У новорічну ніч президент Володимир Зеленський традиційно звернувся до українців з привітанням. Цього року вже не у водолазці, в якій він у 2020-му десь нагадував Женю Лукашина з кінострічки Рязанова “Іронія долі”, а в класичному костюмі з краваткою. Відтак не було нагоди нагадувати, що він президент. Щоправда, як і в попередні роки, не було української державної атрибутики, проте залишилася атрибутика влади — килимові доріжки, сходи, почесна варта, величезні зали та позолота. І все це невеликому на зріст президенту створювало образ величності, вагомості та значимості. На задньому плані розмитий фон, аби жодним чином ніщо не відволікало людей, і вони могли сконцентрувати свою увагу лише на промові гаранта. А він, потрапивши у свою рідну стихію, не скупився на емоційно забарвлену лексику, змінював міміку на обличчі, показово демонструючи акторський хист, щоб створити враження, сподобатись, і це йому, як артисту оригінального жанру, вдавалося. Втім, розійшовся він не на жарт — новорічне звернення тривало аж 21 хвилину, а відтак у цій номінації Зеленський має усі шанси потрапити до книги рекордів України, а можливо, й Гіннеса, бо за багатослівністю він на першій сходинці серед світових лідерів. До прикладу, новорічне вітання канцлера Німеччини Олафа Шольца тривало майже 4 хвилини, президент Литви Гітанас Науседа вклався в 1 хвилину 50 секунд, новорічне звернення президента Франції Еммануеля Макрона тривало 1 хвилину 30 секунд, а президент США Джо Байден привітав своїх співвітчизників усього за 38 секунд. Натомість доки виступав наш президент, українці за святковим столом встигли вже двічі, а то й тричі випити і закусити, а дехто й перемкнути канал і послухати на “Прямому” Порошенка. А ось тим, хто сидів за святковим столом із Зеленським у Маріїнському палаці, можна було навіть поспівчувати, адже їм довелося тримати в руках бокали більше 20 хвилин, аж доки президент не завершив свою промову.
Однак звернення глави держави цього року відрізнялось не лише хронометражем. Воно хоч і не було достатньо конкретним та відвертим, але й не викликало шквалу невдоволення, як у попередні роки. До прикладу, в 2020-му він побудував своє звернення на цілій лавині запитань до якогось збірного образу українця, і це нагадувало твір на тему “Хто ми такі і як нам жити в мирі та злагоді один з одним?”. Водночас його твердження про те, що не важливо, якою мовою ти розмовляєш, чиїм іменем названа вулиця, біля якого пам’ятника ти чекаєш дівчину, обурило українців. І їхня бурхлива реакція на такий посил підтвердила зовсім протилежне твердження, бо ж таки проблема національної ідентичності та вибір цінностей, які можуть об’єднувати, значення таки має. З тих пір хештег #какаяразніца, який одразу з’явився в інтернеті, асоціюється з нашим президентом. Після шквалу критики у 2021 році сценаристи Зеленського змінили тактику, але вона також була невдалою. Традиційне звернення глави держави тоді було побудоване у формі діалогу з дітьми. Якби із власними, то це цілком прийнятно для жанру новорічного привітання. Однак використання чужих дітей для підняття свого рейтингу є давньою політичною маніпуляцією, якою користувалися свого часу диктатори Гітлер, Ленін, Сталін і Путін. Схоже, використовуючи дітей як декорацію для емоційного сприйняття промови президента, сценаристи Зеленського намагались привернути увагу електорату, який надає перевагу популізму. Насправді було не стільки смішно, як сумно, коли, зайшовши до зали, де на нього вже чекали кілька десятків дітей 5-9-річного віку, президент почав розповідати їм про підсумки року, пандемію, ситуацію на Донбасі, кредити для бізнесу. Важко навіть уявити, про що тоді думали ті малюки, адже зйомки тривали до третьої години ночі. Пам’ятаєте маленьку дівчинку, яка сказала, що “ми поборемо корупцію”, вимовляючи ту фразу нечітко, бо ж таки вона точно не розуміла її суті. А можливо, так було й задумано, як акт впливу на емоції аудиторії? Колись, наприкінці 60-х, виступаючи перед партійцями, діти так само читали незрозумілі для них віршики на кшталт: “ковбаса не впаде з неба, хоч проси, хоч не проси, кукурудзу сіять треба, якщо хочеш ковбаси”, і це звеселяло дядечків і тітоньок у залі. Щодо Зеленського, то він також використовував дещо непритаманну президентові лексику. З одного боку, це було виправдано, адже діти не готові сприймати реальність. З іншого, навпаки, оскільки президент такою ж лексикою звертався й до нас, дорослих, “таких як є, не ідеальних і не святих”. І тим самим, свідомо чи не свідомо, ставив українців у позицію дітей.
Цього року було все інакше. Для масовки другого плану до Маріїнського палацу президент запросив українців, які відзначилися суспільно важливою діяльністю, непересічними досягненнями та мають виняткові здобутки. Замість займенника “я”, який домінував раніше, президент вживав інші: “ми”, “нас”, “ті”, але від тієї риторики, якою він намагався переконати нас у своїй щирості, віяло лукавством. Відтак місцями промова президента більше нагадувала патетичний епілог після концертного номера 95 Кварталу: “Найголовніше — ким стали ми. Ще більше закоханими в Україну. І більш упевненими в собі. Більш дорослими. Нас нарешті об’єднало не лихо, а свято. Ми вчимося єднатися. Вчимось єднатися не проти когось, а за себе. Вчимося поважати один одного й самих себе. А тому ми не чекаємо, поки світ вирішить наші проблеми і хтось поверне нам нашу землю за нас”. Натхненно, бере за душу і водночас ні про що. Звичайна торгівля емоціями, замість конкретного змісту, або, точніше, розповідь про палку любов, яка маскує величезні проблеми, з якими Україна увійшла у новий рік.
Були й парадокси. На початку Володимир Зеленський висміяв своїх попередників, які у своїх новорічних зверненнях спочатку плакались, а потім хвалилися, а вже після 10-ї хвилини й сам почав славити себе, хвалитися успіхами та досягненнями. Пригадав, як “налякав“ олігархів, та про ринок землі, завдяки якому мільйони українців стали реальними землевласниками. І тут точно любителі відеомемів з часом вставлять уривки з кіно на кшталт: “невже?” або “оце заливає!”. Далі в тому ж дусі про ціну на газ, яка для наших громадян не зросла, але краще б і не згадував про це, адже вже дуже скоро, в травні, уникнути підвищення тарифу на енергетичні ресурси українським громадянам вже не вдасться, і він буде визначатися на підставі ринкових індикаторів. На цьому акцентував увагу прем’єр-міністр Денис Шмигаль у грудні 2021-го. Окрім цього, через стрімке подорожчання газу виробники продуктів харчування опинилися на межі закриття підприємств. Зокрема, про скорочення виробництва з подальшою його зупинкою вже заявив Пирятинський сирзавод та інші молокопереробні підприємства, які останні півроку й так перебувають у глибокій кризі та працюють у збиток. З цієї ж причини про можливу зупинку виробництва попередили й українські птахофабрики, а дехто з вітчизняних виробників, аби хоч якось триматись на плаву, підняли ціну на товар, і вона тягарем лягає на те ж населення. Але якщо дружина Зеленського каже, що купує скумбрію по 8 гривень за кілограм, а Зеленський знаходить твердий сир по 54 гривні за кіло, причому в елітному торговельному центрі столиці, то його емоційна промова, сповнена душевного піднесення, цілком виправдана.
У наступній частині, після хвальби найбільшим бюджетом для армії, після філософії про гідність та переліку інших досягнень влади, Зеленський почав роздавати новорічні обіцянки. Медикам пообіцяв підвищити зарплати, а ветеранів російсько-української війни запевнив, що у 2022 році всі вони забудуть слова “квартирна черга” , бо матимуть власне житло. Власне до обіцянок президента ми вже усі призвичаїлись, бо ж Зеленський обіцяв змінити країну, втіливши гасла виборчої кампанії “Кінець епохи бідності”, “Кінець епохи жадібності”, обіцяв завершити війну на Донбасі, повернути українські території та посадити корупціонерів. Але як і тоді, так і зараз він так і не сказав, хто і як виконуватиме ці амбітні плани. Щодо “Кінця епохи брехні”, яка також фігурувала серед обіцянок гаранта, то, в першу чергу, цієї шкідливої звички мав би позбутися він сам, але поки що президенту це не зовсім вдається. За інформацією VoxCheck — першого фактчекінгового проєкту в Україні, незалежна команда експертів якого перевіряє публічні заяви топ-політиків на достовірність та популізм, за період свого правління президент України говорив правду лише у 37,2 відсотка зафіксованих цитат. 15,1 відсотка із перевірених висловлювань — це перебільшення, а 17,4 відсотка — маніпуляції. Майже у 19 відсотках випадків президент брехав. Щодо новорічного привітання президента, то окремі цитати з його виступу також мають шанс згодом потрапити до VoxCheck.
Ну і, звичайно, залишити поза увагою холодець і котлети не можливо. Особливо вразило, “щоб сусіди в гості до нас — з холодцем і з пляшкою, а не зі зброєю й без стуку”. Що це? На що натякнув Зеленський такою, на перший погляд, простою фразою? Думаю, зрозуміло всім, і нам таких гостей точно не потрібно. Втім, якщо підвести риску під новорічним зверненням президента України і розглядати його, як телевізійний сюжет, не беручи до уваги хронометраж, можна сказати: браво! Було все за стандартами: зав’язка, розвиток сюжетної лінії, кульмінація і навіть ідеологічна розв’язка. Був гарно змонтований відеоряд, вдало підібрані образи і музичний фон, який підсилював емоційний вплив на глядача. І тут треба віддати належне сценаристам та режисерам, які все розрахували під електорат Зеленського. Але, мабуть, хибно оцінювати будь-якого політика, в тому числі й президента, за якістю відзнятого сюжету, чи не так?
Післямова
Привітавши українців з Новим роком, президент України з з почуттям виконаного обов’язку вкотре поїхав відпочивати в Буковель, де зупинився в готелі найдорожчого гірськолижного курорту “Radisson Blu Resort Bukovel”. Та, схоже, на курорті Зеленський не лише розслаблявся в товаристві своїх радників — голови Офісу Єрмака та начальника комітету з розвідки Демченка, які, очевидно, також перевтомилися, а й знову “лякав” олігархів, адже в тому ж готелі, на тому ж поверсі оселився й Ігор Коломойський. Збіг обставин? Можливо, але річ не лише в цьому.
Адже в той час, коли світові лідери стурбовані нарощуванням військ РФ біля кордонів України, коли США та НАТО мало не щодня ведуть перемовини щодо безпеки України, коли загострилась ситуація на сході, армія належним чином не забезпечена боєприпасами та пальним, а в Держдумі РФ вже підготували проєкт постанови про визнання “ЛНР” і “ДНР”, український президент і водночас Верховний Головнокомандувач впродовж тижня, як нічого й не було, катається на лижах і пише пости у Фейсбуці про пейзажі українських Карпат! Що це? Легковажність, байдужість, обмеженість, зіркова хвороба чи підліткова ілюзія? Кожен може сам дати відповідь на це запитання, але те, що поведінка Зеленського вже не просто дивує та обурює, а й насторожує, це неспростовний факт.
Лариса Світловська