День Гідності і Свободи — одне з небагатьох сучасних державних свят, яке є дотичним до долі майже кожної української родини. Це два наші Майдани, на яких народились дві наші революції, якими ми пишаємося і які вже стали історією. Це той реальний факт, що майже кожна наша родина має свого воїна, учасника російсько-української війни. Кожне українське місто має Алею героїв, куди ми приходимо в дні пам’яті не лише із скорботою, а й безмірною шаною і любов’ю за врятовану Україну ціною їхніх власних життів. Допоки нація пам’ятає і шанує своїх героїв, існує вільна держава. Ціна нашої гідності і свободи в усій історичній протяглості — це жертовність і спокута ледь не кожного нашого покоління. Пишу ці рядки з болем не лише тому, що нація продовжує віддавати у пекло війни найкращих свої синів. Після кожного драматичного моменту історії ми упевнені, що нація нарешті єдина і свідома своєї місії: берегти і захищати. Але ще жодного року, з часу, як Україна відзначає День Гідності і Свободи, більшість із нас так щемно не відчували, яка прірва знову розділяє народ і владу, як розділяє ця смислова прірва два поняття: гідність і ганьбу.
Щодо останнього, я, звісно, про нашу владу. Ні, навіть не про те, що десятки мільйонів українців переживатимуть, цілком реально цю зиму вельми проблемно: експерти попереджують про віялові відключення електроенергії, а обіцяного газу в сховищах, виявляється, катастрофічно мало. Хоча влада досі повторює стару мантру: у нас все добре. По усіх напрямках! Власне, економічної стратегії, крім гасла, що команда Зеленського покінчить з епохою бідності, українці досі не почули. Я й не про розгул ковіду, до якого влада також вчергове, з початку епідемії, не готова. Бо вона, виявляється, й так майстер спорту у боротьбі з ковідом.
Я про інші речі. Бо почуття національної гідності стосується у нас винятково народу, який її захищає. На майданах. В окопах війни. Бо народ живе в реальності, яка його оточує, яка формує ставлення до держави і до влади. А в якій реальності живе владна верхівка, уявити і важко, і неможливо. Перше: росіяни знову зігнали до кордонів з Україною майже всю свою воєнну рать. Про ці стотисячні скупчення ворожої армії вже місяць світ “трубить” на весь голос, спецслужби західних країн переконують у високій ймовірності спроб Росії дестабілізувати ситуацію в Україні найближчої зими. Про це пишуть навперебій авторитетні світові видання. А наша влада називає це “панічними настроями”. Бо все під контролем. Вже не газети, а Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ 15 листопада повідомив міністру закордонних справ України Дмитру Кулебі про незвичайну концентрацію російських військ поблизу кордонів України. Днем раніше Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що криза з мігрантами, влаштована Білоруссю на кордоні з Польщею, спрямована на відволікання уваги від дій Росії на кордоні з Україною.
Цей “букет” заяв про чергові агресивні наміри Росії щодо України збирається від початку листопада. Як можуть розвиватися події далі, та які цілі переслідує Кремль, це бачить і про це говорить Україні світова спільнота, лише не бачать з вікон Офісу президента. Як не бачать звідтим ганьби у зриві операції з перехоплення терористів-вагнерівців, в офшорних скандалах. Не помічають відвертих українофобів.
Щодо цих перевертнів, то маю на увазі огидні “витівки” нардепа від ОПЗЖ, кремлівського блазня Іллі Киви, який, будучи українським державником (нардеп же!), вітав Путіна з днем народження і запевняв у любові і шані, а в День захисників України, 15 жовтня, розмістив у Фейсбуці відео, де стріляє в повітря з бойової зброї, щось там вигукуючи про “нациків”,у день загибелі ідеолога та борця за незалежність України Степана Бандери. А 6 листопада Кива розстріляв портрети Бандери та Шухевича, так святкуючи День визволення Києва від німецьких загарбників. На ці провокації миттєво відреагували соцмережі, патріотичні організації. Лише влада — мовчок. Такий нардеп її влаштовує? Хіба для влади Кива ворог? Вороги — це ті, які принижують гідність особисто пана Зеленського: патріотичні опозиціонери, добровольці, військовослужбовці, які опиняються у в’язницях за сфабрикованими звинуваченнями.
Кажуть, перед святом чортів не згадують. І напередодні Дня Гідності і Свободи знову писати про хворого на всю утлу голову Киву й не варто. Але якщо існує законна відповідальність за антидержавну діяльність, то чому подібні киви, а з ними дубінські, рабіновичі, медведчуки і т.д. під носом у Банкової відверто ведуть антиукраїнську пропаганду? Звернення до влади вже надіслали Рух Ветеранів України, Національний корпус, наше “Братерство ветеранів. Хмельниччина”.
“Ми збудуємо країну інших можливостей. Де всі рівні перед законом, де є чесні та прозорі правила гри. Одні для всіх. А для цього до влади повинні прийти люди, які будуть служити народу”, — заявив Володимир Зеленський в інавгураційній промові понад два роки тому. Народ усе ще жде. Не тому, що продовжує вірити в казку, а тому, що, як завжди, терплячий.
Тетяна Слободянюк