У коронах розкішних рам, “не короновані”, але з глибоким змістом і цікавими сюжетами, роботи хмельницької художниці Тетяни Шумакової 7 жовтня вперше експонувалися в музеї історії міста.
На дебютній персональній виставці авторки “Знайомство з творчістю” — понад 80 творів: монотипія, живописниі картини та дрібна деревʼяна пластика. Народившись 12 травня 1954 року в Хмельницькому, Тетяна Шумакова тільки тепер показала свій творчий доробок широкому загалу. Каже, він величезний, але життя так склалося, що турбуватися про власні виставки, подавати твори на конкурси було ніколи. Після закінчення факультету образотворчого мистецтва Московського заочного народного університету мистецтв, працювала художником-оформлювачем у різних закладах. А роботи від душі залишалися в домашніх колекціях. І лише, коли вир життя пригладила життєва мудрість, художниця весь вільний час присвячує власній творчості.
Її улюблена техніка — монотипія. Це різновид графіки, виконаний малюванням на гладкій поверхні, яка не поглинає фарби. Цією унікальною технікою володіють небагато місцевих художників. Відтиск мокрих акварелей на гладкій поверхні Тетяна Шумакова не контролює. Лише інтуїтивно, за смаком, змішує фарби. Коли відтиск набуває довільної форми, художниця починає розлядати в ньому візерунки, сюжети. Відбувається справжня магія, – пляма фарби наче сама диктує авторці сюжет. Тетяна Шумакова лише додає певні штрихи. І постають на папері рельєфні гори, камінні споруди, пейзажі, навіть силуети. У роботах відчувається природність фактур, вони надихають на філософські роздуми.
Класичний живопис Тетяни Шумакової теж зачаровує. Квіткові натюрморти, пейзажі Хмельницького, Камʼянця-Подільського — увічнені клаптики краси нашого краю. Деяких місцин, зафіксованих авторкою, нині вже немає. Як-от, старої камінної брами у провулку Камʼянця-Подільського. Ця робота особливо сонячна. До слова, вміння художниці відтворювати світло літнього дня, морозне повітря зими теж її великий талант.
Має мисткиня ще одне хобі — витинає скульптурки з дерева, переважно людські обличчя. Запевняє, що дерево теж само диктує, якими мають бути риси деревʼяного образу. Гіперболізовані носи, губи, очі акцентують увагу на певній рисі характеру новоствореного персонажу, його вдачі. Один хитрий, інший веселий, третій добрий… Багато в доробку авторки колоритних українців: вусаті дядьки, баби й молодиці, одяг яких доповнює клаптиками вишитої тканини, тернових хусток. Є на деревʼяних фактурних портретах авторки й відомі особистості. Прийдіть на її персональну виставку у музей, відгадайте, хто вони.
Ірина Салій