У фокусі

Vladymir Putin, you think is a killer?”

Путін — вбивця. Ця фраза, вирвана з контексту інтерв’ю відомого журналіста Джорджа Стефанопулоса, стала для усіх ЗМІ сенсаційною. Нею кишать усі газети та інтернет-видання, її цитують та обговорюють у соцмережах. Навіть президент Зеленський та його оточення, як папуги, почали повторювати ту фразу, хоча раніше не спромоглися назвати Росію бодай країною-агресором. Натомість прогинались перед Путіним, демонструючи українцям свій псевдопатріотизм.
А пан Аваков навіть запевнив усіх, мовляв, ще до Байдена називав Путіна вбивцею. Путін —вбивця однозначно, але можна лише припустити, як вела б себе українська влада, якби раптом виявилось, що Байден насправді такого не говорив. Адже в англійській мові слово “killer”, яке вжив журналіст, та слово “murderer” (вбивця) мають дещо різне значення, а сам Байден не конкретизував, що він має на увазі. Не уточнив про це й журналіст, хоча є досить досвідченим. Хто знає, можливо, американський президент, називаючи Путіна кілером, навіть не думав про Україну? Можливо, така фраза десь визначала його ставлення до московського диктатора, бо ж, насправді, Путін — вбивця світового масштабу. Можливо, через його втручання у федеральні вибори США та підтримку Трампа. Втім, дивує відповідь самого кремлівського карлика, який прикинувся дурником, відповівши Байдену дитячою реплікою совкового періоду на кшталт: хто прозивається, той сам так називається. Звісно, рівнем президента це назвати взагалі неможливо, але суть навіть не в цьому. Адже попри те, що США вже анонсували про виділення Україні 125 млн доларів військової допомоги та про застосування санкцій щодо Росії, хоча й не уточнювали, які саме та проти кого, на ситуацію на Донбасі це точно не вплине. Суть в тому, як другий рік поспіль Банкова керує державою і, попри гучні заяви, насправді абсолютно нічого не робила для повернення Криму та деокупації Донбасу, а, можливо, просто блефує. Бо ж те, що витворяла досі, і навіть те,чим прикривається зараз, вже не лицемірство, а страх. Взяти хоча б ситуацію з провалом спецоперації із затриманням групи “вагнерівців”, які воювали та скоювали злочини на Донбасі, або так звані Мінські угоди, які, насправді, свідчать лише про продовженя війни, а не про так зване перемир’я. Суть у тому, що попри потуги Зеленського і його оточення хоч якось продемонструвати нам і світу свої реформаторські “здібності” і показати “ефективну” роботу — це лише гра. Та й навіть пандемія досить переконливо показала всю абсурдність, яка відбувається всередині державної системи. І це в котрий раз доводить те, що шоумени та сценаристи можуть професійно писати і виконувати акторські ролі та позувати на камеру, можуть зняти кіно, в тому числі й продовження про Голобородька, але аж ніяк не управляти державою! І біда не в тім, що не вміють, а в тім, що навіть не прагнуть до цього. А якщо об’єднати “зусилля” усіх наших “слуг” та “добрі” наміри Медведчуків-Рабіновичів, то хіба це не зрада народу України? Хіба це не політика, спрямована на знищення держави? Хіба це не прірва? І ми маємо розуміти, що ні Захід, ні США нас з неї не витягнуть, бо ж, як кажуть, врятування потопаючих — справа рук самих потопаючих.

З 27 липня 2020 року, відколи на Донбасі було оголошено всеосяжне перемир’я, місія ОБСЄ нарахувала 1000 порушень тиші з боку противника. За даними штабу ООС, ця кількість в рази більша. 23 березня в зоні ООС зафіксували десять порушень режиму припинення вогню.
Біля Водяного, у передмісті Авдіївки, поблизу Шумів російські найманці обстрілювали українські позиції з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї. Поблизу Славного та Гнутового противник відкривав вогонь по позиціях ООС із гранатометів різних типів, в тому числі із станкових протитанкових гранатометів.
За інформацією Міністерства оборони України, зазначені факти свідчать про те, що представники незаконних збройних формувань Російської Федерації продовжують порушувати раніше досягнуті домовленості.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *