Прихильники активного способу життя не уявляють себе без туризму. І не обов’язково витрачатися на дороговартісні закордонні мандрівки, адже в Україні, зокрема на Хмельниччині, є чимало дивовижних та історично цікавих місцин.
Майже 27 років у місті діє міський Центр туризму та краєзнавства учнівської молоді, де туризму і любові до рідного краю вчать змалечку. Саме вчать, адже, щоб вирушити в похід, потрібні добра фізична підготовка й гарні теоретичні знання.
Нині в Центрі діють 34 гуртки, 16 із яких туристсько-краєзнавчого напрямку, решта — туристсько-спортивного. Заняття безкоштовно відвідують понад шість сотень юних хмельничан.
Як зазначає очільниця центру Леся Стебло, туристсько-краєзнавчий напрямок більше повʼязаний із дослідницькою роботою. Разом із керівниками гуртків діти навіть пишуть дослідницькі роботи, як-от “Мій рідний край” — про історичні та географічні особливості Хмельниччини. Відбувається дослідницька робота з географічного, літературного, історичного краєзнавства, народознавства. А незабаром планують впровадити популярне нині екологічне краєзнавство.
Цікаво, що керівник гуртка історичного краєзнавства Оксана Степанова, яка за сумісництвом працює вчителем історії в гімназії №2, разом зі своїми вихованцями розробила “Інтерактивну культурно-туристичну мапу Хмельниччини”. Тепер за допомогою цієї мапи в Інтернеті можна роздивитися місце розташування важливих історичних та індустріальних центрів області. Вихованці Оксани Степанової також досліджують і представляють Хмельницький як місто з багатою історією та культурними традиціями. Нині працюють над проєктом “Точка на карті, що оживає”. Розробили цікаві інтерактивні екскурсії вулицею Проскурівською, муралами міста тощо.
“Дослідженнями вихованців нашого центру користуються навіть офіційні делегації, які приїжджають до Хмельницького з інших міст і країн. Маємо задум разом із освітянами міста розробити юним екскурсоводам спеціальні костюми героїв епох, про які вони розповідатимуть під час екскурсу в минуле Хмельницького. Дуже важливо захопити дітей історією, адже часто навіть дорослі не знають цікавих фактів про рідний край, важливих архітектурних памʼяток тощо”, — зазначає Леся Стебло.
Чимало знахідок із походів вихованців міського Центру туризму та краєзнавства учнівської молоді знаходяться в їхньому імпровізованому музеї-фойє головного корпусу, що на вул. Хотовицького, 6. Тут — колекція різних твердих порід Поділля, стародавні ужиткові речі тощо. Чимало для музею придбала сама очільниця центру. Наприклад, за допомогою рідних, близьких, благодійників розробили банери з мапами історичних памʼяток і туристичних принад області.
Туристсько-спортивний напрямок центру базується на техніці пішохідного й спортивного туризму. Вихованці мають бути витривалими та фізично підготовленими. Адже кожен похід, особливо гірською місцевістю, передбачає використання спеціального спорядження. Здебільшого необхідне для походу закуповують за кошти міського бюджету, адже депутати міської ради підтримують ініціативи туристичного центру.
У туристсько-спортивному напрямку потрібно розрізняти пішохідний і спортивний туризм. Перший — це семиденні п’ятиденні чи триденні походи не лише в межах області, а й усієї України.
“Дуже шкода, що після анексії Криму наші діти не мають можливості здійснювати походи в Кримських горах. Нині основна наша туристична локація — Подільські Товтри. Також дуже багато туристичних походів проводимо в Карпатах”, — додає Леся Стебло.
Спортивний туризм — це більш технічний напрямок, де потрібно досконало володіти технікою, їздити на змагання, виконувати певні вимоги та нормативи. Також у центрі навчають спортивному орієнтуванню на місцевості. Тут потрібні відповідні знання з географії, математики тощо.
У спортивному туризмі вихованці центру мають неабиякі успіхи. Надскладний одинадцятиденний похід протяжністю 140 кілометрів цьогоріч зі своїми вихованцями здійснила керівник гуртка центру Інна Мельник. Протягом року відбулося чимало змагань різного рівня.
Для того, щоб здійснити туристичний похід, вихованці центру мають бути застрахованими, проходять спеціальні інструктажі. Це робить мандрівки безпечнішими.
“У нас діти навчаються за покликом душі. Коли дитина свідомо в юному віці бере на себе рюкзак, який інколи важить 15-20 кілограмів, і в різну погоду мандрує горами, це дуже вражає, — каже очільниця центру. — Чимало з педагогів центру — колишні вихованці туристичних гуртків. Серед них — викладачі історії, кандидати та майстри спорту. Пишаюся нашим колективом. Наприклад, колишній вихованець центру — керівник туристичного гуртка при СЗОШ №29 Юрій Габай. Члени його команди два роки тому стали переможцями чемпіонату України з пішохідного туризму серед юніорів. Це велике досягнення, для якого потрібно займатися мінімум три-чотири роки”.
Планують у міському Центрі туризму та краєзнавства учнівської молоді розвинути й водний туризм. Два роки тому за підтримки міської ради закупили туристичні байдарку і катамаран. Потрібно ще покращити спорядження та залучити фахівців. Нині ж центр організовує майстер-класи, виїздні походи і тренувальні збори на Дністрі. Коли дозволяє погода, в теплу пору року для вихованців центру організовуються квести та змагання на байдарці та катамарані.
Важливо, що міський Центр туризму та краєзнавства учнівської молоді не лише навчає, а й оздоровлює вихованців. В період канікул, коли починають роботу оздоровчі табори, відкривається й наметовий оздоровчий табір центру “Мандрівник”. Раніше він зазвичай розташовувався на берегах Дністра, але нині переведений на територію хмельницького оздоровчого табору “Чайка”. З таборів діти завжди повертаються загартовані й щасливі! Нині планується розташовувати оздоровчий табір і на березі Південного Бугу.
Тож робота міського Центру туризму та краєзнавства учнівської молоді — цікава й корисна. Тут постійно відбуваються походи, змагання міського й навіть всеукраїнського рівнів, де хмельничани виборюють призові місця, проводяться майстер-класи серед учнів та педагогів, брейнринги та ще чимало цікавих заходів. Свої вміння та навики мають можливість показати не лише учні, а й вчителі, зокрема на традиційному фестивалі “Листопад”.
“Нас не лякає ні дощ, ні спека. Завжди бадьорі й активні. Два тижні тому разом зі своїми вихованцями здійснили похід у Карпати, де підкорили гору Грофа. Залишилися неймовірні враження, особливо коли вранці з туристичного притулку спостерігали, як у жовтні падав сніг. Сподіваюся, тепер, коли стали об’єднаною територіальною громадою, до нашого центру приєднаються ще чимало вихованців, а наші можливості розширяться”, — каже Леся Стебло.
Ірина Салій