Материнство, сім’я — найголовніший екзамен, який кожна з нас складає все життя, народившись жінкою. Материнська праця титанічна і віддана, але, зазвичай, непублічна, непомітна в соціумі.
І виправити цю ситуацію взялись самі жінки, зокрема громадська організація “Бути жінкою”, яка вже третій рік вручає в Хмельницькому премію “Мама року Хмельниччини” у кількох номінаціях. Це соціальний проєкт для жінок-матерів, які мають активну життєву позицію, ведуть соціальну роботу, вдало поєднують кар’єру зі своїми обов’язками матері та дружини. “Ідея конкурсу, — розповідає засновниця і голова ГО “Бути жінкою” Тетяна Кріль-Кріцак, – виникла в мене п’ять років тому, коли я була вагітною і лікарі поставили діагноз, що народиться дитинка з синдромом Дауна. Це підтвердили й генетичні експертизи. Ми з чоловіком прийняли рішення, що наша дитинка має народитися. І так сталося, що малюк народився здоровим! І, власне, через це народилася й ідея проєкту “Мама року”.
У минулі роки свої історії писали матусі, а цього року висувати кандидатур на участь у премії могли будь-хто: близькі, рідні, колеги, які надсилали на адресу конкурсу життєві історії незвичайних жінок.
“Чому ця премія важлива? Тому що це — соціальний проєкт, — підкреслила Тетяна Кріль-Крицак. — Він створений для того, аби об’єднувати жінок різних професій, різного статусу і різного віку. Загалом в проєкті взяли участь 20 номінанток. Це не конкурс красунь чи успішних ділових леді. Це — душа, материнство, це головне покликання жінки — оберігати сімейні цінності і виховувати щасливих дітей.
За результатами голосування журі та користувачів соцмереж ,переможницями в чотирьох номінацях стали: “Жінка року” — Олена Голяк; “Жінка — хоробре серце” — Ольга Мазур; “Мама року” — Олена Тертична; в номінації “Народна любов” перемогу отримала Алла Кривак.
Окрім вітальних слів та відзнак, усі учасниці проєкту отримали подарунки від спонсорів премії.
Хто ж вони, номінантки премії “Мама року Хмельниччини-2021”?
“Жінка року” — Олена Голяк, матір трьох дітей, лікар, консультант з грудного вигодовування, партнерських пологів, секретар громадської ради при УОЗ ХМР, створила ГО “Світанок” для реалізації соціальних проєктів. Нині, в час пандемії “світанківці” допомагають медикам у лікувальних закладах.
“Мама — хоробре серце” — 43-річна Ольга Мазур виховує трьох дітей, волонтерка. “Страшний діагноз ДЦП, жахливі прогнози і примарні шанси на життя мого синочка Іллі… Операції, лікарні, реабілітації, сльози, молитви”, — розповіла свою історію жінка.
Сім’я мешкала в Києві, і жодна школа не готова була Іллю прийняти. Тоді, це був 2008 рік, вони почули, що в Хмельницькому є школа, де впроваджують інтеграцію дітей з особливими потребами в освітній процес. Так сім’я приїхала в Хмельницький.
“В нього повірили, його полюбили. Я ж практично оселилися в школі, я просто стала її часткою… Річ у тім, що школа має дві окремі будівлі, і лише початкова школа мала архітектурну доступність для хворих діток. Відступати ми не збиралися, це був 2012 рік (я народила тоді третю дитину). З немовлям на руках, об’єднавшись з іншими батьками, почали протоптувати стежинки: мерія, департамент освіти, депутати, Верховна Рада, спонсори…”, — згадує Ольга. — Мій син нині вже студент ІІ курсу ХНУ, а я продовжую допомагати іншим дітям, коли їхні матусі не поруч. Ці дітки тепер теж мої!”.
Олені Тертичній, переможниці в номінації “Мама року” — майже 43 роки, приватний підприємець (інтернет продажі). Жінка про себе розповіла, що мріяла стати мамою, однак здоров’я її підводило. Разом з чоловіком довго боролися за створення великої родини. Так народилися Олександра, а потім Варвара, Артем, Гліб. “Наше суспільство дивно і насторожено ставиться до багатодітних сімей. Будь-хто може запитати маму з коляскою і ще трьома дітьми поруч: “А навіщо ж ти, бідна, так багато народила?!”. Бо хотіла! Бо в цьому бажанні я вільна! З Єгором виростимо чудових людей, кращих за нас, я твердо знаю це. Таким чином, ми змінимо світ на краще. А це важче, ніж полетіти в космос або знайти кістку ящура глибоко в печері. Стати чиїмось крилами, підтримкою. Бути мамою і татом.”
У номінації “Народна любов” найбільше голосів дісталося Аллі Кривак, мамі п’ятьох дітей, директорці Хмельницького НВК №31. Про себе багатодітна матуся розповіла:
“Я зрозуміла, що мені вдається виховувати справжніми помічниками синів, коли ми з чоловіком захворіли на коронавірус. Я була вагітною на дев’ятому місяці, у важкому стані, в перинатальному центрі, чоловік — в інфекційній лікарні. А діти залишалися самі на 16 днів… Ми видужали, повернулися додому ще з одним маленьким чудом, — розповіла про себе жінка. — Я мама і я вчитель — це дві невід’ємні та головні функції у моєму житті. Це одне ціле для мене, тому що я завжди намагаюся стати для своїх учнів, вихованців другою мамою, отже, окрім власних п’яти, мої — ще шістсот п’ять дівчаток та хлоп’яток”.
Чотири різних історії, чотири різні долі, яких об’єднує головне: талант бути мамою, бути жінкою. І зуміти стати щасливою наперекір труднощам, стереотипам і будням. Материнство — це найбільше свято душі, яке здатна створити кожна з нас. Просто потрібно повірити в себе і любити.
Тетяна Слободянюк