Як закінчиться навчальний рік у школах міста
Так, у цьому навчальному році учні уже не повернуться до своїх класів. Відповідне рішення прийняло Міністерство освіти й науки України. Завершення навчального року відбудеться дистанційно.
Як пояснила в.о. директора департаменту освіти і науки Хмельницької міської ради Надія Балабуст, керівникам навчальних закладів базової середньої освіти рекомендовано завершити навчальний рік до 29 травня. “Оцінки за другий семестр будуть виставлені до 26 травня, річні — до 29 травня, — каже Надія Юріївна. — Оцінювання знань за рік відбуватиметься з урахуванням оцінок за перший семестр, за очний період навчання у другому семестрі, а також дистанційного навчання в період карантину.
Для учнів дев’ятих класів будуть сформовані свідоцтва про здобуття базової середньої освіти. І згідно з розробленим графіком й дотриманням усіх протиепідемічних заходів дев’ятикласники отримають їх до 15 червня.
Табелі навчальних досягнень учні інших класів отримають електронною поштою, а в друкованому варіанті — на початку нового навчального року у вересні. У наступні класи переведуть усіх, без винятку. Навіть тих учнів, які не мали технічної можливості навчатися дистанційно.
Відмінено державну підсумкову атестацію для учнів четвертих та дев’ятих класів.
Одинадцятикласники будуть складати ЗНО. Формат процедури не змінено. А дати будуть визначені залежно від тривалості карантину. На жаль, цьогоріч не буде випускних вечорів та свята останнього дзвоника. Ми рекомендуємо не проводити урочисті заходи”.
Це повідомлення викликало фактично бурю різноманітних емоцій. Байдужим не залишився ніхто: ні учні, ні вчителі, ні батьки. Одних це надто схвилювало і стало прикрою новиною. Інші поставилися до цього більш стримано. А ще інші — схвально: мовляв, менше свят — менше витрат. Та одна справа, коли ти в сьомому класі і в тебе попереду ще кілька років навчання. А зовсім інша — коли ти одинадцятикласник і цей дзвоник у рідній школі для тебе справді останній…
Карантин вніс багато нового в суспільне життя, окресливши жорсткіші норми нашої поведінки. Перед нами постало чимало викликів і на всі мусимо дати відповідь: негайно чи дещо згодом. І мова не лише про те, що не буде випускного вечора. А й про те, що стосується всіх учнів: наскільки об’єктивними будуть оцінки? Чи всі ними залишаться задоволені?
Один із викликів, які постали перед нашою освітою під час карантину, — повсюдне запровадження дистанційного навчання. Оцінюючи рівень організації дистанційного навчання у школах, в.о. міністра освіти Любомира Мандзій нещодавно в інтерв’ю так охарактеризувала ситуацію: “На старті ми мали невідомість. Але вже зараз школи використовують дуже багато ресурсів для організації уроків через застосування технологій дистанційного навчання”.
Власне, схожа ситуація і в школах нашого міста. Надія Балабуст зауважує: “По суті, ми ж починали дистанційно вчитися у стресовому стані. У ньому перебували і діти, і батьки. Тому початок, скажемо так, був нелегким. Форма дистанційного навчання, звичайно, не для всіх прийнятна. Але у ситуації пандемії коронавірусу лише вона могла забезпечити продовження навчального процесу. Для успішного дистанційного навчання велике значення мають навички самоорганізації, самодисципліни учнів. Хто відповідальний, для нього проблем не було: по суті, одразу змогли продуктивно навчатися. До прикладу, виявилося, що багатьом учням дистанційна форма навчання навіть сподобалася. Дехто під час карантину став краще вчитися. Зрештою, вмотивовані діти вчаться старанно, як і в школі”.
Дистанційне навчання під час карантину стало викликом не лише для учнів, а й для педагогів. Більша частина вчителів досить швидко організувалася, опанувала онлайн платформи й інші Інтернет ресурси, необхідні для пояснень матеріалу дистанційно. Зв’язок педагоги із учнями тримають постійний, мало не цілодобово. Skape, Vaiber, Messenqer, електронна пошта, ну, і, звичайно, мобільний телефон. Для ефективного дистанційного навчання використовують усі можливі ресурси. І з часом цей процес стає все досконалішим.
Попри те, що коронавірус є загрозою нашому здоров’ю, а тривалий карантин — економічному благополуччю, маємо хоч такий позитив: уміємо тепер навчатися дистанційно.
Інна Шурко, вчителька біології та екології ліцею №17, розповідає, що “живий” урок, звісно, ефективніший, та, все одно вони з учнями тепер у дистанційному навчанні майже профі: за два місяці опанували процес, вважай, повністю. Заняття Інна Василівна проводить у ZOOM, що дає можливість активно спілкуватися — майже як на справжньому уроці.
“Знаєте, я вже на відстані розпізнаю всі їхні хитрощі, — каже вчителька. — От часом кажуть, що звуку в них нема, мікрофон не працює. Дехто ніби й присутній на відеоуроці, а насправді десь літає думками в хмарах. Але я добре знаю своїх вихованців, тому даю лад усьому швидко. Зранку, як правило, відбуваються уроки Всеукраїнської школи онлайн, а після обіду починаються наші заняття, аж практично до 16.00. У роботі задіяні всі інструменти. Спілкуємося з дітьми у режимі відеоконференції, електронною поштою, по телефону тощо.
Мушу визнати, що оцінки у дітей стали кращі. Можливо, їм батьки допомагають. Можливо, у підручник за відповідями заглядають. Втім це не так уже й погано, адже важливий кінцевий результат. І якщо дитина зайвий раз розгорне підручник, це тільки піде їй на користь. Оцінки виставлятимемо об’єктивно. Адже ми маємо певні результати за січень, лютий і частину березня, коли ще вчилися в школі. Тепер маємо результати тестувань, практичних та самостійних робіт. Діти вчилися, опановували навчальний матеріал, тож отримають і відповідні оцінки”.
Інна Шурко зауважила й на ролі батьків у процесі дистанційного навчання. Одні з них нарікають, чому, мовляв, мають виконувати роботу за вчителів. Інші ж ставляться до навчального процесу в карантинних умовах з розумінням. Авжеж, батькам доводиться витрачати час на пояснення, дехто звертається телефоном до педагогів за консультацією. І тепер, як ніколи, вони можуть оцінити роль вчителя у навчанні їхньої дитини. Саме така співпраця і приносить найбільший успіх. І це, можливо, ще одне позитивне надбання загалом некомфортного перебування на карантині. Як кажуть, нема лиха без добра…
Чимало з батьків учнів, з якими я спілкувалася, зацікавлені у якісних знаннях своєї дитини і готові на будь-яку співпрацю з педагогами.
Ольга Варецька — мати дев’ятикласника Ярослава, зауважує, що процес дистанційного навчання організований, на її думку, правильно. І, зрештою, вона навіть синові не допомагає, оскільки вчителі максимально працюють з учнями, подаючи кожну тему в повному обсязі. А контакт з учителем дуже тісний, тому оцінки сина тішать. Каже, що не нижчі, ніж у першому семестрі, а подекуди й вищі.
Дочка Валентини Шумиводи Катерина — теж учениця дев’ятого класу, відмінниця. Власне, навчання на дистанції не вважає проблемою. Графік робочого дня у неї розписаний майже по хвилинах. Здається, вона навіть у школі так інтенсивно не працювала.
І Катя, і Ярослав радіють, звичайно ж, полегшенню: що у них відмінили державну підсумкову атестацію. Вже один привід для хвилювання зник. Тому до канікул ще якихось три тижні залишилося. Хоча сумно їм від того, що останнього дзвоника не буде: святкувати ж завжди приємно…
Але найбільше звичайно, засмучені одинадцятикласники, по суті, головні дійові особи завершення навчального року. Щоб востаннє бути на шкільних уроках 11 березня — такої практики ще ніхто не мав. Між тим багато дівчат уже встигли сукні на випускний бал придбати. На зачіски до перукарів записалися, макіяж. Сценарії вечорів писали, мріяли про незабутні прощальні моменти… Більше того, ще з минулого року замовили місце проведення випускного, проплатили аванс ведучим.
Дарія Круліковська, цьогорічна випускниця ліцею №17, буквально приголомшена таким розвитком подій. Ні, вона не про навчання. Якраз дистанційна форма припала їй до душі, адже дає змогу приділяти максимальну увагу саме тим предметам, які найбільше потрібні. До того ж час використовується раціонально, бо не витрачаєш щодня півтора-дві години на дорогу в ліцей. Інтенсивно їхній клас готується і до ЗНО. Щодня у режимі відеоуроку проходить підготовка до тестів з української мови ти літератури.
“Але нам дуже і дуже прикро, — каже Даша, — що не буде традиційного прощання зі школою. Адже ми 11 років вчилися, жили одним колективом! А тепер навіть святкового вечора не буде. Ми, до речі, ще з вересня готували до виступу два танці (ходили на заняття до педагога). Мали танцювати шкільний вальс і ще один, який самі придумали і який найбільше відповідає характеру нашого класу, можливо, навіть трохи зухвалий. Жили передчуттям свята, чекали його, і ось усе, навіть не розпочавшись, уже скінчилося. Дуже жаль, що це сталося саме з нами. І навіть ще не знаємо, коли ЗНО складатимемо, тож мусимо жити в тривожному очікуванні…”.
Що ж, карантин змінив багато чого у нашому житті. І всі ми вийдемо з нього іншими (думаю, не гіршими). Так сталося, що соціальна дистанція нині визначальна. Втім і дистанційно бачимо, що можна отримувати знання й досягати успіхів. Єдине: випускний вечір дистанційно не може відбутися. Втім це, хоч і сумна, але, як кажуть, уже інша історія.
Життя ж тим часом триває. Завершується ще один навчальний рік…
Тетяна Сікорська