Люди великої душі. Так кажуть про генерального директора міського споживчого товариства “Кооператор” Миколу Ворону та його дружину, директора приватного підприємства “М.В.К” усі, хто їх знає. А знають їх не лише хмельничани та мешканці області, а й українці діаспори США, де працює радником посла України у Вашингтоні їхній старший син Костянтин.
Знають не лише як підприємців, а й благодійників. Коли доходи від власної справи почали приносити прибуток, вони одразу стали ділитися з нужденними. Микола Володимирович взяв під свою опіку Волочиський центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, а Людмила Михайлівна — шефство над Ізяславською дитячою спецшколою. Допомагали цим закладам не лише грішми зі свого сімейного бізнесу, а й будівельними матеріалами, устаткуванням, продуктами харчування, одягом, білизною, ковдрами та побутовою технікою.
Не забували про сиріт, школи, церковні та громадські організації, спортсменів, влаштовували безкоштовні обіди для безпритульних та малозабезпечених — підставляли плече допомоги всім нужденним.
З тих пір благочинність стала філософією життя подружжя. І вже у 2013 році на своїй малій батьківщині у селі Дашківці Віньковецького району Людмила Ворона разом з чоловіком за власні кошти збудували церкву на честь святого великомученика і цілителя Пантелеймона, а у 2014-ому власним коштом допомагали мешканцям області, які постраждали під час Революції гідності, а також сім’ям загиблих активістів.
Згодом, коли почалася російсько-українська війна, Людмила Ворона, завдяки своєму небайдужому характеру та організаторським здібностям, залучаючи до жертовності й інших підприємців, стала допомагати переселенцям з Донбасу, сім’ям захисників та Збройним Силам. Разом з волонтерами-підприємцями Хмельницького центрального продовольчого ринку відправляли на передову продовольство, одяг, ліки — все, чого на той час потребували наші захисники. Микола Ворона став співзасновником благодійного фонду “Патріоти України”, який здійснив сотні поїздок на схід України. У населені пункти прифронтової зони Піски, Водяне, Попасна, Артемівськ та інші, попри всі перешкоди, вони разом з підприємцями доставляли на передову продукти харчування, теплі речі, амуніцію, буржуйки, ліхтарики, засоби особистої гігієни, що було вкрай потрібне нашим бійцям. А ще доправляли на Донбас відремонтовану техніку, машини швидкої допомоги, тактичні прилади, тепловізори, прилади нічного бачення, тактичні ремені й іншу амуніцію.
І це лише невеликий перелік добрих справ благодійників. Насправді їх дуже багато. І чинить їх Микола та Людмила Ворони не заради слави, а просто за покликом серця, совісті і душі.
Саме так сталося й нині, коли світ накрила страшна і небезпечна хвороба — COVID-19. Розуміючи складну ситуацію, Людмила Ворона добре знала, що першим, кому потрібна допомога, — це лікарня та медперсонал Хмельницької міської інфекційної лікарні, яка стала базовим закладом для хворих на коронавірус в області. Тож, незважаючи на карантин та збитки, яких зазнав малий та середній бізнес, подружжя Ворон надали 100 тисяч гривень матеріальної допомоги цьому медзакладу. Ще 50 тисяч гривень зібрали підприємці “М.В.К.” та 50 тисяч гривень — підприємці центрального продовольчого ринку.
Долучитися до благодійності Микола та Людмила Ворони закликають усіх небайдужих, бо переконані, що тільки згуртовано можна подолати будь-яку проблему.
Р.S. Цього року указом президента України Людмилу Михайлівну Ворону нагороджено орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.
Лариса Світловська