Не знаю, хто з нас, коли вперше почув про коронавірус, усвідомив його зловісну суть. Масово ми почули про нього 20 лютого, коли у Нові Санжари з китайського Уханю привезли евакуйованих українців.
З того часу минуло майже три місяці. Два з них — в умовах карантину. Ми навчилися, точніше, намагаємося вчитися жити по-новому. 4 березня в Україні була зафіксована перша смерть від COVID-19 — у Радомишлі Житомирської області. А 8 квітня сумний перелік жертв коронавірусу розпочався і в нашій області (посмертно було підтверджено коронавірус у працівниці Хмельницької районної лікарні). Станом на 9.30 13 травня на Хмельниччині підтверджено 209 випадків COVID-19 (з них 21 — у Хмельницькому, 54 людини одужали, восьмеро померли.
Як бачимо, кількість хворих збільшується. Втішає, звісно, що захворюваність зростає поступово: цьому сприяють карантинні заходи. І все ж ми, на превеликий жаль, повинні зрозуміти, що цей “коронований” ворог найближчим часом не збирається нас покидати. Навіть, якщо у визначений термін карантин закінчиться, це аж ніяк не означає, що загрози для нашого з вами здоров’я не існує.
Про це вела мову на брифінгу, який відбувся минулого тижня, головна лікарка Хмельницької міської інфекційної лікарні Оксана Піддубна. “Нам усім треба звикнути до думки, що це не закінчиться завтра. Нам доведеться з цим жити, — каже вона. — Доведеться навчитися захищати себе, змінювати свою поведінку. І весь час пам’ятати, що небезпека поруч, захворіти може кожен. Ми ще довго повинні ходити в захисних масках, дотримуватися соціальної дистанції. Нам доведеться постійно мити руки, уникати місць скупчення людей. Коронавірус нікуди не подінеться. Єдине: усі чекаємо, коли будуть розроблені специфічні препарати для лікування COVID-19 і, звичайно ж, вакцина”.
Оксана Вікторівна занепокоєна скептицизмом значної частини населення щодо хвороби і карантинних заходів.
“Не можна розслаблятися! З одного боку, ми не можемо вічно жити в карантині. Люди повинні працювати, бо економіка стоїть. Це зрозуміло. Але послаблення карантину, яке розпочалося днями, зовсім не означає, що ми можемо розслабитися — повторюю ще раз”, — застерігає вона.
Нам усім варто це почути. Адже хворі на COVID-19 помирають страшно.
“Я кажу це не для того, щоб когось налякати. Це просто страшно… Вони помирають при повній свідомості. Це очі, які просять про допомогу… Наші лікарі борються за їхнє життя до останнього. Дай Боже нашим анестезіологам терпіння це все витримати”, — ділиться лікарка.
Навіть зважаючи на досвід, який медики набувають, дотримуючись усіх протоколів лікування, а також від спілкування з колегами і в нас, і за кордоном, вони не можуть передбачити, що станеться з хворою людиною. Тому що неможливо передбачити, як поведе себе вірус…
“Ми втратили вже шість хворих… Останні три летальні випадки, які сталися в нашій лікарні, — це справді важко. Бо на тлі загального покращення настає різке погіршення стану. Людина помирає страшно і майже блискавично, перебуваючи в повній свідомості”, — каже Оксана Піддубна.
Досі лікарі інфекційної лікарні не можуть пояснити, чому 79-річна пацієнтка, яка потрапила до лікарні у важкому стані, на щастя, швидко одужала. А 44-річна монашка, яку госпіталізували в легкому стані, на превеликий жаль, блискавично померла… Також не можуть пояснити і те, чому люди, які перебувають у тісному контакті з хворим, можуть не заражатися коронавірусом, а хтось інфікується практично миттєво… Уся справа, наймовірніше, у стані імунної системи. Усе це вивчиться згодом, тоді й отримаємо відповіді.
Коронавірус — це зовсім не те, що ми знали раніше.
“Ми маємо нове захворювання, яке увесь світ, і ми зокрема, вивчаємо. І будемо ще довго вчитися його лікувати, незважаючи на те, що епідемія поширюється вже тривалий час, що є розроблені протоколи, є певний досвід колег з країн, де ця епідемія розпочалася раніше… Ми постійно спілкуємося з нашими колегами, спеціалістами, експертами з-за кордону — з Італії, Англії, Німеччини… Але досі питань набагато більше, ніж відповідей, — продовжує Оксана Вікторівна. — Усі, кого госпіталізовують до лікарні та підтверджують COVID-19, мають вірусні пневмонії. Це хоч і вірусна пневмонія, але зовсім не така, яку викликає грип. Не така, яка настає внаслідок кору… Їх, на щастя, вже навчилися лікувати. Ми зіткнулися з абсолютно новою патологією. Захворювання протікає зовсім по-іншому. Практично усі хворі потребують кисневої терапії. У нас є можливість давати кисень усім, кому він потрібен: і з допомогою маски, і з допомогою кисневого концентратора. Застосовуємо й неінвазивне підключення до апарату штучної вентиляції легенів”.
Тих, хто одужав і має негативні результати двох ПЛР-тестів, виписують з лікарні. Наступних 14 днів вони повинні бути на самоізоляції. Надалі мусять обов’язково залишатися під наглядом лікаря: сімейного чи пульмонолога. Адже навіть під час виписки у їхніх легенях залишаються значні патологічні зміни.
“Навіть незважаючи на те, що у хворих немає температури і скарг, результати ПЛР-тестів негативні, рентгенологічне й комп’ютерно-томографічне дослідження засвідчують, що у легенях залишаються достатньо серйозні зміни. Але ми їх виписуємо, адже, як свідчить досвід інших країн, ці зміни можуть залишатися довго. У легенях розвивається фіброз. До того ж не рекомендують дуже швидко робити контрольні знімки, бо вони можуть налякати навіть лікарів. У нас теж таке було.
…Далеко не все зрозуміло з цією хворобою. Світ поки вчиться її долати. І ми вчимося. Захворювання нове, не схоже на жодне з інших, з якими раніше мали справу. Тому скептично до цього ставитися абсолютно не варто. На щастя, більшість переносять його легко. Перехворіємо ми ним практично всі — навіть не сумнівайтеся. Восени очікується друга хвиля. І, ще раз наголошую, основна маса людей перенесе коронавірус легко. Але будуть і летальні випадки. На жаль”, — каже лікарка.
Отож не розслабляймося. Нам треба навчитися жити поруч із ворогом, захищаючи себе й ближніх.
Тетяна Сікорська