції вертепного дійства розповіла засновниця колективу Ірина Телюх: “Назва “вертеп” пішла від самого місця, від печери біля Назарету, де народився Ісус. Традиційно вертепи існують масковані, лялькові, і в них переважно розповідається про історію народження Христа. В сучасному значенні вертеп — це колядки. Її раніше виконували лише хлопці, та з часом і молоді жінки й дівчата приєднались. А ось самі колядки — це надзвичайно давня традиція, дохристиянська, пов’язана з культом, з ушануванням новонародженого Сонця, яке наші предки й називали Колядою. До речі, серед східних слов’ян колядки найбільш поширені в нас, в українців”. Цю думку продовжила Ірина Кметь, художня керівниця фольклорного гурту імені Костя Місевича з Олешинського центру культури й дозвілля: “Україну без Різдва з Колядою просто не уявити! Ми підготували для параду старовинну колядку “Добрий вечір всім вам, щаслива година”, яку записали в Хмельницькому районі, в селі Черепівка”.
Петро Герич, директор Копистинського центру культури й дозвілля, керівник гурту “Подільські вечорниці”:
“Ми також записали колядки від місцевих жителів, тому вони наші, рідні. Будемо співати “Святая Варвара церкву збудувала”.
А ось вокальний ансамбль “Мацьков’янка” колядував і українською, і польською мовами, і в їхніх сценічних костюмах також переплелись строї обох культур: “ У наших костюмах поєднані і польські традиції, і українські. Ми з діда-прадіда поляки, але живемо в Україні, її любимо та бережемо”, — каже керівниця гурту Альона Мелашко.
У гуртах колядників — різні покоління. Наймолодша учасниця вокально-хореографічного гуртка “Шанс” із села Калинівка, Віка Філь, на запитання, скільки їй років, показує руку в рукавичці. Керівниця Вікторія Костюк пояснила: дівчинці 4,5 року, і дошкільнят в колективі, створеному торік восени, більшість. І вони вже співають. Вивчили для параду аж чотири колядки.
Аматори гурту “Подільські вечорниці” з села Копистин, який діє 12 років, на Різдвяні свята постійно колядують у Хмельницькому, розповіла його учасниця Тетяна Рогоза. У гурті, крім баяніста, немає професійних виконавців, та їхні виступи людям подобаються:
“Сідаємо в перший-ліпший тролейбус, виїжджаємо в мікрорайони і колядуємо. Дуже нам подобається ходити до старих людей. Вони так розчулюються, дякують, що ми їм про молодість нагадали. Ми всі в колективі однодумці, патріоти. Почали збиратися в гурт у післямайданний час, у 2014-ому, коли була анексія Криму, почалася російсько-українська війна, і ми тоді вирішили, що треба нашим людям патріотичний дух підіймати”.
Чи не найширша географія колядок — у волонтерів. Ось і 30 грудня їхня група на чолі із старостою Олешинського округу, головою обласного осередку ГО “ДІЯ” Валентиною Базилюк повернулась зі сходу, побувала в Маріуполі, Бахмуті, Мар’їнці, колядувала в бліндажах для наших воїнів. Наші волонтери відвезли подарунки, підготували посилки з різдвяними смаколиками, теплими речами і сувенірами також для українських морських піхотинців. А під час Різдвяного параду хмельницькі та олешинські волонтери виконали не лише старовинні, а й сучасну колядку, надзвичайно актуальну в ці дні: “Дай нам, Боже, віру, і ніякої біди, щоб оцей коронавірус нас покинув назавжди”. До речі, в Олешині напередодні міського Різдвяного параду відбувся “Фестиваль колядок”, а самі колядники, більшість з яких є й учасниками церковного хору, колядували в усіх селах округу, від Олешина до Красилова.
Коляда об’єднує, живе і не старіє, бо підхоплена молодим поколінням. І ця спадкоємність — непереможна сила, в якій наша любов і вірність рідній вірі, мові, культурі, пісні, перевірена часом і збережена віками.
Різдвяний рекорд Коляди
