Ця подія значуща і неординарна не лише для Хмельниччини, а й для всієї України, адже подібні заходи покликані популяризувати українське, зокрема українськомовне кіно, та підтримати молодих діячів у галузі вітчизняної кіноіндустрії. Крім показу фільмів, під час Хмельницького кінофестивалю відбувались майстер-класи та панельні дискусії. Головних переможців члени журі визначили під час урочистої церемонії закриття у театрі імені Михайла Старицького, а переможцям номінацій були вручені статуетки та грошові винагороди.
Для хмельничан важливою була й номінація, яка презентувала найкращий фільм, знятий на Хмельниччині.Найяскравіші події перших двох днів фестивалю відбулись у древньому, мальовничому Кам’янці-Подільському, а власне відкриття — у фортеці, де знято, до речі, не один український фільм. На церемонію до міста над Смотричем завітали українські актори, режисери, продюсери, співаки та представники влади. Всі покази фільмів — безкоштовні, відбувалися в кінотеатрах “Дружба” та “Woodmall”. Крім того, просто неба фестивальні стрічки транслювали у Красилові та Шепетівці. За перемогу у трьох номінаціях боролися 29 кіноробіт українських режисерів. Серед них 15 короткометражних фільмів, 5 повнометражних та 9 фільмів, знятих на території Хмельниччини. Ще одна робота — знята поза конкурсом.
Серед зіркових гостей фестивалю Остап Ступка — народний артист України; Павло Сушко, кінопродюсер; Денис Тарасов — режисер; Анна Мачух — виконавча директорка Одеського кінофестивалю; Поліна Толмачова — членкиня Ради з державної підтримки кінематографії, Тарас Босак — продюсер, заступник гендиректора Національної кінематеки України; Вікторія Ярмощук — виконавча директорка Української кіноасоціації; шоумен, давно вже киянин, але ж і хмельничанин, земляк, Олександр Педан, та акторка і режисерка Дарія Трегубова.
Отже, хто переможці Першого Хмельницького кінофестивалю?
У номінації “Національний повний метр” перемогла картина “Сіль з Бонневілю” (режисер Семен Мозговий). У номінації “Національний короткий метр” журі віддало перевагу “Сумним портретам” (режисер Віталій Кікоть). А найкращим фільмом, знятим на Хмельниччині, стала картина режисера Дмитра Мілієнка “Залиште полиці пустими для нас”.
За найкращу режисуру отримала нагороду стрічка “Потерпи трошки” (режисерка Любов Гончаренко). Найкращим актором визнано В’ячеслава Довженка в фільмі “Інший Франко”. Найкраща анімаційна стрічка — “Примостився міст до міста” (режисер Клим Климчук). Відзнаку за створення атмосфери художнього кіно отримали режисери Антон Чистяков та Роман Краснощок за “Останній день юності”. Стрічка “Типові проблеми” режисера Михайла Рудя отримала відзнаку “За суспільну значущість”.
Гран-прі фестивалю здобула картина “Сумні портрети” режисера Віталія Кікотя, яка перемогла також і в номінації як найкраща короткометражка.
Переможці отримали статуетки, дипломи та грошові винагороди: за повнометражний фільм — 30 000 гривень, за найкращий короткометражний — 15 000 гривень, за найкращий фільм, знятий на Хмельниччині — 10 000 грн. А гран-прі, яке визначали глядачі, — 50 000 гривень.
Хмельницький кінофестиваль провели завдяки фінансуванню Держкіно та залученню меценатів.
Післямова
Наш фестиваль — перша, але помітна і вагома спроба робити свято українського кіно доступним у регіонах, і, звісно, він поки що не може бути прирівненим до Національної кінопремії “Золота дзиґа” чи Одеського кінофестивалю, який має статус міжнародного.
Головне в іншому: нарешті українське кіно визволилося з-під зухвалого диктату московської кіноіндустрії, і вітчизняні та зарубіжні глядачі побачили талановитих українських режисерів, акторів, сценаристів. Як факт, лише з 2014 по 2020 роки в прокат вийшло майже 200 українських кінострічок, касовий збір — майже мільярд гривень. І, що важливо, більшість — українськомовні, і це оцінив глядач. І оцінив талановитих вітчизняних митців, які щороку привозять премії та нагороди з міжнародних кінофестивалів.
Але наше кіно має йти не лише на Венеціанський, Канський фестивалі, а й “додому”, в глибинку. Бо де іще, як не в українській стрічці, до прикладу, “Інший Франко”, яка отримала премію на кінофестивалі, ми дізнавалися б про долю України і про видатних, але несправедливо забутих співітчизників? Адже саме для нас це найбільш важливо. Бо це — наше життя. Нагадаю: героїчний блокбастер — історія про засновника “Пласту”, льотчика та вченого Петра Франка, вчителя і учасника національно-визвольних змагань. Головні ролі зіграли В’ячеслав Довженко та Ахтем Сеітаблаєв.
І таких стрічок, де, ми, українці, більше дізнаємося, власне, про Україну, стає усе більше, і це велика перемога вітчизняного кінематографу, який нарешті, отримав свободу, підтримку і можливість повноцінного розвитку.
Тетяна Слободянюк