Ще на початку своєї журналістської стезі я мала зустріч з автором унікальних фігур з металобрухту, скульптором-монументалістом Миколою Мазуром. Митець у сірому светрі та довгим, як для чоловіка, волоссям, вразив мене глибиною мислення і філософією роздумів про сутність людського життя. Він говорив виважено. Мова його була доволі простою і водночас дивовижною, як його картини. Та коли запитала про його металеві авангардні скульптури, які тільки-но почали з’являтися в Хмельницькому, його очі буквально спалахнули, а все те, що він розповідав, я просто не встигала записувати (тоді ще не було диктофонів і ручка з блокнотом була єдиним інструментом журналіста). Тоді я побачила зовсім іншого Мазура. Особлива натхненна енергія йшла від тієї людини, якась старосвітська українська інтелігентність випромінювалася ним і в тій майстерні, сповненої творчим безладом, він здався мені велетнем неосяжного духу.
“А скільки житимуть оті ваші шедеври?”
“Хтозна, час покаже”, — відказав Микола Мазур…
Йшли роки і коли скульптури митця і в центральному парку, і в парку Шевченка, на яких виросла ціла епоха дітвори, почали втрачати свій вигляд, я завжди згадувала слова художника. Дивно, але чомусь жоден очільник міста тоді не надавав цьому абсолютно ніякого значення і це при тому, що таких скульптур не мало жодне місто, не те, що в Україні, в світі!
І лише торік, вперше за 30 років, нинішня влада міста взялася рятувати унікальні роботи митця, створені зі звичайного металобрухту: труб, коліс, пружин, поршнів, підшипників, баків, резервуарів та зношених двигунів. Це було непросто: місто взялося за ремонти доріг, дворів, будівництво спортивних та дитячих майданчиків, шкіл, дитсадків, скверів, за все те, чого навіть у мирні часи за ті ж останні 30 років ніхто з очільників міста не брався. Та й навіть не у фінансах була складність. Важко було знайти підрядника, який би взявся за реставрацію об’єктів мистецтва, адже фігури не лише вкрились іржею, частина елементів прогнила і потрібно було вирізати нові, а ще знімати всю фарбу і ретельно готувати фігури до нового фарбування, зберігаючи автентичну кольорову гаму. Першим відреставрованим об’єктом став “Космодром” — одна з 13 скульптур у парку ім. М.Чекмана, яка була у найжалюгіднішому, навіть, можна сказати, аварійному стані. На її ремонт з міського бюджету було виділено 115 тисяч гривень.
“Металеві скульптури Мазура — унікальні, і ми поставили для себе завдання — відновити, реставрувати, популяризувати їх. Це наша рідна культура! Зробимо цілий фест металевої скульптури!”, — написав тоді на своїй сторінці у Facebook міський голова Олександр Симчишин. І його слова, як завжди, не розійшлися з ділом.
Згодом у місті відновили ще дві скульптури: “Рибу-кит” і “Бабку” в парку ім. Т.Шевченка. Підрядником стало Вище професійне училище №11. Роботи виконували і старшокурсники, і викладачі цього навчального закладу. Вартість реставрації склала 90 тисяч гривень. Також минулого року нове життя отримали ще 6 із 12 металевих фігур ігрового комплексу “Автомістечко”. А з початку вже 2020 року в парку ім. Т.Шевченка відремонтували аж три скульптури і взялися за відновлення останньої в цьому парку і водночас найбільшої — “Дракона”.
“Фігуру зняли, нині тривають зварювальні роботи. У нас є договір, підписаний на 116 тисяч гривень, але будемо його коригувати. Під час обстеження найбільшої фігури “Дракон” було важко оцінити її стан. Знизу вона вся прогнила, відтак підрядник не може її за ці гроші відновити. Тому на парк Шевченка треба додавати гроші”, — зазначив начальник управління ЖКГ міськради Василь Новачок. За його словами, до 1 травня підрядник має впоратись із завданням і реставрований “Дракон” повернеться на своє місце.
Також цього року планують відреставрувати ще дві скульптури Миколи Мазура у парку Чекмана.
“Цьогоріч там хочемо відреставрувати дві великі фігури “Автомобіль” і “Гелікоптер”, а також кілька абстрактних фігур. З них частина, які були раніше у парку Чекмана, а ще кілька демонтованих власником готелю “Поділля”. Їх перевезли в парк Чекмана і просто кинули, зараз вони там і лежать”, — прокоментував Василь Новачок.
У черзі на ремонт — улюблені скульптури дітлахів на площі Свободи в мікрорайоні Виставка. За словами начальника управління ЖКГ, вони у найкращому стані — не гнилі, мають трішки іржі, трохи потерта фарба.
Що ж, Хмельницький — дійсно щодня новий і з мером нам таки поталанило. Шкода лише, що великий майстер Микола Мазур не дожив до цих днів, коли його чудернацькі, дивакуваті і разом з тим унікальні роботи отримали нове життя і так само, як і 30 років тому, радуватимуть дітвору. І, можливо, як і я колись із малою донькою, хтось чекатиме в черзі, щоб посидіти за кермом казкового велосипеда чи залізти на ослика.
Лариса Світловська