У світі так багато прекрасного, але, напевно, найщасливішою людину робить кохання. Надихають й окрилюють навіть історії інших, особливо, якщо в них повна сімейна ідилія.
Скажете, таку пару знайти важко? Аж ніяк. У нашому місті за приклад сімейних стосунків можна поставити сімʼю відомої телеведучої телерадіокомпанії “Місто” Тетяни Самсонюк та її чоловіка Олександра. Молоді й щасливі в шлюбі уже десять років. За цей час стосунки стали ще міцнішими, почуття глибшими.
Про формулу їхньої любові наша розмова.
— Тетяно, коли у вас із Сашею влучила стріла Амура?
— Правду кажуть, що все найважливіше просто і для кохання не треба нічого особливого, бо зародження почуттів — уже диво. Надзвичайно романтичної зустрічі у нас не було. Побачилися на зупинці міжміського пасажирського транспорту. Я чекала на автобус до бабусиного села, а Саша збирався їхати до батьків (вони тоді кілька років, як переїхали за місто). Виявилося, що їдемо в одному напрямку — наші села межували одне з одним. За півгодини дороги майбутній чоловік встиг знайти в автобусі спільних знайомих і домовитися, що вони дізнаються номер мого мобільного, бо спитати мене якось не наважився. Друзі охоче допомогли й за кілька днів Сашко мені зателефонував. Дзвінку дуже зраділа, бо чарівний попутник мені теж сподобався, одразу відчула свою людину.
— Отже, це було кохання з першого погляду. Що найперше сподобалося в майбутньому чоловікові, а йому в тобі?
— Те, що Саша — наполегливий і скромний водночас. Так, таке буває! До нашої зустрічі, коли мене запитували, хто подобається більше: блондини чи брюнети, завжди відповідала, що чорняві. Винятком у моїх симпатіях був хіба англійський футболіст Девід Бекхем. Полюбляла дивитись ігри за його участю. Він був тоді моїм улюбленим гравцем англійської прем’єр-ліги “Манчестер Юнайтед”, представляв збірну Англії. За іронією долі, мій Сашко також виявився білявим футболістом. Закоханий у футбол з дитинства: грав у дворі, в школі. Потім із університетською командою виступав на чемпіонатах району, міста й області. Нині теж у спорті — виступає за команду “Форекс-клаб — Епіцентр”.
Саша ж каже, що з першого погляду закохався в мою красиву усмішку та невимушеність.
— Обоє так любите футбол. Зрозуміло тепер, чому весільну фотосесію ви влаштували саме на футбольному полі.
— Рішення зафіксувати весільне фото з м’ячем та на фоні футбольних воріт стадіону “Поділля” виявилося одностайним. Фотографуватися було дуже весело. Кеди під весільну сукню рідко хто взуває. Ці фото, де ми такі щасливі, досі викликають у нас трепетні відчуття.
— Певно, й освідчення було неординарним?
— До освідчення ми зустрічалися три з половиною роки. Це був справжній цукерково-букетний період. Що цікаво, Сашко завжди дарував мені червоні троянди, які мовою квітів означають любов та пристрасть. Хоча це не були мої улюблені квіти (Саша чомусь так собі вирішив), але все одно було приємно. Нині вони для мене — символ нашого кохання. Взагалі, коханий полюбляв робити сюрпризи, хоч я до них дуже прискіплива. Одного разу навіть передав мені букет квітів через вікно. Заліз на височенне дерево, яке росло біля мого будинку, і — вуаля. А ще дзвонив у двері й залишав для мене квіти з маленькою листівкою. Правду кажуть, що закохані — шалені диваки. Є, що згадати!
Щодо освідчення, Саша зателефонував мені й запропонував прогулянку з походом у кафе. Це був будній день. Памʼятаю, в обідню перерву поїхали в центр міста. Дивлюся, йдемо не в кафе, а в ресторан. Тоді в мене десь закралася думка про освідчення, але вигляду не подала. Ще й кажу: “Сашо, який ресторан? Я в джинсах…”. Але все вже було вирішено: замовлені страви, куплені квіти і … каблучка. Тоді й відповіла: “Так!”. Не вагалася ні секунди.
Одружилися ми 1 серпня 2009 року. Весілля було таким емоційним та хвилюючим, що повний день досі не можу згадати.
— Нині ви вже повноцінна сімʼя, де зʼявився третій улюбленець — ще один Сашко. Розкажи трохи про сина.
— Когорта блондинів-футболістів з родини Самсонюків побільшала п’ятирічним синочком Сашею. Крім футболу, він полюбляє грати в шашки та шахи. До речі, син перший у нашій сімʼї склав дві сторони кубика Рубика. А, взагалі, він у нас дуже-дуже активний. На місці не всидить.
— Хто в сімʼї Самсонюків голова?
— У нас обох з чоловіком сильні знаки Зодіаку. Він — Лев (цар звірів), я — Скорпіон. Тож біля сімейного керма стоїмо разом. Це не легко, справді, але хто сказав, що подружнє життя має бути простим?!
— Хто першим іде на поступки під час суперечки?
— У нас спрацьовує народна мудрість, що чоловік — голова, а дружина — шия. В суперечках хтось має бути мудрішим і мені частіше вдається пригасити полум’я сварки, перевести її в мирне русло. Вмію вчасно промовчати, скинути оберти. Щодо поступок в іншому: наприклад, спільному виборі чогось для сімʼї, тут у нас п’ятдесят на п’ятдесят.
— Як вважаєте, що є запорукою щасливого сімейного життя?
— На мою думку, повага. У будь-якій ситуації потрібно залишатися людиною й розуміти кожне рішення партнера.
— Як любите відпочивати сімʼєю, чи є якісь сімейні традиції?
— На жаль, для відпочинку дуже мало часу. Чоловік полюбляє риболовлю, тож у теплу пору року сімʼєю інколи вдається вирватися за місто. Щодо відпочинку вдома, то маємо цілий арсенал ігор: шашки, настільний хокей, дартс. Змагаємося втрьох.
— А хто у вас готує? Маєте улюблені страви?
— Чоловік каже, що робота на кухні — то не його. Хіба чай зробить, бутерброд злагодить, яйце посмажить… Щодо страв, полюбляємо салати з зелені, мʼясо по-французьки і червоний борщ. Коли є час, разом ліпимо вареники. З картоплею у нас люблять усі.
— Як святкуватимете День святого Валентина, які подарунки готуєте одне одному?
— Насправді з чоловіком вважаємо, що приділяти увагу коханим потрібно щодня. І особливий день для цього не потрібен. Але й до свята готуємося. Сподіваємося, відбудеться романтична вечеря. Щодо подарунків — це секрет.
— Що побажаєте з нагоди свята закоханих?
— Бути по-справжньому щасливими. Шукайте спільні інтереси, кохайте. Якщо поки не знайшли своє кохання, знайте: обов’язково його зустрінете або воно вас.
— Таню, як ставиться Олександр до впізнаваності своєї дружини, чи не ревнує до улюбленої роботи?
— Попри те, що роботу свою дуже люблю, сімʼя для мене — найголовніше. Син і чоловік розуміють мою журналістську зайнятість. Те, що я часто зʼявляюсь на телеекранах, їм дуже подобається. Інколи буває, як у мультику “Канікули в Простоквашино”, “нашу маму і тут, і там показують”. Чоловік знає всіх моїх подруг-колег, товаришує й з нашими операторами.
— Дякую за розмову.
Ірина Салій