Уже тиждень живемо в умовах карантину, який розпочався ще 12 березня. Кабінет міністрів України прийняв рішення про запровадження превентивних заходів з метою запобігання можливому розповсюдженню коронавірусу на території нашої держави. До 3 квітня припинено навчання в усіх освітніх закладах.
Заборонено масові зібрання понад 200 осіб, в тому числі спортивних та культурних заходів. Закрито авіасполучення з багатьма країнами. На кордоні більшу частину КПП зачинено. Вирішено закупити інфрачервоне обладнання для проведення скринінгу на відстані в аеропорту “Бориспіль”. Окрім того, до 1 червня заборонений експорт товарів протиепідеміологічного призначення. Виділено 100 мільйонів гривень на першочергову закупівлю засобів індивідуального захисту.
Отже, карантин. Слово, знайоме всім із дитинства. І, як правило, у більшості асоціюється зовсім не з небезпекою. А з можливістю не йти до школи.
Перший день карантину.
— Та нас розводять, хіба цього не розумієте? — впевнено каже жіночка з переднього місця у маршрутці — спеціально все роблять, аби ми все вимели з аптек. І з магазинів — усі крупи, що залежалися, навіть з черв’яками. Ще й зароблять на нас!
— А моя знайома каже, що той карантин лише лихо робить, — в унісон жіночці промовляє її молодша сусідка по сидінню. — Мусить тепер свою дитину замість дитсадочка, що біля її будинку, тягнути із собою на роботу 49 хвилин в автобусі через усе місто! Якраз усі віруси і бацили підхопить! Навіщо той карантин придумали? Він же не допоможе нічого.
Ми, похнюплені, сидимо у маршрутці. У гнітючій тиші доїжджаємо до центру, чимдуж вискакуємо з маршрутного автобуса і, звісно ж, прямуємо до найближчого супермаркета.
Не знаю, наскільки стратегічним товаром є гречка, але чомусь рука тягнеться саме до неї, а не, скажімо, до рису. Хоча він теж потрапляє до візка. Цілий кілограм. І пляшка олії, і пачка солі, і пакет борошна (хто вдвох, то беруть одразу 10 кілограмів), і чай, і кілька банок консерви. Ну і, звичайно, туалетний папір — куди ж без нього? Авжеж, хоча б один рулончик, але таки взяти. Ну, ось візок майже повний. Тепер, мабуть, треба таксі брати, бо ж як додому все добро доставити?
Ну, вже вдома. Задоволення — нуль. Відчуття безпеки — нуль. А якраз його повинен карантин давати.
Натомість у перший же свій день дав усвідомлення того, що, слава Богу, є ще у нашому місті багато дітей. Їх так багато вийшло на вулиці, що, здавалося, ніби свято у нас якесь. Он, мама йде з двома дітками семи і дев’яти років: мусила вести із собою на роботу в дитячий садочок. День-два протримаються, а в них, на щастя, є село. Тож на вихідні завезуть до бабусі. А он троє хлопчиків гуляють по “Оазису”, оглядають ліфт зі скляною кабіною. У кожного в руках — пачка чипсів. Це четвертокласники з шостої школи так проводять перший день карантину. Назустріч іде хлопець, ведучи за руку маленьку сестричку: догляд за нею батьки доручили йому…
На дитячих майданчиках у місті, в парку ім. М.Чекмана — повно дітей, наче справжня зустріч весни почалася. Зрештою, добре, що погода хороша і діти на свіжому повітрі. Звістка про карантин застала батьків зненацька, тому й далеко не всі змогли прилаштувати своїх дітей належним чином.
За словами Світлани Губай, т.в.о. директора департаменту освіти і науки Хмельницької міської ради, згідно з рішенням уряду в місті припинили діяльність усі заклади освіти — дошкільної, загальної середньої, вищої, професійної (професійно-технічної) тощо. Вони можуть налагодити дистанційне надання освітніх послуг. Запровадження карантину, звичайно, ускладнить навчальний процес: доведеться наздоганяти пропущене шляхом ущільнення програми. Але це захід превентивний (необхідний).
Буде перенесено проведення пробного ЗНО, за попередніми планами, на квітень. До речі, карантин засмутив старшокласників, які мають мотивацію до навчання, каже Світлана Василівна. Вони якраз активно готуються до ЗНО, тому тепер доведеться більше працювати самостійно.
Як на мене, з учнями все зрозуміло. Це, по-моєму, чи не найлегша складова цього карантину. Слава Богу, у більшості своїй здорові, розійшлися по домівках чи й по парках (там свіже повітря!). Сподіватимемося, такий захід сприятиме нерозповсюдженню COVID-19.
А що ж інші аспекти? Чи готові наші медичні заклади до спалаху захворювань на коронавірус, якщо він усе-таки станеться? Як сказала на останньому брифінгу головний лікар Хмельницької міської інфекційної лікарні Оксана Піддубна, Хмельниччина готова до захворювання на коронавірус. Базовим медичним закладом визначено інфекційну лікарню. Персонал знає, як діяти, як правильно поставити діагноз. Підготовлено 16 боксів. Є план перепрофілювання: під час спалаху кору тут працювали два корпуси. Якщо треба, працюватиме й третій.
Є у достатній кількості дезінфікуючі засоби. Найголовніше, є киснева терапія. І в реанімації у кожній палаті є дихальна апаратура. Цього тижня завезли експрес-тести для підтвердження захворювання на коронавірус.
Ідемо далі: відносно закупівлі продуктів харчування. Паніка таки трохи відчувається. Люди купують значно більше, ніж минулого тижня. Влада міста й області заспокоює: не варто панікувати, запас продуктів є. Навіть, якщо всі товари розкуплять, маємо запас на місяць.
Влада також звернулася до представників усіх конфесій на території нашої області з проханням обмежити тривалість богослужінь.
От сиджу і думаю: що ще кому треба, які в кого вимоги? Запровадили нам карантин? Так. Запевнили у надійності й ефективності надання медичної допомоги? Запевняють. Але виникає дуже багато запитань. Чому лишень тепер заборонили експорт товарів протиепідеміологічного призначення, тих же масок? Чому це зроблено після того, коли з України вивезено мільйони (чи мільярди?) масок і зароблено на них величезні статки? І чому, власне, у наших аптеках нині вдень з вогнем не знайдеш маски, а якщо і є, то за шаленою ціною — 18-29 гривень? Уявляєте розмір заробітку, починаючи від 1,50 аж до 29?! Ви десь тут бачите роль держави, яка повинна сказати своє вагоме слово під час епідемії?
Ідемо далі. Чому вже практично всі країни подбали про епідеміологічний захист своїх кордонів, а ми схопилися лише тепер? З Італії, наприклад, приїжджає щодня до України до 100 автобусів. Про Польщу взагалі мови нема, адже тут кордон перетинається, як, до прикладу, між Хмельницьким і Вінницею. Чому тут не вживалися раніше превентивні заходи? Якщо у даному випадку ми розраховуємо на свідомість людей, то ставка робиться неправильно. І найкращий приклад цьому — ситуація з тими ж масками. Тому дуже і дуже мало людей, які повертаються нині з-за кордону, добровільно згодні на обсервацію хоча б у власній оселі.
Багато хто — найбільші оптимісти — говорить про перебільшення небезпеки. Дуже хочеться бути з ними заодно. Але якщо ВООЗ оголосила пандемію коронавірусу в світі, то насправді ситуація серйозна. І в цій ситуації вихід для нас, українців, як завжди, один: порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих.
Зрештою, треба зрозуміти, що багато залежить від нас, нашої свідомості. Не наражайте зайвий раз себе на небезпеку. Не їдьте у країни, де він лютує особливо сильно. Якщо відчуваєте нездужання, посидьте, будь ласка, вдома. Звертайтесь одразу до лікаря. І, якби банально це не звучало, мийте руки, провітрюйте помешкання та робіть вологе прибирання. Постійно і старанно. Власна гігієна дуже ефективна. Ми, звісно, не китайці. Але маємо взяти з них приклад. Самоорганізуймося хоча б нині.
Насамкінець про те, як наша міська влада протидіє розповсюдженню інфекції коронавірусу. Звичайно ж, створено оперативний штаб з протидії розповсюдженню інфекції. Інформація про роботу штабу постійно оновлюється на сайті міської ради. Протидіяти, власне, почали ще минулої суботи: на речовому ринку працівники ДСНС провели дезінфекцію вулиці Геологів, обробивши її спеціальними реагентами. Ця вулиця на нашому “товчку” є одним із найбільших місць скупчення людей. Ефект триватиме приблизно тиждень.
З вівторка всі ринки, крім продуктових, зачинені, як і торговельні, розважальні, спортивні заклади, салони краси, перукарні тощо.
Окрім того, інспектори МКП “Муніципальна дружина” проводять рейди продуктовими магазинами і на продовольчому ринку. Розповідають, як діяти в умовах карантину. Повинні бути антисептики для обробки рук, мило рідке, серветки, паперові рушники тощо.
Як розповідає директор МКП “Муніципальна дружина” Роман Цимбалюк, інспектори роз’яснюють, як діяти, аби запобігти розповсюдженню інфекції, які симптоми повинні насторожувати людину і як вона повинна поводитися. До речі, за невиконання вимог карантину встановлено відповідальність (стаття 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення) — штраф у розмірі від 204 до 425 гривень. Рейди інспектори “Муніципальної дружини” проводять регулярно.
Тетяна Сікорська