У міській дитячій школі мистецтв відбулася премʼєра вистави “Вирок Міри”. Інсценізацію твору сучасної письменниці Юлії Чорнієнко підготував режисер зразкового театру-студії “Чарівна скринька”Анатолій Тітов. Прʼемєрна постановка розкриває проблему булінгу серед підлітків, що, на жаль, залишається не вирішеною в сучасному суспільстві.
“Актуальних п’єс для дитячих театрів дуже мало. І повість Юлії Чорнієнко “Вирок Міри” мені допомогла. Дуже вдало письменниця написала про дитяче цькування, дорослу байдужість, що привели до невиправних наслідків”, — розповідає Анатолій Тітов.
Дійство відбувається в типовій школі, типовому класі, де навчаються діти з різних сімей, з різним достатком та інтересами, але всіх їх обʼєднує одне — неприязнь, ворожість чи навіть ненависть до однокласниці Міри.
Замкнена, соромʼязлива дівчинка щодня терпить знущання та кепкування. Її називають “ходячим секонд-хендом”, “смердючкою”… Професійний обов’язок вчителів відреагувати на ситуацію зводиться до формальної бесіди для “галочки”. По суті, дівчинка залишається наодинці зі своєю проблемою й самотужки має вигравати “війну” з однокласниками.
Коли межа її терпіння переповнюється, зацькована школярка виносить свій “вирок Міри”. Зʼявляється в школі обмотана вибуховим пристроєм, замикає ровесників у класі й, погрожуючи підірвати себе та їх, врешті, виказує все, що накипіло на душі. Вчинки її однокласників, справді вражають. Виявляється, двоє навіть хотіли зґвалтувати Міру. В класі створився “клуб ненависників дівчинки”. Підлітки замислили закохати Міру в одного з них, а потім публічно висміяли її почуття. І ніхто не здолав інстинкту “зграї” — не заступився за Міру.
Під час розмови “заручників” Міри виявляються слабкі сторони й інших однокласників, які вважалися лідерами. Ситуація набуває апогею, коли Міра таки натискає на кнопку, щоб підірвати себе й своїх кривдників. Але пристрій не спрацьовує, і підлітки, вже без страху, карають Міру. Цього разу їхня жорстокість — безмежна! Вони бʼють її до смерті, до втрати свідомості гамселять однокласника, єдиного, який наважується її захистити.
На жаль, статистика жорстокості підлітків невтішна. Залишається лише знайти винних. Першочергово, це дорослі, які не прислухаються до проблем своїх дітей, учнів, не зʼясовують, у чому причина несприйняття їх ровесниками. Хіба у випадку Міри не мав би втрутитися шкільний психолог, класний керівник чи батьки?! Чомусь діти вирішували свої проблеми самостійно.
Як стверджують психологи, для дітей немає напівтонів, тому іншого, нетипового ровесника вони сприймають вороже. Не відчуваючи належної відповідальності, вони можуть бути дуже жорстокими. Варто лише комусь розпочати ворожнечу — підхоплять усі. І мало кому вистачить сміливості вийти із “зграї” кривдників, щоб захистити потерпілого.
Напевно, в кожного в шкільні роки в класі були диваки та відлюдьки, від яких сахалися, з якими не дружили. Але часто з таких виростають великі люди. А інколи об’єктом булінгу та загальної неприязні, навпаки, стають активні, здібні, талановиті діти. Тому сучасні психологи, педагоги, соціальні працівники, письменники, діячі культури, журналісти так багато уваги приділяють проблемі булінгу, поширюють інформацію, як цьому запобігти.
“Головне — не мовчати, звернутися за допомогою до дорослих, яким довіряєш: батьків, вчителів, шкільного психолога. Я також була жертвою булінгу ровесників. Не знаю, в чому причина їхнього глузування. Можливо, заздрість. На щастя, дорослі допомогли пояснити ровесникам, що я їм не ворог, як і вони мені. Тому свою роль головної героїні повністю зрозуміла. Вважаю, належно її зіграла”, — каже виконавиця ролі Міри Олександра Вичавка.
Загалом, усі юні актори театру “Чарівна скринька” відмінно перевтілилися у своїх ровесників на сцені. Показали вади сучасних підлітків: жорстокість, відчуття безкарності й вседозволеності, невихованість, розбещеність.
Гарною грою у виставі “Вирок Міри” вихованці дитячої школи мистецтв підтвердили звання зразкового театру-студії.
“Чимало з моїх випускників нині навчаються в теа-тральних вишах. В школі розвиваємо акторські здібності дітей, а заразом своїми виставами звертаємо увагу молоді на важливі актуальні й вічні теми”, — додає Анатолій Тітов.
Ірина Салій