Без категорії

Багаті правителі бідної країни

1 вересня в Україні стартував новий навчальний рік. Позаду залишилися клопоти батьків, пов’язані зі збором дітей до школи, бо ж таки справа ця недешева. Окрім одягу, приладдя, портфелів та взуття, багатьом довелося купувати додатковий комп’ютер чи ноутбук, оскільки навчатися на дистанції за одним гаджетом двом дітям в одній сім’ї складно.
А ось діти українських нардепів зустрічали перше вересня не у вітчизняних школах та вишах, а в елітних навчальних закладах за кордоном.
Наприклад, Тарас Герега — син бізнесмена і нардепа Олександра Гереги, мешкає у Швейцарії, де навчається у одному із найкращих міжнародних вишів готельного менеджменту “Інститут вищої освіти Гліон”. Вартість навчання у такому закладі за 1 семестр стартує від 615 тисяч гривень. Відтак, щоб отримати диплом бакалавра, потрібно провчитись 7 семестрів, що дорівнює 4 мільйонам грн. Звісно, для подружжя Герег, яке другий рік поспіль займає сьоме місце у ТОП-100 найбагатших українців, статки яких склали вже 1,16 мільярда доларів, це крапля в морі. Але ж навчаються за кордоном діти й інших народних обранців, які, згідно з деклараціями, заробляють набагато менше грошей ,ніж витрачають. Приміром парламентар Ігор Гринів, у якого виявили невідповідність частини майна з офіційним сукупним доходом, навчає сина в університеті Вірджинії в США, де рік навчання коштує 600 тисяч гривень.
А є діти політиків, які встигли повчитись навіть у кількох вишах. Зокрема, син скандального Борислава Розенблата навчався у трьох університетах Європи: англійський Белербіс (Bellerbys College London), коледж Брайтон. Потім у Букингемському університеті в Лондоні, де за рік навчання потрібно заплатити 600 тисяч гривень, а за проживання і їжу — ще стільки ж. Ще за одним дипломом син поїхав до Німеччини. При цьому в 2017 році батько студента був звинувачений ГПУ у корупційних діях за “бурштиновою справою”. За версією слідчих, вимагав хабар у агента НАБУ для “розв’язання питань” щодо розробки бурштину в українському Поліссі.З огляду на це, його син з легкістю осилить ще не один закордонний виш, адже запаси “сонячного каміння” в Україні досить великі.
До речі, за останні роки серед представників української влади та бізнес-еліти вже склалися власні освітні переваги. Як школу-пансіон, вони, як правило, обирають швейцарську Le Rosey. Рік навчання тут коштує 80-100 тисяч доларів. І це, виявилося, під силу не менш скандальному нардепу Нестору Шуфричу, який регулярно виступає на каналах Медведчука, які й після так званого закриття живуть і не чахнуть. А нещодавно за виступ на пропагандистському телеканалі країни-агресора він зайшов настільки далеко, що на нього вже написали заяву про вчинення кримінального правопорушення і спрямували її до Офісу генерального прокурора та Державного бюро розслідувань. Раніше нардеп від ОПЗЖ Нестор Шуфрич оскандалився заявою щодо українського закону про корінні народи. Вона прозвучала в ефірі також у російських пропагандистів Ольги Скабєєвої та Євгена Попова.
Діти ще одного депутата “опезежиста” Тараса Козака, якого підозрюють у державній зраді і оголошено в розшук, навчаються у Швейцарії в одному з найпрестижніших пансіонатів — Institut auf dem Rosenberg у місті Санкт-Галлен, де рік навчання коштує в середньому 120 тисяч швейцарських франків, тобто більш ніж три мільйони гривень. Після навчання в пансіоні вони продовжили освіту в Швейцарії. А сам Козак зараз ховається від слідства в Білорусі, де орендує “хатинку” за понад мільйон гривень.
Ще один палкий прихильник “руского міра”, нардеп від опозиційного блоку Вадим Новинський платить за навчання доньки в Швейцарії понад 1 мільйон гривень. У Швейцарії навчаються й діти нардепа Ігоря Палиці, який пов’язаний з олігархом Коломойським.
Артур Герасимов (“Європейська солідарність”) за 2020 рік отримав лише дохід від депутатської зарплати (482 тисячі 507 гривень), і в нього немає грошей на рахунках, але є віла в Іспанії, яку він забув внести в декларацію. Цей нардеп також відправив свою доньку вчитися до Канади у приватний коледж Бронте. Та й діти президента не навчаються у звичайних українських школах, які влада “успішно” реформує, а в приватній елітній Новопечерскій школі. Вартість у ній коливається від 20 до 24 тис. доларів на рік за двох.
І таких прикладів дуже багато. Так само чимало дітей нардепів мають громадянство інших країн, а то й вони самі. До прикладу, старші діти Вадима Рабіновича, який ревно “захищає” і “вболіває” за долю українців — громадянин Ізраїлю. До того ж сплачує там страхові внески, що дає йому право претендувати на пенсію. А хто він, Вадим Рабінович? Сторінки його біографії, можуть шокувати тих, хто віддав за нього свій голос на парламентських виборах, даруючи цьому перевертню, колаборанту і злодію крісло у Верховній Раді. Так ось, у 1982 році Рабіновича звинуватили в крадіжці державного майна в особливо великих розмірах і засудили до 14 років позбавлення волі у виправному таборі суворого режиму з конфіскацією майна. У СІЗО він вдавав з себе божевільного, але це не допомогло уникнути колонії, у якій він згодом став “смотрящим”. І це лише один штрих з його минулого! Тепер “божевільний” вдає з себе політика і заробляє гроші іншим, але не менш злочинним шляхом.
Ні, ніхто не проти того, щоб діти здобували освіту за кордоном, адже Україні потрібні висококваліфіковані спеціалісти. Питання в іншому. Чи повертаються вони після навчання в Україну? Приміром, донька нардепки Ірини Геращенко, яку ще називають політичною пристосуванкою, після навчання в британському університеті Реддінг залишилась жити та працювати в Лондоні. А донька Юлії Тимошенко? Вона також навчалася у Великій Британії. Закінчила Лондонську школу економіки за спеціальностями “політика” та “філософія” і займається нерухомістю в Брукліні (США). Дочка Яценюка взагалі з восьми років живе в Америці. Діти екс-міністра інфраструктури України Омеляна — громадяни США. Таких прикладів так само дуже багато. Чому зароблені “непосильною” працею гроші вони не інвестують в український бізнес, не приймають закони, які б сприяли роботі українських підприємців, розвитку української економіки та освіти? Та, мабуть, тому, що тут, в Україні, вони лише на словах вдають із себе палких патріотів України, а насправді займаються політичною проституцією, фінансовими оборудками, офшорами, лобіюють свої власні інтереси та інтереси олігархів, заробляючи на цьому мільйони доларів. Ці гроші вони вкладають у навчання дітей за кордоном і забезпечують їм життя у високорозвинених країнах, скуповують там нерухомість, щоб мати про всяк випадок “запасний аеродром” й для себе. Саме тому незалежна Україна роками топчеться на місці і не може здолати ту саму обіцяну епоху бідності. А українці, маючи вищу освіту, масово їдуть на заробітки, піднімаючи економіку інших країн. Саме тому ті, хто навіть немає великих статків в Україні, намагаються правдами і неправдами відправити дітей навчатись до тієї ж Польщі, нерідко купуючи “Карту поляка” і, тим самим, зрікаючись свого коріння. Господи, як це страшно! Та ганебніше те, що ми самі приводимо до влади політиків, яким байдужа доля України і доля украї-нського народу. Які навчилися гарно говорити і обіцяти, а прийшовши до влади, намагаються якомога більше напхати свої бездонні кишені грішми, рухомістю і нерухомістю. І за прикладом не потрібно далеко ходити. Приміром, нещодавно цікаву покупку зробила “слуга народу” Оксана Гринчук. Жінка купила кросовер Infiniti QX50, але задекларувала машину як сільськогосподарську техніку. Коштує такий автомобіль понад півмільйона гривень. Обзавівся новим авто і Мар’ян Заблоцький — слуга народу в липні купив Теслу, а вже за місяць після покупки подарував комусь два мільйони гривень. Слуга народу Олена Криворучкіна, “плідно” попрацювавши рік в парламенті, купила влітку квартиру в Києві за три мільйони гривень! За неповні два роки в парламенті в спікера Верховної Ради в декларації з’явились кілька шалено дорогих автомобілів Tesla (750 тисяч гривень) та BMW X5 (1,5 мільйона гривень). Окрім цього, Дмитро Разумков має автомобіль Toyota Camry та Toyota Landcruiser. Також в його декларації є будинок на майже 500 квадратів у Софіївській Борщагівці біля Києва та ще майже десяток квартир, земельних ділянок та приміщень.
Родина голови фракції “Слуга народу” Давида Арахамії має великий будинок біля Києва та ще десятки земельних ділянок, квартир, будинків та приміщень. Дружина Арахамії задекларувала три “дорогоцінні ювелірні вироби”. Подружжя любить дорогі годинники й має їх аж шість: Breguet, Rolex, Breitling, Ulisse Nardin, Rolex та Cartier. Давид Арахамія володіє автомобілем Mercedes-Benz за мільйон гривень, а дружина є кінцевим бенефіціаром у офшорній компанії Глобал Бей Венчур Лімітед на Сейшельських островах.
Нову Тойоту Ленд Крузер 2020 року випуску торік придбала дружина слуги народу Юрія Корявченкова, відомого, як “Юзік” зі студії “Квартал 95”. Вартість автівки — $80-250 0000.
Батько народного депутата, голови підкомітету з питань енергоефективності Сергія Нагорняка, торік придбав Лексус ES 350 2020 року випуску. Середня вартість такого авто — $50 000. 69-річний пенсіонер, який став власником новенького Лексусу, мешкає у селищі на Житомирщині. Мама ще одного члена енергетичного комітету ВР — народного депутата Олександра Горобця — перед Новим роком купила Мерседес Бенц G-500 2019 року випуску, який часто називають “кубиком”. На сайтах з продажу авто ця автівка коштує $150-300 000.
Таке враження, що мова йде не про молодих українських політиків, а про американських банкірів та нафтових магнатів. Скажіть, хіба таким політикам потрібна Україна інша? Україна, де править закон, де кожен чесно заробляє гідну зарплату, де розвивається економіка, вітчизняна освіта, де немає корупції? Хіба вони робитимуть бодай щось, щоб вона такою була?
Тішить єдине, що Україна, попри все, відбулася, що змінилися ми, змінилась якість нашої ідентичності, свідомості, наших стосунків з державою. Особливо змінила нас Революція Гідності і російсько-українська війна. Ці події стали величезним кроком до усвідомлення нас, українців, як сильної, патріотичної нації, але, на жаль, у багатьох політиків ось таких національних ознак так і не з’явилося… Залишилися політиканство, економічний популізм, корупція, облуда, порожні обіцянки… Мабуть, змінити вектор розвитку України зможе лише якісно нова генерація лідерів. Людей, які хочуть цілковито іншої країни, де громадяни хочуть жити, навчатись, працювати, куди хочуть повертатися, інвестувати, хочуть мати державу, рівну серед рівних, цивілізованих держав. І вони є і в нашому місті, і в інших містах, які змінюється і розвиваються попри все. В Україні багато активних талановитих людей з культурним бекграундом, зі справжнім почуттям патріотизму, підприємливих, емоційних і щирих, які хочуть змінювати на краще і світ, і свої міста, і країну. Це наша сильна сторона. Якщо ж зібрати ту силу докупи, і, як вчить народна мудрість, зітхнути всім народом — то й вітер буде.

Лариса Лазаренко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *