Українське суспільство поринуло у перебіг подій реаліті-шоу за умовною назвою “COVID-фонд”, де дійсність і вимисел так природно і яскраво переплелись, що “зеленим” режисерам могли б позаздрити популярні рейтингові шоу “Пекельна кухня”, “Останній герой” та інші. Нам закинули інтригу, яка народила безліч версій, і найголовніші: невже ніякого фонду не було? Чи таки існував? Якщо існував, то звідки у нього блискавично влили кошти, тобто із яких запланованих статей Держбюджету, і, головне, можливо, їх реально злили і зливають дотепер? Просто не фонд, а якийсь фантом, привид!
Спочатку у квітні оголосили, що уряд створив спеціальний стабілізаційний фонд для подолання епідемії та її наслідків. Для фонду виділили з бюджету 66 мільярдів гривень, які довелося забрати з інших сфер, а також долучили кошти ЄС, урядів інших держав та грантових організацій. Найбільше “порізали” фінансування освітніх, культурних та спортивних проєктів. Але ж здоров’я і життя важливіші! Суспільство це розуміло і чекало.
Перший скандал вибухнув уже в липні: гроші у фонді майже закінчились і залишилось 3,2 мільярда. Про це повідомили у Міністерстві фінансів України на запит журналістів вітчизняних та закордонних видань. Чому ще й закордонних? У них що свого коронавірусу немає? Але, виявляється, нашим фондом зацікавились у МВФ. От і почали наші урядовці навперебій пояснювати, що й куди переповзало з фейкового фонду.
Пам’ятаємо, як детально повідомлялося, куди були розподілені гроші: а саме 35 мільярдів спрямували на Міністерство інфраструктури для великого будівництва та ремонту доріг. Міністерство охорони здоров’я отримало 8,3 мільярда і т.д. Втім переповнені українські шпиталі майже стовідсотково утримують місцеві бюджети. Заплутана історія!
Перераховувати, як різалась та латалась “охрімова свита” ковідного фонду, немає потреби, про це не писали і не читали хіба що ліниві. Але як віртуозно зе-команда щоразу пояснювала свої благородні наміри і дії! Мовляв, “Слуги народу” служать народу.
А напередодні місцевих виборів інформаційний простір знову вибухнув новиною: влада над усе переймається патріотичним вихованням! Із розшматованого ковідного фонду мільярд гривень виділили Міністерству культури та інформаційної політики. Мов гучний клич трембіти, рознеслось Україною: ці кошти будуть спрямовані на створення патріотичних серіалів. Про це повідомив Урядовий портал.
Але, виявляється, це не якісь додаткові вливання в українську культуру, не подарунок з боярської руки! Насправді це гроші, які спочатку від Мінкульту відгребли в “ковідний” фонд, а потім повернули “через гостру потребу фінансування культурних проєктів, зокрема і тих, котрі постраждали від коронакризи”, як розповів журналістам “Радіо “Свобода” міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко. Щоправда, у значної частини суспільства, безперечно, виникає побоювання: а які патріотичні проєкти ми побачимо за повернені з фонду гроші? Адже позицію пана Ткаченка щодо української мови, української героїки та історії важко назвати патріотичною. Хіба що “зеленим” нині вкрай потрібно піднімати розтрощені рейтинги “слуг народу”, то й у пекло стрибнуть.
І взагалі, чи дійдуть гроші до кінопатріотів? Адже до кінця року залишилося неповних два місяці. Як Міністерство культури зуміє і конкурси оголосити, і кращі проєкти затвердити і, головне, встигне розподілити на них кошти?!
Після тривалих пошуків в Інтернеті я знайшла таки єдину, і, слава Богу, втішну й очікувану кіноновину. Йдеться про знамениту співачку Квітку Цісик, про яку знімуть біографічний музичний фільм. Про це повідомив портал “Стожари”. Режисером фільму “Квітка”, за конкурсним відбором Держкіно, виступатиме Тарас Ткаченко (“Чорний Ворон”, “Гніздо горлиці”), — йдеться у повідомленні.
Продюсерка фільму “Квітка” Валерія Борщевська розповіла передісторію. “Ми виграли грант в Українського культурного фонду в 2019 році й успішно реалізували проєкт: був написаний сценарій, створений сайт проєкту, рекламні матеріали, а також відбулося відрядження до США у Нью-Йорк, де ми познайомилися з Едвардом Раковичем, чоловіком Квітки Цісик, який є правовласником на її ім’я і голос. Під час зустрічі домовилися про подальшу працю над проєктом”.
Автори сценарію стрічки — Сергій Дзюба й Артемій Кірсанов, відомі за такими художніми фільмами і книгами, як “Позивний Бандерас” і “Заборонений”. Це буде перший художній повнометражний фільм про Квітку Цісик. Зокрема, про її першу і єдину подорож в Україну в 1983 році. Інформації про цю подорож обмаль, тому в авторів є можливість спиратись на реальні і документальні факти. З цього сценаристи відтворять цікаву історію для глядача.
Поки невідомо, хто саме зіграє співачку. На прем’єру біографічного фільму “Квітка” можна очікувати у 2022 році. До речі, промокампанія “Квітки” вже розпочалась, і навіть у Хмельницькому з’явились рекламні білборди з анонсованою новиною. Чудово! Але ви ніде не знайдете інформації, що до остаточного створення “Квітки” будуть долучені повернені з ковідфонду гроші. До того ж, це повнометражний фільм, а не телесеріал.
А на які ж телепроєкти можуть претендувати “патріотичні” гроші? Невідомо. Бо невідомо, яка начинка у патріотичного пирога, який випікається нинішніми “квартальниками” з оточення президента. А ще, пам’ятаємо, як не хто інший, а наш президент спересердя назвав ввірену йому країну “недогосударством”. “Недопатріотизм” гаранта став реальним наслідком: в його ставленні до української армії, мови, історії, культури, тобто сфер, які захищають і формують національну ментальність.
До речі, про серіали. Найкращим українським телесеріалом 2020 року, тобто продуктом для масового глядача, визнано 12-серійну сучасну телеверсію “Спіймати Кайдаша”, створену компанією “ПроКіно” для телеканалу СТБ за мотивами повісті Івана Нечуя-Левицького, яка описує життя однієї родини в українському селі. Драматургиня Наталя Ворожбит написала сценарій у 2015 році, а в 2017 році телесеріал отримав фінансування від Міністерства культури, молоді і спорту. Прем’єра відбулась у березні цього року. Тобто, робота тривала понад п’ять років. І до нинішнього Мінкульту цей проєкт не має ніякого стосунку.
Тож міркуємо далі: якщо серіальний продукт від ідеї до реалізації проходить дуже тривалий у часі проміжок, то не важко здогадатись, що “ідея патріотичних серіалів”, озвучена за мільярд, так само може розтанути у лабіринтах інтриг, як і спочилий у Бозі ковідний фонд. Поживемо — побачимо?
Тетяна Слободянюк