Найщиріше й найсокровенніше… Які слова шукаємо, аби в момент радості чи горя виказати свої почуття? Звісно ж, слова молитви. А де її найліпше проказувати, де вона найлегше читається? У храмі, де душа найбільше відкривається, чистішою стає — до самих глибин. І почуваєшся спокійним, захищеним, знаходиш рівновагу. Майже, як у власній домівці, яку любиш і шануєш.
І тому так важливо, щоб у храмі, куди приходиш на розмову з Богом, було затишно. Повсюди відчуваєш любов, яка наповнює тебе по вінця, дає сили для віри й терпіння, наснагу для подальших буднів. Це насправді важливо для кожного з нас — молитва, любов і віра…
У новозбудованому храмі Новомучеників країнського народу Української Греко-Католицької Церкви (вулиця Кам’янецька, 94/3а) відчуваєш саме таку легкість і тепло, яке струменить, здається, з усіх куточків. Храм зроблений з дерева. Шорсткі, живі на дотик дошки з карпатської смереки, до яких так і хочеться міцно притулитися. Нічого тут не пригнічує. І душа розгортається, уже готова до щирої молитви…
На спорудженні храму було використано технологію наших предків — спорудили церкву без жодного цвяха. Замість цвяхів застосовувалися дерев’яні кілки. Однак ця технологія вже адаптована під вимоги сьогодення. Тому й храм вийшов досить сучасним. А деревина надає йому особливої привабливості, бо створює такі потрібні нам відчуття легкості та спокою.
“Чому власне названо храм на честь Новомучеників українського народу?” — запитую в адміністратора храму отця Миколи Шпітального. Отець каже, що, як правило, при виборі назви зважають на місцевість, де знаходиться храм. “Саме це й підказує, на честь кого називати. Оскільки храм побудований на території цвинтарних поховань, меморіального військового кладовища, поблизу поховань жертв політичних репресій, то актуальною якраз є назва, пов’язана з мучеництвом. А свято Новомучеників притаманне саме українській церкві, оскільки ці люди — 27 осіб новомучеників — жили у ХХ столітті, — розповідає священик. — Це, до прикладу, Атаназій Шептицький, Микола Кондрат, Миколай Чарнецький, Омелян Ковч та інші. Усі вони боронили свою віру і за це були покарані, заслані в табори. Храмове свято Новомучеників блаженних призначено церквою на 27 червня. Саме цього дня вони були проголошені новомучениками українського народу Папою Римським Павлом II під час його візиту до України 2001 року. А блаженними оголошують тих, хто своїм життям засвідчив ознаки святості”.
Будівництво храму розпочалося в серпні 2019 року і триває з благословення владики Івана Кулика, єпископа Кам’янець-Подільської єпархії УГКЦ. Храм практично вже побудований. Між іншим підлога з підігрівом, аби взимку прихожанам було комфортно відвідувати богослужіння. Зовні ще треба постелити бруківку, дооблицювати сходи, посадити зелені насадження.
А всередині сформувати іконостас, придбати престіл, тетрапод (чотирикутний стіл), інші обов’язкові речі, які повинні бути на престолі — Євангеліє, семисвічник…
Коли уже все необхідне буде, каже отець Микола Шпітальний, тоді й урочисто освятиться церква. “Ми прагнемо робити все можливе і, на людський спосіб, неможливе щодо облаштування нашого храму, — розповідає отець Микола. — І бачимо, що Господь нам у цьому допомагає, посилає добрих людей, які допомагають нам у цій святій справі.
Першим адміністратором цього храму був призначений отець Іван Данкевич, синкел Кам’янець-Подільської єпархії, завдяки якому в добрій співпраці з місцевою владою і розпочалося це будівництво.
Коли ми звертаємося до людей про допомогу на завершення будівництва, відчуваємо, що Божа опіка й Божа любов є разом з нами. Так, немов би сам Господь промовляє через нас до добрих людей, які би змогли нам допомогти у цій святій справі. І ми бачимо, що це справді Боже благословення є, бо без нього ми б не змогли навіть розпочати це будівництво.
Прагнемо зробити храм справжньою окрасою Хмельницького. Зважайте також на те, що цей храм розташований біля обласної та міської дитячих лікарень і зможе служити також для потреб цих закладів. В особливій мірі — батькам хворих діток. Я, зокрема, спілкувався з багатьма людьми, які кажуть, що, до прикладу, під час операції когось із рідних нема, де подітися тим, хто очікує. Тому храм біля лікарень актуальний, люди можуть тут при потребі помолитися”.
Це насправді важливо, щоб біля дитячої лікарні був храм, де будь-якої миті можна проказати молитву. Для батьків, які постійно перебувають з важко хворою дитиною у палаті, це — велика підтримка і розрада. З власного досвіду це знаю. І всі матері, які проходять це пекло, підтвердять мої слова і привітають спорудження храму в цьому місці.
Також, за словами отця Миколи, у храмі буде звершуватися щоденна молитва за всіх невинно убієнних у Другій світовій війні, невинно закатованих і репресованих подолян під час комуністичних репресій і всіх полеглих воїнів нашого часу.
Юлія Сабій, керуючий справами виконавчого комітету Хмельницької міської ради впевнена, що дорога завжди повинна приводити нас до храму: “Кожна людина іде своєю дорогою. І кожна дорога приводить людину до храму. І тільки маючи в серці велику любов до свого народу, можна відчути той поклик, що треба пам’ятати тих, хто віддав своє життя за Україну, хто Україну розбудовує і показує своїм дітям майбутнє. Новозбудований храм у тому місці, де поховані жертви репресій, люди, які є цвітом та елітою нації. Тому відродження України — це відродження церкви, це підтримання душі в розквіті, в любові, в добрі. В пам’ять про ті покоління, які вже пішли. І в перспективі для тих, хто буде на цій землі жити в майбутньому”.
За словами міського голови Олександра Симчишина, ще кілька років тому під час робочих зустрічей з отцем Іваном Данкевичем вони спілкувалися якраз на тему можливості будівництва саме дерев’яного храму в Хмельницькому.
“І якось у процесі розмови абсолютно випадково ми дійшли до того, що у нашому місті, на військовому кладовищі, коли проводимо заходи пам’яті 8 травня, коли ми власне збираємося тут у другу неділю травня для вшанування жертв політичних репресій, ми кладемо квіти до могил, до меморіальних знаків. Але не маємо можливості помолитися і поставити свічку за всіх, хто загинув, був замучений і вбитий за Україну, — розповідає Олександр Симчишин. — Вирішили, що, напевно, найкраще місце для будівництва храму — на території військового кладовища. І в той час, коли ця ідея почала втілюватися у життя, були проведені всі дозвільні процедури, відведена земельна ділянка, тут розпочалося будівництво. Я надзвичайно тішуся, що сьогодні можу бачити вже реальні обриси храму. Виконаний він саме у типовому українському стилі. Зазначу, що подібного храму в Хмельницькому не існує. Взагалі, дерев’яна архітектура, будівництво храмів з дерева — гарна українська традиція. Ми відновлюємо цю традицію будівництва дерев’яних храмів. І під час проведення різноманітних міських заходів — державних свят, вшанувань, днів пам’яті ми зможемо сюди прийти, помолитися, поставити свічку за всіх, хто загинув за Україну.
Звичайно, велика кількість людей, які живуть поруч, у будь-який момент зможуть приходити і брати участь у Богослужіннях.
Принагідно хотів би звернутися до всіх хмельничан, які підтримують будівництво українського храму: залишилася ще невелика частина робіт для того, аби ми мали повний фініш і освячення храму. Хто може долучитися, підтримайте Богоугодну й надзвичайно правильну справу — український храм, де ми зможемо з вами молитися за всіх українських героїв, за всіх замучених за Україну. Це надзвичайно потрібна річ для міста Хмельницького. Дуже сподіваюся, що до Дня Незалежності зможемо цей храм освятити, і від того часу тут будуть постійно проводитися Богослужіння”.
Отець Микола Шпітальний зауважує, що вже чимало хмельничан долучилося до зведення храму: “Хотів би подякувати всім за добрі наміри і прошу хмельничан допомогти у цій святій справі. Найперше, просимо вас про молитву за те, щоби Господь благословив успішне завершення будівництва святого храму.
Якщо би хтось зміг долучитися фінансово, коштами, будемо вам за це дуже вдячні.
У який ще спосіб можна долучитися? Ви можете розповідати своїм друзям і знайомим про цей проєкт, і, можливо, Господь відкриє серця людям і дасть можливість зробити це добре діло задля спасіння своєї душі і Господа Бога.
…Це будівництво потребує багато зусиль, фізичних та інтелектуальних, багато людських рук. Запрошуємо вас стати учасником будівництва цієї святині, яку Господь благословляє”.
У кінці нашої розмови я запитала отця Миколу, чи можна буде прийти до храму в будь-який час, а не лише у визначені години Богослужіння? Адже у житті надзвичайно багато моментів, коли розмова з Богом потрібна саме в певну хвилину чи годину?
“Думаємо, що так, — каже він. — Просто нині проблема в тому, що священик не може перебувати постійно в храмі, адже у нього є ще інші обов’язки. Тому потрібна ще одна людина, яка могла би бути у храмі весь час. Думаю, цю проблему вирішимо. Бо намагаємося зробити тут максимально комфортною атмосферу, щоби людина могла зайти до храму, а ми відреагували на її прохання про молитву чи інші якісь потреби. Зазвичай священик завжди повинен бути відкритим на духовну розмову чи якусь пораду. Окрім того, хочемо використати практику інших церков, зокрема, монастирських, коли у храмі постійно звучить стиха якийсь духовний піснеспів або молитва, або рецитування Святого Письма”.
Я задавала отцю багато запитань. І на всі отримала відповіді. І це дуже важливо для нас усіх, не обов’язково прихожан. Навіть для тієї людини, яка на Богослужіння ходити не має бажання. Але вона хоче прийти, до прикладу, просто до священика на розмову. І на це отець Микола Шпітальний сказав: “Такий початок є добрим…”
Так, кожен з нас рано чи пізно повинен ступити на дорогу, яка веде до храму. Інакше навіщо життя, якщо воно не сповнене віри?
P.S. Будемо вам вдячні за допомогу та пожертви для храму Новомучеників Українського Народу
Релігійна організація “Релігійна громада (парафія) Новомучеників Українського Народу”
ЄДРПОУ/ДРФО 42347523, картковий рахунок у “ПриватБанку”: 5457082237228395 на ім’я Шпітального Миколи Володимировича з позначкою “Пожертва” або зателефонувати 097-935-51-39.
Тетяна Сікорська