Цьогорічний парад вишиванок, який вже вдванадцяте офіційно влаштовують у Хмельницькому в День Незалежності, не подолав попередніх рекордів масовості, бо вже з початку шестя невпинно крапав дощ, але побив рекорд витривалості. Понад 600 хмельничан у вишиванках пронесли в руках величезний 100-метровий прапор України центральними вулицями від майдану Незалежності до Проскурівської.
І вже там, на плацу перед кінотеатром ім. Т.Шевченка, містян зі святом привітав міський голова, і всі очікували початку гала-концерту“Музична палітра нашої незалежності” з участю муніципальних та філармонійних мистецьких колективів. До речі, цьогоріч фінальною родзинкою виступів стало спільне виконання академічними хором та оркестром маршу “Зродились ми великої години”, найвідомішого маршу УПА, який у 2019 році став офіційним маршем Збройних Сил України.
Перемігши дощ, місто продовжувало квітнути вишиванками, і кожен такий парад, в який струмками з кожної вулиці вливаються гурти людей, аби разом, пліч-о-пліч пройти колоною містом, особливий: вишиванки об’єднують родини, нашу громаду, об’єднують Україну. Ми любимо наші вишиванки і пишаємося ними як незнищенним кодом нації, котра вижила попри всі ворожі намагання розтерзати, стерти нашу історичну і ментальну пам’ять. Вишиванка для нас — це одяг єднання, “маячок” кожного свідомого українця, який за вишитою сорочкою упізнає земляка в будь-якому куточку світу.
Для міського голови Олександра Симчишина парад вишиванок, як і День вишиванки, який ми відзначали цього року 20 травня, – це частина його біографії, його активної політичної діяльності. “Вперше у Хмельницькому в День Незалежності вишивану ходу організували ще у 2002 році “свободівці”. І на цю акцію прийшло у вишиванках всього 18 чоловік. Але щороку вишивана хода розросталася. А вже у 2013 році в параді вишиванок 24 серпня взяли участь понад 3 тисячі хмельничан”, — розповідав в інтерв’ю у першу річницю Революції гідності Олександр Сергійович.
Ця патріотична акція об’єднує людей різного віку добровільно, а розмаїття кроїв, узорів, символіки вишиваного одягу вабить зір, і цей квітучий парад переконує: вишиванка — це любов. У кожного своя, і кожна має власну історію. У когось із бабусиного чи маминого, батьківського спадку, хтось спеціально придбав в етнографічній крамниці. І цей рідний одяг з’являється в нас на ознаку важливої життєвої події. Історія першої вишиванки Михайла, ветерана АТО/ООС, який вишитою сорочкою святково доповнив свій військовий стрій, для нього також незабутня. “Першу вишиванку мені вишила дружина на 5-ту річницю Незалежності у 1996 році, — розповідає Михайло. — Тоді майже неможливо було в Хмельницькому в крамниці купити вишиванку, і моя молода жінка вишила червоно-чорним орнаментом звичайну чоловічу сорочку. Тепер у мене три вишиванки, але та, перша, найбільш пам’ятна”. Молоде подружжя Ярослава та Світлани Демчишиних прийшли у вишиванках, в яких торік вінчалися.
…Біля сцени на майдані люди в очікуванні початку параду зупиняються біля співаючого жіночого гурту. Знайомимося. Це фольклорний вокальний гурт “Книжківчанка”, а поруч з аматорами книжковецький депутат міської ради Сергій Болотніков. Запитую про його вишиванку. “Це мені подарувала громада на день народження, — розповідає Сергій Петрович. — Я нею дуже пишаюся і завжди одягаю на свята”.
Біля скульптурного монумента “Віра. Надія. Любов” гурт дівчат з муніципального академічного камерного хору. Усі в сукнях, вишитих чорним по білому тлу етнічним орнаментом, з традиційними подільськими “павучками” та ромбами — наче лебідки. Про емоції свята, про сукні розповіла артистка хору Юлія Алексеєва: “ Чим для нас особлива незалежність, це свято? Найголовніше – ми маємо можливість нести українську культуру в маси, пропагувати національне мистецьке надбання. Це надихає і наповнює сенсом думки, почуття. Звісно, в артистів хору багато вишитого вбрання. Сьогодні ми одягли наші улюблені сукні, з недавньої колекції. Це подільський автентичний стрій, кінця ХVІІІ століття, дуже вишуканий. Ми самі шукали давній орнамент, розробляли моделі. Прагнемо відроджувати не лише наші пісні, а й рідну подільську вишивку.”
Біля прапора, який розгортають учасники шестя, депутат обласної ради від “Команди Симчишина” Юрій Смаль. Він — учасник всіх патріотичних акцій, майданівець, ветеран АТО/ООС. Також запитую про його вишиванку. У пана Юрія їх три. Найдорожча та, що придбана в часи Помаранчевої революції. “Замовив у народної майстрині, бо хотів, щоб сорочка була особлива. Тому що кожне свято Незалежності викликає у мене величезну гордість за Україну, за наш народ, за те, що ми не здалися і рухаємося вперед. То й вишиванку абияку, вважаю, одягати не варто. Бо вона — символ України”.
Ось тримають прапор усією сім’єю: Ольга, Ярослав і чотирирічна Яринка Єршови. Всі троє в блакитних вишиванках з однаковим орнаментом. Відразу зауважую, Єршови — щасливе подружжя. Оля усміхається, погоджується. Розповідає, що це вже їхній другий родинний вишитий “Фемелі лук”, придбали до ювілею незалежності. Що вразило їх найбільше за всі святкові дні? Кажуть, що політ прапора на дронах над містом. Це викликало неймовірне захоплення масштабом польоту.
На чолі колони з прапором заступник міського голови Микола Ваврищук. Звідки його вишиванка? “Купив у Карпатах, коли відпочивав, — розповідає пан Микола. — Побачив і зрозумів: вона моя. А найперша, вишита білою низзю, ще з шкільних років”.
Несла прапор і наша колега з “Проскурова” Оксана Кріцак. “Пані Оксано, Ваша вишиванка також особлива?” “Звичайно, купили сім’єю в Івано-Франквську, коли гостювали у чоловікових батьків. А найпам’ятніша подія, пов’язана з вишиванкою — весілля доньки. Тому одягаю її з любов’ю, як родинний оберіг”. А пані Людмила Бронько придбала вишиванку у Хмельницькій крамниці “Гердан”, коли у доньки був випуск у школі. Одягала, коли та вступала до вишу. Тепер доня вже працює. А вишиванка — одяг на удачу.
Наш парад своїм добротворчим, яскравим наповненням вкотре переконав: вишивана хода в День Незалежності — сучасна, активна традиція, яку започаткували ми. А її суть набагато глибша: наше життя вишите, захищене оберегами пращурів. І ця нитка буття безперервна.
Тетяна Слободянюк