Щороку, щойно закінчується черговий опалювальний сезон, підприємства теплокомуненерго області розпочинають підготовку до нового.
Тарифи, за якими подоляни сплачують за послуги теплопостачання, немаленькі, натомість знову і знову чуємо про зростання боргів таких підприємств за постачання газу. Більше того, чекаємо, чи розпочнеться сезон взагалі. На сьогодні заборгованість за поставки газу теплопостачальними підприємствами сягнула рекордної суми у 36,7 млрд грн.
За даними НАК “Нафтогаз України”, серед наших тепловиків за кількістю боргів лідирують три підприємства: КП “Міськтепловоденергія” з Кам’янця-Подільського — 218,5 млн грн, МКП “Хмельницьктеплокомуненерго” — 156,7 млн грн та КП “Південно-Західні тепломережі”, яке боргує Нафтогазу 94,4 млн грн.
Ситуація з боргами теплопостачальників перед “Нафтогазом” тягнеться вже багато років. Розпочалося таке явище з моменту, коли регулюванням тарифів на теплопостачання зайнялася Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Вона встановлювала тарифи нижчими від реальних, а тому ці підприємства працювали у збиток. А от компенсувати такі збитки підприємствам мала держава. Вочевидь, це було політичне питання, щоб не підвищувати тарифи, але й різницю держава не відшкодовувала. От саме ця різниця і почала накопичуватися, коли держава перестала платити підприємствам по своїм рахункам. Спочатку ці борги перекочовували з сезону в сезон, а згодом “Нафтогаз” почав через суд вимагати їх сплати від тепловиків. Схожа ситуація по всій Україні, а в деяких областях ще й гірша, бо сплатити борги підприємства ТКЕ просто не мають чим.
До речі, не краща ситуація й у сфері доставки і розподілу природного газу. До 2020 року тарифи на доставку газу взагалі не переглядались. Але в цьому тарифі також значну частину займає вартість природного газу, адже газорозподільні компанії постійно використовують його для технологічних потреб. І якщо теплопостачальним компаніям хоча б постійно коригували тариф на вартість газу, який з 2014 року значно здорожчав, то облгазам і цього не було. Однак газорозподільні компанії мають підготувати систему до проходження опалювального періоду: провести планові ремонти, інші регламентні заходи для стабільного забезпечення домогосподарств газом в опалювальний період, врешті-решт виплатити зарплатню своїм працівникам, які за останні роки масово звільняються через недостатній рівень оплати їх праці.
Вирішити ці проблеми взялись на державному рівні. У липні депутати зареєстрували законопроєкт №3800-1. Він передбачає списання взаємної заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії станом на 30 червня 2020 року та списання всіх штрафних санкцій, нарахованих на цю заборгованість, які не були сплачені до цієї дати. Якщо не прийняти рішення про списання таких штучних боргів, то 13 млн родин споживачів газу доведеться не тільки доплатити різницю за ці 6 років, а й сплатити штрафи, пені тощо. На кожну таку родину припаде по 10 тис. грн додаткових платежів. Це стане даниною на адресу єдиної газової монополії. Керівники цієї монополії знову отримають премії, кожна з яких дорівнює бюджету середнього українського міста. Тож прийняття цього законопроєкту має не допустити підняття цін на тепло для населення чи взагалі зрив опалювального сезону та позбавити українців донарахування за минулі роки платежів за газ. Також у законопроєкті передбачений чіткий механізм списання заборгованості підприємствам ТКЕ. Це означає, що газовий ринок почне оздоровлюватись, а тепловики звільняться від тиску НАК “Нафтогаз України”. Практику ухвалення схожого рішення Верховна Рада вже має. Так, у липні було ухвалено рішення, за яким учасникам ринку електроенергетики спишуть борги на суму 30 млрд грн. На відміну від цього рішення, законопроєкт 3800-1 для списання боргів підприємствам ТКЕ не вимагає ні додаткових витрат з бюджету, ні стрімкого зростання цін на тепло. Навіть попри те, що підприємствам ТКЕ було б вигідніше все ж отримати належну компенсацію збиткових тарифів від держави, адже через постійне погашення боргів коштами підприємств, сума відшкодування мала би перевищити самі борги за газ перед НАК “Нафтогаз України”, тепловики схвально поставилися до ініціативи списати боргів. Тож є надія, що ухвалення законопроєкту покладе край сталої традиції влади і політиків то штучно роздувати ціни на енергоносії, то загравати з населенням начебто дешевими тарифами. Натомість, прозорість відносин учасників ринку в сфері постачання енергоносіїв і комунальних послуг, де не буде можливості перекидати борги і відповідальність на інших, убезпечить споживачів як від спроб політичних маніпуляцій, так і зухвалих спроб спустошити гаманці українців сумнівними схемами і грабіжницькими тарифами монополістів під благими приводами.