На вовка хтось із них перетворюється не завжди. Зазвичай залишається для нас другом. Але, коли власники починають нехтувати правилами утримання, саме тоді собаки починають становити для нас загрозу. Але якщо нічого не поміняти у нашій спільній поведінці, випадки нападу собак на людей триватимуть і далі.
На жаль, таке побачиш не часто: власник вигулює величезного собаку в наморднику. Типовою є інша картина. Господар веде його просто на поводку. Недавно проходила повз таку парочку: кремезний чолов’яга ледь-ледь давав собі раду з “керуванням”. Та буває і гірше, коли вигулюють і без намордника, і без поводка. У дворах, біля дворів, на стадіонах. Де ходять люди, бігають діти.
СВІТЛАНА Г.: У центрі міста йшла жінка з вівчаркою. Щось тій вівчарці не сподобалося, і вона почала вириватися. Та жінка не могла її втримати, вона просто лягла на собаку, як на людину, тримала за лапи. А та все рветься! Це було жахливе видовище. Центр міста. Здоровенний пес… У нас у дворі сусіди колись тримали ротвейлера. То хіба він не перестрибував у пісочницях через голови! Так, фізичної шкоди не завдавав, але уявіть картину: дитина грається, і раптом над нею зависає пес із розчепіреною мордою. Власниця любила повторювати, що він же нікого не покусав. Але не треба й кусати! Досить самого страху…
ЛЮБОВ С.: Три роки тому о сьомій ранку поверталася з роботи. Біля “Жовтневого” мене оточила зграя бездомних собак. Взяли в кільце і почали гавкати. Було так страшно. Довкола ні душі. Думала, вже все… На щастя, патрульна поліція робила об’їзд. Хлопці одразу зрозуміли, в чому справа, під’їхали впритул, відкрили мені двері машини…
ХРИСТИНА Л.: На нашій вулиці люди тримають величезного собаку. Там приватні будинки. Пес завбільшки з теля, а огорожа у них зовсім невисока. Коли повз ходять люди, він страшенно гавкає і біжить вздовж тієї сітки. Одного разу, якраз після Різдва, перестрибнув через огорожу і кинувся до мене. Як я кричала… Але у відповідь почула: “Та ви що? Наш пес не кусається!”
Ми не можемо “сидіти” в собачій голові. Ми й за себе не можемо часом відповідати, коли здають нерви: і обзиваємо, і виливаємо у прямому ефірі на свого опонента склянку води, і вириваємо волосся, і пускаємо в хід кулаки. То як можемо стовідсотково бути впевненими в тому, що пса не перемкне і він не відхилиться від своєї звичної лінії поведінки? Крім того, власник тварини не може її оцінювати об’єктивно, як батьки – власну дитину. Так само з тваринами, які з нами щодня, яких ми годуємо, які облизують нам руки, вірно заглядають в очі. Тих, кого любимо, ми часто сприймаємо крізь іншу оптику. Ніяк не збагну, чому це така проблема: одягнути тварині намордника? І був би чистий спокій.
Знайомий кінолог якось мені сказав: “У мене собака ходить у наморднику — так він чваниться, пишається цим. Показує всім, що в нього є така прикраса! Я його з дитинства так навчив. І жодного дискомфорту, жодних проблем нема. І людина, коли бачить, що собака в наморднику, почуває себе поряд зовсім інакше. У безпеці! За кордоном усі законослухняні. Сказано — в наморднику, значить, вигулюють у наморднику”.
Дорогою у міський травмпункт зустрічаю жінку з великим собакою. Дай-но, думаю, проведу своє міні опитування. Жінка виявилася дуже привітною і налаштованою до діалогу. Але одразу щиро так мені сказала: “Знаєте, вже скільки живу, жодного разу не чула, щоб собака на когось напав”. Тому своє перше запитання ня до завідувача дитячого травмпункту ХМДЛ Віталія ОДАРЧУКА я почала власне з цього: чи звертаються до них люди, яких покусав пес? Чи, можливо, чутки про напади собак явно перебільшені?
— Звичайно, такі випадки непоодинокі. Всі рани можна умовно розділити на дві категорії. Спровоковані, тобто отримані внаслідок того, що дитина гралася, забирала їжу чи дражнила собаку. І неспровоковані. Коли собака нападає без видимих причин. Найчастіше маємо справу з неспровокованими укусами.
— А кілька свіжих випадків можете згадати?
— Та їх всі обговорювали. У Красилівському районі дитина захотіла погратися з домашньою вівчаркою, яка жила у родині вже багато років. І та напала! Покусала обличчя. Щоб ви розуміли, там звисали просто шматки відірваної шкіри: ніс, щоки… Дякувати богу, не зачепила очі. Добре, що лікарі на місці гарно спрацювали. Все ідеально позашивали, промили, навіть краплинки гною не було. На сьомий день зняли шви. Рубці, звичайно, залишаться, бо травма була жахлива. Наголошую ще раз: це був їхній пес… Інший випадок. 34 кусані рани! Інше — постраждав 17-річний підліток. На дачному масиві на нього напали дві бійцівські собаки. І хоча хлопець доволі сильний і статура відповідна — пошматували нівроку. Добре, що обійшлось без серйозного ушкодження органів чи судин, тільки шкірні рани, які з часом загоїлись. Але так буває не завжди. Собака — це небезпечна тварина, особливо великі породи, якими дружніми та мирними вони не видавалися б їхнім власникам.
— Розумію, що коли тебе кусають, у паніці важко згадувати про стратегію захисту, і все ж…
— Якщо вже таке стається — приймати захисну позу. Закрити руками голову, обличчя, живіт. Це найбільш небезпечні зони, від ушкодження яких можна померти. У таких випадках, грубо кажучи, жертвуємо руками і ногами. Не треба відбиватися, тоді, кажуть, собаки стають менш агресивними. Ну і, безумовно, будь-який укус, навіть легкий, навіть незначний, особливо невідомими собаками, є підставою для звернення до нас, тому що тварини є переносниками дуже небезпечного захворювання — сказу, від якого лікування просто не існує.
Єдине, що від нього захищає, екстрена профілактика, яку проводимо ми. Тому навіть, коли у постраждалого легкий ступінь ураження, звертатися обов’язково, адже інфікування залежить не лише від розміру рани, а й від того, за яку саме частину тіла вкусив собака. Це дуже важливо, і від цього залежить тактика лікування. Тільки лікар зможе оцінити: є там зараження чи нема. Більшість ран загоюються доволі легко, а от якщо через садно потрапить вірус сказу, від цього можна померти.
Ну і трохи статистики, особливо для тих, хто запевняє, що їхній собака нізащо не покусає. Наводжу кількість осіб, укушених собаками, які зверталися у травмпункти наших двох міських лікарень. У 2018 їх було 657; у 2019 — 706; у 2020 — 625. Перший квартал цього року — 170. Виходить, у середньому за місяць — 53 постраждалих. Хтось може заперечити — то їх же не загризли! А я згадую людей, які непритомніють у кріслі дантиста чи від проколу в палець для забору крові. Це одне з найгидкіших відчуттів, коли на тебе кидається озвірілий пес. Пес не повинен становити для людей жодної загрози. Про це мають подбати власники тварин. Крапка. І нести відповідальність згідно із законом. Статистику ви бачили. Але, як сказали мені у патрульній поліції, зареєстрованих звернень громадян з приводу укусів собак дуже мало. Тобто у лікарню ми йдемо, а от до поліції не доходимо. Хоча, насправді, якщо вас покусав собака, ви можете спокійно вимагати через суд відшкодування матеріальних збитків, пов’язаних із пошкодженим одягом, з лікуванням,з тимчасовою непрацездатністю. Береться до уваги навіть така обставина, як порушення соціальних зв’язків, коли потерпілий змушений через укус сидіти вдома і від цього страждає його кар’єра. Або коли через травму він не зміг потрапити на побачення свого життя. Моральні збитки за законом також мають компенсуватися. І шансів на це ,за словами адвоката Андрія МІСЯЦЯ, доволі багато.
— Пане Андрію, з матеріальним відшкодуванням зрозуміло, а як довести, що я, справді, сильно злякалася? Цілком можливо, це відіб’ється на здоров’ї не так вже й одразу…
— Почекайте, суддя, який розглядає справу, також людина. Йому так само болить, він так само чогось боїться. І якщо ви скажете, що злякалися, не треба доводити, що ви злякалися і приводити свідків. Це ясно і так.
— А як довести, що це саме той пес?
— Я рекомендую одразу телефонувати на 102, щоб перевірити, чи є там склад злочину. Поліція збере матеріали: що за собака, хто власник, і потім ті матеріали потерпілий зможе витребувати. Є можливість — фотографуйте. Кличте сусіда: “Василю, дивися, цей собака мене покусав!”… Знаєте, я не втомлююсь повторювати: безкарність породжує правовий нігілізм і недотримання закону. Якщо люди не будуть перейматися тим, щоб покарати винного, такі явища будуть відбуватися і надалі. Є таке поняття у праві, як превенція. Вона буває спеціальна і загальна. Спеціальна — це коли, наприклад, особа, на яку поскаржилися за порушення правил утримання собак, заплатила штраф. Після цього зазвичай вона вже буде тримати собаку на повідку, бо буде знати, що наступного разу її знову покарають. А загальна, це коли інші побачать, що тій особі не зійшло з рук, тому краще із законом не жартувати. А якщо цього немає, то маємо те, що є… Дивіться, є правила утримання собак, є відповідальність за порушення цих правил. Але люди не так часто звертаються в поліцію. Хтось думає: що воно дасть? Дехто переконаний, що судитися дуже дорого. Але існує і безоплатна правова допомога. Тобто, насправді, інструменти є…
За словами адвоката, у нас доволі хороші закони. Виходить, доволі часто винуваті ми самі. Можливо, в Німеччині чи Франції ті закони такі ж, як і в нас. Але там нікому на думку не спаде вести бультер’єра без намордника. Бо знають: так просто це не мине. Викличуть поліцію. Звісно, це не просто: робити зауваження, обстоювати свої права. Але поки в нас з вами не проріжеться голос, так